40.Оцінювання інвестиційних якостей сертифікатів

Конкретне оцінювання інвестиційних якостей ощадних і депозитних сертифікатів здійснюється за такими параметрами:

1. Оцінка надійності банків – емітентів.

2. Оцінка характеру обігу ощадного або депозтного сертифікату на ринку цінних паперів.

3. Оцінка умов емісії ощадного або депозтного сертифіката.

Оцінка надійності банків – емітентів передбачає використання низки показників, що характеризують інвестиційну привабливість цих показників (рентабельність активів, фін. стійкість, тощо). Крім того, така оцінка містить абсолютни показники, наприклад суму активів банку, величину його капіталів та балансового прибутку, суму прийнятих депозитів і виданих кредитів, тощо.

У закордроній практиці оцінювання надійності банку здійснюється за системою CAMEL. Ця абревіатура складається з перших літер таких показників: «C» - достатність капіталу банку; «A» - якісна структура активів; «M» - якість (ефективність) управління; «E» - рівень доходності (рентабельності); «L» - рівень ліквідності.

За результатом оцінювання банк може бути охарактеризован як «добрий», «задовільний», «достатній», «критичний», «незадовільний».

Показники, що використовуються для оцінювання інвестиційних якостей сертифікатів за другим і третім параметром, аналогічні показники оцінки відповідних параметрів облігацій.

Поділ інвестиційних сертифікатів на імені та на пред`явника, з погляду інвестора, аналогічний описаний вище поділу акцій. Можна відзначити, що найменш ризикованими є вкладення засобів у сертифікати відкритих фондів, які, по-перше, здійснюють їхній викуп, а по-друге, перебувають під більш жорстких держ. контролем.

41.Методика визначеним варіаційної маржі

Ціна, за якою укладається ф`ючерский контракт, називається ф`ючерсною. Вона є котирувальною величиною, що змінюється за конкретним контрактом від сесії до сесії та в її період.

За результатами кожної торгової сесії розраховуються такі ціни: ф`ючерска ціна закриття (за останніми перед закриттям уголами) та середня ф`ючерсна ціна. Ці ціни використовуються розрахунковою палатою щодня для перерахунку за ф`ючерсними угодами.

Сума, яка в результаті зміни розрахункової ціни ф`ючерсного контракту виграється або програється учасниками угоди та розраховується щодня, називається варіаційною маржею. Вона визначається залежно від стану контракту так: ВМ₁ = В_Т - В_З, де ВМ₁ – віріаційна маржа за позицією, що відкрита в ході цієї торгової сесії й залишається відкритою після її закінчання; В_Т – вартість контракту за розрахуноквою ціною цієї торгової сесії; В_З – вартість контракту в момент закриття позицій.

Варіаційна маржа за позицією, яка відкрита в одну з попередніх цінах і залишається відкритою в цій торговій сесії, розрах-ся так: ВМ₂ = В_Т - В_П, де В_П – вартість контракту за розрахунковою ціною попередньої торгової сесії.

Варіаційна маржа за позицією, яка відкрита в одну з попередніх сесій і закрита в даній укладанням контракту з протилежною позицією, розраховується так: ВМ₃ = В_ПП - В_П, де В_ПП – вартість контракту, укладеного з протилежною позицією.

Якщо ВМ › 0, то вона списується з рахунку фірми – продавця й зараховується на субрахунок фірми – покупця, а якщо ВМ ‹ 0, то навпаки.

Обидві сторони, укладаючи ф`ючерсний контракт, очікують, що ціна на певні цінні папери в майбут. зміниться.