17.Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

Одним з найважливіших напрямків аналізу у разі оцінювання кредитоспроможності підприємства, що подає заяву на кредит для реалізації інвестиційного проекту, є визначення і вивчення інвестиційної привабливості підприємства-позичальника. На схемі наведено найважливіші підприємства, які необхідно оцінювати інвесторам і кредиторам для прийняття рішення щодо виділення коштів на реалізацію інвест.проекту. Фактори, що впливають на інвестиційну діяльність підприємства: * зовнішні – галузь, місце розташування, відносини з владою, власники; * внутрішні – виробничий потенціал, фінансовий стан, менеджмент, інвест. програма. Ці фактори умовно можна розподілити на 2 групи: фактори, зовн. щодо підприємства, які управляючи впливають на роботу підприємства ззовні, та внутрішні, що існують усередині підприємства. Відповідно ці групи факторів формують певні системи зовнішніх і внутрішніх ризиків, що виникають за інвест. кредитування підпр-ої діяльності. Хоча на наведеній схемі всі фактори пронумеровані, це не означає, що якийсь з них має пріоритетне значення. Необхідно застосувати комплексний підхід, що передбачає аналіз усіх факторів з урахуванням їх взаємних зв’язків і впливів. У сучасній літературі з управління інвестиціями, банківської справи та фін. менеджменту відсутні цілісне відображення системи факторів, що визначають інвест. привабливість підприємства, але щодо кожного з них банківські фахівці можуть знайти чимало важливих аспектів і показників, на які варто чи корисно зважати для зниження відповідних ризиків.

18.Порядок визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника в інвестиційних процесах

Об’єктивні положення визначення інвест.кредитоспроможності підприємства-позичальника

Перш, ніж прийняти рішення щодо надання кредиту для проекту, інвестор і кредитор проводять оцінку платоспроможності і ліквідності інф-ції за проектом.

Виникає одразу дві проблеми: а)кожен з учасників процесу кредитування обирає свої критерії оцінювання і встановлює результат діяльності інвестора; б)кожен банк розробляє свій механізм оцінювання, який не завжди співпадає з оцінкою діяльності п-ства, яке має види на значний обсяг позикового ресурсу.

Проводиться прогноз основних показників оцінки фін-го стану позичальника, що спонукає кредитного інспектора залучати певні об’єктивні положення для оцінювання: 1)фінансове становище будь-якого інвестора може бути якісно оцінене при умові надання інвестору повної інф-ції і при умові надання банкам фахівців відповідного кваліфікаційного рівня; 2)можливість достовірно визначити всі основні внутрішні ризики практично неможливо, так як є група проектних ризиків, яка виникає в період фактичної реалізації проекту. Також є ризики, що мають скриту форму: а)низький рівень управління інвестором на п-стві; б)неефективний маркетинг; в)недостатньо конкурентоспроможна продукція; г)слабкий вир-чий потенціал для обсягу проекту; д)погіршення рівня фін. менеджменту; 3)оцінка поточної кредитоспроможності інвестора в теперішній час і система ризиків, яка об’єктивно існує, можуть не співпадати, так як залучають для провадження проекту сторонніх фахівців; 4)інвест. проект містить конкретний набір параметрів, який зобов’язано додержуватись п-ство в процесі реалізації проекту, проте, не завжди інвестор має додаткові кошти, які здатні постійно підтримувати його прибутковість; 5)банк, щоб уникнути ризиків, має можливість проаналізувати бізнес-план до інвестиційного проекту і обстежити п-ство позичальника із вивчення інвест. програми, що знаходиться безпосередньо на п-стві.

На основі зазначених положень розробляють заходи вдосконалення і обумовлюють дії обох сторін для укладання кредитної інвест. угоди.

Кожен вид діяльності інвестора і кредитного менеджера тісно пов’язані між собою, забезпечує порядок формування взаємовідносин між сторонами, які виступають учасниками даного процесу.

Визначення кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику

В сучасних умовах побудови інвест.проекту виникає необхідність встановлення кредитоспроможності інвестора на основі методу аналізу ділового ризику. Цей вид ризику пов'язаний з перервністю кругообігу оборотних коштів, можливістю не завершити цей кругообіг на рівні визначеної ефективності.

Аналіз ділового ризику дає змогу прогнозувати достатність джерел погашення позики. Він доповнює традиційні способи оцінки кредитоспроможності клієнтів банку.

Фактори ділового ризику: 1)надійність постачальників; 2)диверсифікованість постачальників; 3)сезонність постачання; 4)тривалість зберігання сировини і матеріалів, які необхідні для випуску інвестиційного продукту; 5)наявність складських приміщень, порядок придбання сировини і матеріалів, наявність екологічного сертифікату щодо можливості їх використання у вир-цтві; 6)рівень цін на цінності, які закуповуються, і встановлення витрат на їх транспортування; 7)ризик введення обмежень на вивезення і ввезення імпортної сировини на матеріали.

Залежно від наявності врахованих чинників, розробляється таблиця визначення плану кредитоспроможності позичальника на основі аналізу ділового ризику.

Види ризику: 1)не ризикова угода: >100 балів; І клас кредитоспроможності; 2)мінімальний ризик: 80-100 балів; ІІ клас кредитоспроможності; 3)середній ризик: 50-79 балів; ІІІ клас кредитоспроможності; 4)високий ризик: 30-49 балів; ІV клас кредитоспроможності; 5)повний ризик: 0-29 балів; V клас кредитоспроможності; 6)невідповідність даних оцінювання: 0 балів.

Після визначення необхідного класу кредитоспроможності позичальника приймається рішення щодо обсягу кредитного ресурсу, який здатне п-ство погасити.

Банківський менеджмент пропонує інвестору скориговану суму позики і знайомить його з результатами оцінювання кредитоспроможності, отримані кредитним менеджером.

Банк обирає граничне найменше значення кредитоспроможності позичальника і встановлює оговорену на кредитному комітеті суму застави за кредитною позичкою.

Методика визначення інвест. кредитоспроможності підприємства

Значення інвестиційної кредитоспроможності позичальника є провідною величиною, яка впливає на дієвість і успіх реалізації інвестиційного проекту.

Послідовність процедур з урахуванням впливових факторів і визначення відповідних коефіцієнтів можна надати у вигляді певного алгоритму.

Варіант методики, яка може надалі розвиватися банківськими фахівцями, змінюється під впливом включення інших коефіцієнтів, що забезпечують повне оцінювання інвестиційної привабливості.

Ця методика включає етапи: 1)урахування динаміки кредитоспроможності інвестора за останні два роки; 2)досвід п-ства в реалізації інвестиційних проектів; 3)плановий період повної реалізації інвестиційного проекту; 4)досвід першого керівника, який очолює процес реалізації інвестиційного проекту; 5)якість наданого бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту; 6)результати здійсненого обстеження п-ства-позичальника працівниками банку; 7)оцінка реального інвестиційного клімату для даного бізнесу в конкретному регіоні.

Після проведення кредитним менеджером банку всієї необхідної підготовчої роботи, отримані результати перемножують між собою і встановлюють різницю між показником рівня кредитоспроможності інвестора, який надано п-ством-позичальником і отриманим результатом кредитоспроможності з позиції банку.

Таке співставлення забезпечує значне зниження інвестиційного ризику.