- •В.П. Рябчук довідник аспіранта та студента
- •1. Раціональні прийоми роботи з літературою
- •1.1. Зберігання книг і догляд за ними
- •1.2. Бібліотечні каталоги
- •1.3. Вивчення наукової літератури
- •1.4. Слово про книгу
- •2. Організація розумової праці
- •2.1. Робота за письмовим столом
- •2.2. Біологічні ритми людини
- •2.3. Азбука роботи науковця
- •1. Точно визначте мету та розробіть план роботи
- •2. Зосередьтеся на головному
- •3. Приступайте до роботи зразу ж
- •4. Уникайте хаосу на робочому місці
- •5. Не прагніть абсолютної досконалості
- •6. Придумайте собі стимули
- •7. Встановіть тверді терміни
- •8. Застосовуйте радикальну хірургію
- •9. Прикрі перешкоди
- •10. Навчіться бути рішучим
- •11. Навчіться говорити "на"
- •12. Не ведіть безцільних телефонних розмов
- •13. Набувайте звички до записника
- •14. Не випускайте із поля зору дрібниць
- •15. Вчіться слухати
- •16. Про шаблон
- •17. Передоручення
- •18. Змінюйте рід занять і влаштовуйте перерви в роботі
- •19. Повністю використовуйте свій час
- •20. Виховуйте повагу до свого часу
- •21. Не будьте роботоманами
- •2.4. Технологія роботи над науковим твором
- •2.5. Подолання стресу
- •П'ять способів зменшення стресу
- •Не бійтеся плакати
- •Висміюйте свої хвилювання
- •Вчіться сприймати критику
- •П'ять простих кроків, що рятують від постійного хвилювання
- •Кризова ситуація - як бути?
- •Ми зобов'язані слідкувати за своїм здоров'ям
- •Теологічні методи подолання стресу
- •Неефективні засоби боротьби із стресом
- •Примусьте стрес працювати на Вас
- •2.6. Розслабтеся!
- •2.7. Тести
- •3. Основні види видань
- •3.1. Терміни та визначення (дсту 3017-95)
- •3.2. Анотація та реферат
- •4. Рукопис наукового твору
- •4.1. Робота над рукописом наукового твору
- •4.2. Рукопис статті та тез
- •4.3. Рукопис дисертаційної роботи
- •4.4. Мова і стиль наукового твору
- •4.5. Правка рукопису
- •4.6. Знаки коректурні
- •4.7. Використання фізичних величин
- •4.8. Британські та американські одиниці виміру. Метричні одиниці. Одиниці довжини
- •Одиниці площі
- •Одиниці об’єму
- •Одиниці виміру сипких речовин
- •Одиниці маси
- •5. Правила оформлення рукопису
- •5.1. Загальні вимоги
- •5.2. Рубрикація та нумерація тексту
- •5.3. Таблиці
- •5.4. Ілюстрації
- •5.5. Формули та рівняння
- •5.6. Примітки
- •5.7. Виноски
- •5.8. Посилання
- •5.9. Скорочення
- •5.10. Числові значення
- •5.11. Бібліографічний опис видань
- •5.12. Обсяг рукопису
- •6. Золоті слова про науку
- •6.1. Крилаті вислови мудрих
- •6.2. Прислів'я та приказки
- •6.3. Феномени творчості
- •6.4. Вчені жартують
- •Список використаних джерел
4.4. Мова і стиль наукового твору
Під впливом так званого академічного етикету складалися мова і стиль наукового твору. Його сутністю є інтерпретація власної і запозиченої точок зору з метою обґрунтування наукової істини.
Наукові твори характеризуються смисловою завершеністю, цільністю та зв'язністю. Логічні зв'язки виражаються спеціальними функціонально-синтаксичними засобами зв'язку: послідовність розвитку думки (початку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже і т. ін.); заперечення (проте, тим часом, але, у той час як, тим не менше, аж ніяк); причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж); перехід від однієї думки до іншої (раніш ніж перейти до..., звернімося до..., заглянемо, зупинимося на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитись на..., необхідно розглянути...); результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати...).
Основною прикметою наукової мови є цілеспрямованість і прагматизм. Тому емоційні мовні елементи не відіграють особливої ролі. Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів і процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Науковий текст характеризується точністю відомостей і фактів, отриманих внаслідок тривалих наукових спостережень. З цією метою використовують спеціальні терміни (корисні властивості лісів, вік стиглості деревостану, побічне користування лісом тощо). Такі терміни дають можливість у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ.
Певну специфічність має наукова фразеологія. Вона, по-перше, визначає логічні зв'язки між частинами висловлювань (такі, наприклад, стійкі сполучення, як "навести результати", "звідси випливає", що і т. ін.); по-друге, позначає певні поняття, будучи по суті термінами.
Наукові твори потребують складної аргументації та виявлення причинно-наслідкових відносин. Тому для них властиві складні речення різних видів з чіткими синтаксичними зв'язками. Звідси розмаїття складних сполучників підрядності "завдяки тому, що", "між тим як", "тому що", "замість того щоб", "з огляду на те що", "незважаючи на те що", "внаслідок того, що", "після того, що", "в той час, як" та ін. Особливо часто використовують похідні прийменники "протягом", "відповідно до ...", "у результаті", "на відміну від ...", "у зв'язку з" і т. ін.
Основною стилістичною ознакою наукової мови є об'єктивність викладу. Тому в тексті наукових праць на позначення ступеня достовірності повідомлення вживають вставні слова і словосполучення. Завдяки таким словам той чи інший факт можна подати як достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло), припустимий (гадаємо, як бачимо), можливий (можливо, ймовірно, мабуть, напевне).
Неодмінною вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловлюваної думки, чи „ якогось виразу. У тексті цю вимогу можна реалізувати за допомогою і спеціальних вставних слів і словосполучень: "за повідомленням", "за відомостями", "на думку", "за даними", "на нашу думку" і ін.
Стиль наукової роботи характеризується безособовим монологом. Виклад, як правило, ведеться від третьої особи. В роботах замість "я" використовують "ми". Це дає змогу надати більшого об'єктивізму викладенню. Займенники "ми" та його похідні якнайкраще передають і відтіняють тенденції інтеграції, колективної творчості, комплексного підходу до вирішення проблем.
Наукова мова відрізняється точністю, ясністю та стислістю. Смислова точність - одна із головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації, вміщеної в тексті. Недоречно вжите Слово може суттєво викрутити текст, призвести до подвійного тлумачення тієї чи іншої фрази, надати всьому тексту небажаної тональності.
Не слід вживати в тексті канцеляризми, звороти розмовної мови, а також для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми) та іншомовні слова за наявності рівнозначних слів в українській мові (наприклад, реалізація - продаж, виконання; ситуація - становище; стимулювати - заохотити; сфера - галузь, ділянка; ігнорувати - не помічати; апробація - перевірка).
Необхідною рисою наукової мови є її ясність, тобто вміння писати доступно і дохідливо. Особливо багато неясностей виникає там, де автори замість точних кількісних значень використовують слова і словосполучення з невизначеним або занадто узагальненим значенням.
Нерідко доступність і дохідливість називають простотою. Простота викладу сприяє легкому сприйманню наукової праці. Проте не можна ототожнювати простоту і примітивність. Не слід також плутати простоту із загальнодоступністю наукової мови. Популяризація тут виправдана для наукових праць, призначених для масового читача. Зміст наукових праць за формою викладу повинен бути доступний для того кола вчених, на яких ця праця розрахована.
Стислість наукової праці означає вміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації. Слова і словосполучення, які не несуть жодного смислового навантаження, повинні бути повністю виключені з тексту дисертації.
* * *
-
Достоїнство стилю полягає в якості.
Аристотель
-
Добре писати це в той же час добре думати, добре відчувати і добре передавати, це - мати розум, душу та смак.
Ж .Бюффон
-
Пити та їсти не вчаться, їдять зразу після народження. Писати доводиться вчитися все життя. Перестав вчитися - і швидко розівчишся.
В. Короленко
-
Мудро пишуть тільки про те, чого не розуміють.
В. Ключевський
-
Кожну річ потрібно писати так, ніби вона остання у вашому житті. Тому в неї слід вкладати все, нічого не залишаючи на запас.
К. Паустовський
-
Прогрес науки визначається працями вчених і цінністю їх відкрить.
Л. Пастер
-
Добра книга - та, для написання якої автору не вистачає всієї першої половини його життя, та для виправлення - другої.
Ж.. Руссо
-
Мистецтво писати - це мистецтво скорочувати.
А. Чехов
-
Пишуть тільки втрьох: розум, чорнило і перо (белг.).
-
Неможливо написати добру книгу, доки не напишеш декілька поганих.
Б. Шоу