Зміст

Вступ.

1. Ідентифікація проблем

2. Аспекти аналізу проблеми

3. Вибір показників для відповідного аспекту аналізу

4. Аналіз і прогноз динаміки вибраних показників

5. Аналіз системи

6. Формулювання мети (цілей) розвитку системи

7. Пропозиція іновацій

8. Стратегія розвитку системи

Висновок.

Вступ

Сталий ро́звиток (англ. Sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Варто відзначити, що досягнення оптимального варіанта розвитку декларують ряд країн, у кожної країни свій шлях розвитку. В одних цей шлях «тільки починається, у інших вже розпочався, треті вже стали на шлях сталого економічного розвитку (США, Японія, країни Європейського Союзу). Існує багато і таких країн, яким не до сталого розвитку і вони його не сприймають. На перше місце вони ставлять одну стратегічну мету — вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються до інших держав та їхніх регіонів. Досягти сталого розвитку регіонів надзвичайно важко, адже близьке сусідство з іншими державами формує загрозу екологічної небезпеки, а глобалізація, що стрімко набрала обертів, сприяє утворенню та загостренню економічних та соціальних небезпек, що зрештою торкаються регіонального розвитку.

Щодо нашої держави, то однією із найбільших нагальних і принципово важливих проблем сьогодення її є забезпечення виходу національної економіки на траєкторію зростання потенціалу соціального розвитку, тобто можливостей економіки у забезпеченні і розвитку соціально-культурної інфраструктури, спільних умов проживання та соціального захисту населення. Це потребує консолідації зусиль як державного апарату, так і всієї громадськості, інтелектуального потенціалу науковців та бізнесу.

Проблема вимірювання добробуту, аналіз залежності його динаміки від фази економічного циклу, виявлення впливу змін добробуту на подальші економічні перспективи є особливо актуальними під час економічної кризи. У статті запропоновано методику вимірювання добробуту, яка включає такі його показники, що безпосередньо визначають ступінь задоволення потреб населення: рівень купівельної спроможності, міру забезпеченості товарами тривалого користування; ступінь нерівності розподілу доходів; рівень бідності; частку якісних ринкових та суспільних благ в їх загальній пропозиції. Цю методику використано для аналізу добробуту населення України протягом років економічного зростання та за період фінансово-економічної кризи. Виявлено зміни окремих показників добробуту, які, з точки зору автора, зберігають мотивацію до активної економічної поведінки більшої частини населення України, проте зменшують можливості її здійснення.

1. Ідентифікація проблеми

Добробут є одним з показників якості життєдіяльності населення. Вітчизняні науковці частіше надають перевагу іншим показникам якості життєдіяльності, причому розуміння останніх є доволі суперечливим, якщо зіставити точки зору різних авторів. Тому уточнимо, що під добробутом ми розуміємо сукупність умов життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають рівень їх задоволення. Виходячи з цього визначення, поточний рівень добробуту формує характер поведінки економічних агентів, яка може сприяти або протидіяти економічному зростанню. Вона дозволяє проаналізувати якість вже здійснених заходів державної політики, спрямованих на підвищення добробуту, і повинна бути аргументом для їх коригування.

З нашої точки зору, поточний рівень добробуту є тим фактором, який стри-

мує або сприяє людському розвитку, створюючи додаткові стимули або обмежуючи можливості індивідів та населення в цілому щодо реалізації активної економічної поведінки. Тому дуже важливо застосувати адекватну систему показників поточного рівня добробуту, яка надасть можливість оцінити перспективи покращання якості людського капіталу та забезпечення економічного розвитку.

Також на цей момент недостатньо дослідженим є вплив фінансово-економічної кризи на динаміку добробуту населення України, що обумовлює необхідність подальшого вивчення закономірностей зміни рівня добробуту як під час економічного зростання, так і під час спаду з метою розробки дійових заходів соціально-економічної політики.

Метою нашої роботи є виконання таких завдань,як здійснення аналізу існуючих підходів до вимірювання добробуту, розробка власної системи показників добробуту, що відповідають наданому нами визначенню цієї економічної категорії, здійснення оцінки на основі запропонованої системи показників рівня добробуту населення України протягом останніх років

На даний момент концепція сталого розвитку вважається пріоритетною у більшості країн світу. Оскільки людство майже вичерпало ресурси та підкорює природу на свій лад. На думку деяких вчених через кількасот років на Землі зникнуть найбільш необхідні для планети представники флори і фауни. Але є і більш невтішні новини в яких йдеться не про сотню років, а про декілька десятків, тому необхідно робити правильні висновки.

2.Аспекти аналізу проблеми

Концепція сталого розвитку з'явилася в результаті об'єднання трьох основних точок зору: економічної, соціальної та екологічної.

Економічна складова передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів і використання екологічних — природо-, енерго- і матеріало-зберігаючих технологій, включаючи видобуток і переробку сировини, створення екологічно прийнятної продукції, мінімізацію, переробку і знищення відходів.

Соціальна складова стійкості розвитку орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, в тому числі, на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. Важливим аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ. Бажано також збереження культурного капіталу і різноманіття в глобальних масштабах, а також повніше використання практики стійкого розвитку, наявної в не домінуючих культурах. Для досягнення стійкості розвитку, сучасному суспільству доведеться створити ефективнішу систему ухвалення рішень, що враховує історичний досвід і заохочує плюралізм. Важливо досягнення не тільки внутрішньо-, а й міжпоколінної справедливості. У рамках концепції людського розвитку людина є не об'єктом, а суб'єктом розвитку. Спираючись на розширення варіантів вибору людини як головну цінність, концепція сталого розвитку передбачає, що людина повинна брати участь у процесах, які формують сферу його життєдіяльності, сприяти прийняттю і реалізації рішень, контролювати їх виконання.

З екологічної точки зору, сталий розвиток має забезпечувати цілісність біологічних і фізичних природних систем. Особливе значення має життєздатність екосистем, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери. Більш того, поняття «природних» систем і ареалів проживання можна розуміти широко, включаючи в них створене людиною середовище, таке як, наприклад, міста. Основна увага приділяється збереженню здібностей до самовідновлення і динамічної адаптації таких систем до змін, а не збереження їх у деякому «ідеальному» статичному стані. Деградація природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і втрата біологічного розмаїття скорочують здатність екологічних систем до самовідновлення.

З чотирьох систем запропоновано добробут на макрорівні, тобто на рівні України. Оскільки від добробуту найповніше залежать інші три системи. Рівень добробуту населення може сприяти або протидіяти економічному розвитку, також поглиблювати або зближувати різні верстви населення, сприяти зростанню або падінню громадської свідомості. Аспекти матеріального добробуту становлять науковий інтерес багатьох вчених світу. Окрім їх розробок скарбницю досліджень окресленого питання доповнюють локальні розробки суб’єктів господарювання і різні теософські напрацювання представників релігійних та інших громадських та культурних цінностей.

Однією із проблем росту добробуту в Україні є пригнічений стан економіки. Зокрема цьому посприяла світова фінансова криза 2008 року, яка прокотилась світом. Також проблема існує і в нестабільності ситуації в самій країні.