Право громадян на свободу світогляду та віросповідання.

Це право громадян закріплено ст. 35 Конституції України і Законами — України "Про свободу совісті та релігійні організації" (1991 рік). Цей закон визначає:

1. Свободу мати, приймати і змінювати релігію, сповідувати будь-яку релі­гію або не сповідувати жодної.

2. Відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

3. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління, центри, і монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади.

4. Право релігійних організацій мати у власності будівлі, предмети культу, транспорт, кошти та інше майно.

5. На громадян, які працюють у релігійних організаціях, поширюється законодавство про соціальне забезпечення і страйкування на рівні з робітниками і службовцями державних і громадських підприємств.

Релігійні організації діють на підставі своїх статутів (положень), які не повинні суперечити чинному законодавству. З моменту реєстрації статуту (положен­ня) релігійної організації вона визнається юридичною особою.

Церква (релігійні організації) в Україні відокремлені від держави. Школа в Україні відокремлена від церкви. Усі релігії є рівними перед законом. Держава не втручається у здійснення, у межах закону, діяльності релігійних організацій.

Безпосередня та представницька демократія.

Демократія - політична організація влади народу, при якій забезпечується: рівна участь всіх і кожного в управлінні державними і суспільними справами; ви­борність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб'єктів політичної системи суспільства, права і свободи людини і меншості відповідно до міжнародних стандартів.

Участь народу в управлінні державними й суспільними справами (народо­владдя), здійснюється в двох формах - прямої і непрямої демократії.

Пряма - представницька демократія	Непряма - безпосередня демократія
- форма народовладдя, при якій влада здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах {парла­менти, органи місцевого самоврядування).	- форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу чи визначених соціальних груп (референдум, вибори).

Поняття і види референдуму в Україні

Референдум (лат. - те, що повинно бути повідомлено) - спосіб рішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального (прийняття конституції) і місцевого значення, інших важливих законів чи внесення в них змін, а також інших рішень по найважливіших питаннях. Референдум є одним з важливих інститутів безпосередньої демократії, проводиться з метою забезпечення народовладдя - особис­тої участі громадян у керівництві державою і місцевими справами.

Референдум - це засіб прийняття народом України законів та інших загальнообов'язкових рішень. Організація і проведення референдумів здійснюється на де­мократичних засадах відповідно до Конституцій України і Закону "Про Всеукра­їнський та місцевий референдум" (3 липня 1991 року).

Всеукраїнський референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень загальнодержавного значення, він призначається Верховною Радою України або Президентом України. Проголо­шується за народною ініціативою на вимогу не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу.

Місцевий референдум - спосіб прийняття громадянами України, які постій­но проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, рішень з найважливіших питань місцевого значення. Його призначають органи місцевого самоврядування за вимогою не менше половини депутатів від загального складу, або якщо цього вимагає 1/10 частина громадян України, які постійно про­живають на відповідній території і мають право голосу.

Статтею 70 Конституції України право голосу на референдумі визнається за громадянами, які досягли на день його проведення 18 років.