3. Конституційні обов’язки людини та громадянина

Статтями 65 - 68 Конституції України до основних обов'язків людини громадянина віднесені:

• Захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України.

• Шанування державних символів України.

• Не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати зав­данні збитки.

• Сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених державою.

• Неухильно додержуватись Конституції України та Законів України.

- Не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Міжнародні стандарти в галузі прав людини

У міжнародній сучасній практиці права людини визнаються пріори­тетними порівняно з правами громадянина. Справа в тому, що права людини по­ширюються на всіх людей, які проживають у тій чи іншій країні, а громадянина лише на тих осіб, які є громадянами певної держави.

Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвитку та забезпеченню прав людини. Особливо цей процес активізувався після Другої світової війни, коли було створено Організацію Об'єднаних Націй, інші міжнародні демократичні інститути. Демократизація процесу, пов'язана з проголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяла прийняттю цілого ряду міжнарод­них документів щодо закріплення, правової регламентації та розроблення меха­нізму міжнародного захисту прав людини у державах, які підписали відповідні міжнародні документи.

Слід назвати найважливіші загальні документи, з якими узгоджуються положення Конституції України:

• Загальна декларація прав людини (1948 р.);

• Європейська конвенція про захист прав і фундаментальних свобод людини з Протоколами (1950р.);

• Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.);

• Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р.);

• Європейський соціальний статут (1961 р.);

• Підсумковий акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.);

• Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учас­ниць з питань безпеки та співробітництва в Європі;

• Конвенція про права дитини (1989 р.);

• Документ Копенгагенської наради-конференції з людського виміру ОБСЄ (1990 р.) та ін.

Право громадян на об'єднання у політичні партії та громадянські організації

Право громадян на об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини 1948 року і гарантованим Конституцією України (ст. 25) і законами України.

Закон України "Про об'єднання громадян" 1992 року визначає, що об'єднанням громадян є добровільне громадянське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єд­наннями громадян визначають політичні партії або громадські об'єднання.

Політична партія - це об'єднання громадян – прихильників певної загально-національної програми суспільного розвитку, що мають на меті участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування і представництво у їхньому складі.

Громадська організація - це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, спортивних та інших інтересів.

Види політичних партій:

• соціально-демократичні;

• народно-демократичні;

• національно-демократичні;

• націоналістичні;

• соціалістичні;

• комуністичні;

• ліберально-демократичні;

• релігійно-демократичні.

Законом забороняється створення і діяльність об'єднань громадян, якщо метою об'єднання громадян є:

• зміна шляхом насильства конституційного ладу;

• порушення суверенітету і територіальної цілісності держави;

• підрив безпеки держави;

• пропаганда війни, насильства чи жорстокості;

• розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

• обмеження загально визначених прав і свобод людини, посягання на здоров'я населення;

• створення незаконних воєнізованих формувань.