23.Методика визначення середньозваженої вартості капіталу

Розрахувавши ціну кожного джерела капіталу, необхідно знайти середню ціну (WACC) цих джерел – середньозважену вартість капіталу, який повинен приносити інвестиційний проект, щоб можна було забезпечити одержання всіма категоріями інвесторів доходу, аналогічно тому, який їм був би забезпечений від вкладень в інші проекти з тим же рівнем ризику. Середньозважена ціна капіталу є відносною величиною, вираженою у відсотках. Вона розраховується як середня величина з потрібною прибутковістю за різними джерелами фінансування; важелем служить частина кожного джерела в загальній сумі інвестицій. Необхідність розрахунку ціни капіталу обґрунтовується наступними причинами: * для визначення рівня фінансових витрат фірми з метою підтримки свого ек-го потенціалу; * для обґрунтовування рішень за інвестиційним проектом, що приймається. На середньозважену вартість капіталу впливають як вартість окремих залучених коштів та їх часті в структурі капіталу фірми. Середньозважена вартість капіталу є відносною величиною, тому вона виражена у відсотках та розраховується як середня величина з необхідної прибутковості за різними джерелами фінансування, а питомими вагами служать частки кожного джерела фінансування інвестицій:

WACC = Кв * (1 – tax) * [B / (B + P + S)] + Kp * [P / (B + P + S)] + Ks * [B / (B + P + S)]

B – облігації; P – привілейовані акції; S – звичайні акції; Kв – вартість капіталу від облігацій; Kp – вартість капіталу від привілейованих акцій; Ks – вартість капіталу від звичайних акцій; tax – ставка оподаткування.

24.Взагмозв'язок вартості капіталу та інфляції

Існує 2 способи включення інфляції в розрахунок вартості капіталу: 1. У першому випадку можна вилучати вплив інфляції як з вартості капіталу, так і з очікуваних грошових потоків. У цих умовах чиста теперішня вартість і дохід розраховується на основі нетто-підходу до інфляції. 2. Альтернативний варіант полягає в тому, що брутто-підхід краще. Помилкою в розрахунках буває те, що один фактор, скажімо вартість капіталу, розраховується з брутто-інфляцією, а інший – грошовий потік – з нетто-інфляцією. Під брутто-інфляцією розуміємо, що постачальники коштів збільшують реальну дохідність, якої вони очікують, на величину, яка враховує середній очікуваний рівень інфляції за період, протягом якого позичальником використовуються кошти. Формула для конвертації реальної %ої ставки в номінальну вартість з урахуванням інфляції має такий вигляд:

і = (1 + v) * (1 + f) – 1

і – номінальна ставка за брутто-інфляції; V – дійсна процентна ставка; f – очікуваний рівень інфляції на період позики. Для того щоб розрахувати вартість капіталу за умови нетто-інфляції, можна використати таку формулу:

r = (1 + i) / (1 + f) – 1

Слід зауважити, що оцінки дисконтованих грошових потоків, які використовують один і той самий показник інфляції, дають однаковий результат у випадку, коли і грошові потоки і ставки дисконтування виражають через нетто- або через брутто-інфляцію.