Особливості розвитку світової культури в другій половині хх ст.

1. Науково-технічна революція в середині ХХ ст., виникнення інформаційного (постіндустріального) суспільства. Розвиток науково-технічного прогресу.

2. Процеси усереднення людей, підвищення масової культури.

3. Виникнення постмодерну – культурного плюралізму, визнання різноманітності культур, єдність із природою, захист довколишнього середовища, планетарне мислення.

4. Новий тип світогляду, головними цінностями якого стають свобода, хаотичність, спонтанність, ігровий початок; зречення норм і традицій, авторитетів (починаючи з держави та закінчуючи правилами поведінки людини).

5. Провідні та найпопулярніші види мистецтва – музика, кіно.

Біт (біг-біт) (англ. big beat – великий біт) – напрямок у рок-музиці, що став наступником рок-н-ролу.

Диско – музичний напрямок, популярний у другій половині 1970-х рр., створений на основі фанка, але дуже спрощеного.

Ейсід-хаус (Acid House) – альтернативний диско танцювальний стиль, який поєднав психоделічну культуру 1960-х рр. з танцювальним ритмом.

Етно-поп – музичний стиль, який став результатом поєднання африканських, японських, арабських, гавайських та інших елементів. Композиції Р. Сакамото.

Караоке (з Японії до Європи і Америки) – пристрій, який дозволяє охочим виспівувати під фонограму слова пісні, що з’являються на екрані.

Кіч – дешевка, несмак, масова продукція, розрахована на зовнішній ефект.

Клонування – вегетативне розмноження; вирощування людини з окремої клітини. Вегетативне (безстатеве) розмноження зустрічається у рослин, ракоподібних.

Поп-музика (англ. pop music, скорочено від popular music – популярна, загальнодоступна музика) – масова розважальна музика, що запозичила стилі, жанри, форми у рок-музики; назва рок-музики в 1950-ті рр. Менш індивідуальна, орієнтується на пересічний смак, використовує музичні стандарти. У 1980-х рр. побудована на поєднанні чорного стилю соул з європейськими баладами. У 1990-х рр. – на початку ХХІ ст. соул-баладу було доповнено жорстким фанковим (хіп-хоповим) ритмом. В останнє десятиріччя поп-музика збагатилася такими напрямками, як техно (techno), рейв (rave), джангл (jungle), драм-н-бейс (drum’n’bass), брейкбіт (breakbeat), гоа-транс (goa-trance), ізі лісенінг (easy listening), лаундж (lounge), даунтемпо (downtempo) та ін.

Реггі – музичний стиль, що з’явився в середині 1970-х рр. і являв собою уповільнений, розмірений варіант ямайського стилю ска, що характеризувався пружним, розгойданим танцювальним ритмом. Спочатку мав політичну забарвленість.

Реп (англ. rap – речитатив), або хіп-хоп (hip-hop) – музичний стиль, що виник у середині 1980-х рр. як реакція на диско на основі поєднання хіп-хопа (в основі якого лежить фанк) з традиціями імпровізованої вуличної поезії афроамериканських міських гетто та елементів ямайського стилю каліпсо.

Рок-н-рол (англ. rock and roll – розгойдуватися й крутитися) – перший великий напрямок у рок-музиці, що характеризується надзвичайною емоційністю, який виник у середині ХХ ст. на підставі поєднання спрощеного та швидкого за темпом ритм-н-блюзу з музикою кантрі. Автором терміна вважається А. Фрід, початком епохи – 1955 р.

Рок-музика (англ. rock music) – загальна назва музичних напрямків, які почали формуватися з середини ХХ ст. на основі подальших експериментів з блюзом. Арт-рок (класик-рок), бароко-рок, симфо-рок, рок-опера – музичні стилі, які прагнуть полістилістики, органічного синтезу різних музичних культур на базі рок-н-ролу.

Фанк (funk) – музичний напрямок, якому притаманна концентрована наявність усіх афроамериканських рис у джазі та чорній поп-музиці. З кінця 1960-х рр. був найбільш популярною та прогресивною музикою серед негритянського населення.

Хард-рок (англ. hard – жорсткий, rock – важкий) – напрямок у рок-музиці, що виник наприкінці 1960 – на початку 1970-х рр. у Великобританії, найбільш жорсткий та потужний за звучанням і майстерний за віртуозністю техніки виконання.

Хеппенінг (англ. happening – випадок, подія) – імітація дії, ніби випадкова дія (1960-ті рр.). У 1980-х рр. – перформанс (англ. performans – гра, вистава, дія, трюк) – безсюжетний спектакль.

Теми рефератів:

1. Особливості розвитку української культури у ХХ ст.

2. Мас-культура у формуванні сучасної системи ціннісних форм свідомості.

3. Проблеми стандартизації свідомості, штучного інтелекту, новітніх біо- та психотехнологій у сучасній культурі.

4. Постмодернізм як форма естетичних експериментів ХХ ст.

5. Українська парадигма культури другої половини ХХ ст.

6. Діалог культур і цивілізаційні процеси у формуванні нової соціокультурної ситуації в Україні.

7. Сучасна українська культура і проблеми національно-культурної ідентичності.

? Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте поняття “науково-технічна революція” (НТР). У чому особливості НТР, які її результати та наслідки? Що таке “інформаційне суспільство”?

2. Чим постмодернізм відрізняється від модернізму?

3. Що таке “масова культура”? Поясніть її мету, охарактеризуйте ознаки, функції. Як масова культура впливає на свідомість людей? Що таке проблеми стандартизації свідомості? Які позитивні та негативні риси масової культури?

4. Що таке “контркультура”? Які напрямки контркультури вам відомі?

5. Як у сучасних умовах можна зберегти українську культуру і національно-культурну ідентичність нашого народу?

6. Що означає “діалог культур”? Як впливає глобалізація на формування нової соціокультурної ситуації в Україні?

Рекомендована література

Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. – М., 1994.

Дженкс Ч. Язык архитектуры постмодернизма. – М.,1985.

Материалы круглого стола “Постмодернизм и культура” // Вопросы философии. – 1993. – № 5.

Баткин Л. М. О постмодерне и “постмодернизме”: о судьбе ценностей в эпоху после модерна // Октябрь. – 1996. – № 10. – С. 176 – 188.

Батраков С. Искусство и утопия: Из истории западной живописи и архитектуры XX века. – М., 1990.

Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: Эволюция научного мифа. – М., 1998.

Козловский П. Современность постмодерна //Вопросы философии. – 1995. – № 10. – С. 85 – 95.

Кормич Л.І., Багацький В.В. Культурологія (історія і теорія світової культури ХХ століття): Навч. посібн. – Х., 2003.

Маргинальное искусство. – М.,1999.

Контрольні питання з курсу

• Предмет культурології. Структура феномена “культура”.

• Форми культури. Функції культури.

1. Еволюція поняття “культура” з античності до нового часу.

2. Основні культурологічні концепції (Г. Гегель, І. Гердер, Ф, Ніцше, О. Шпенглер, А. Тойнбі, М. Бердяєв, З. Фрейд, К. Юнг, В. Вернадський, А. Чижевський, Л. Гумільов).

3. Ранні форми вірувань та особливості первісного мистецтва.

4. Соціальні та світоглядні засади культури Стародавнього Сходу.

5. Культ фараона в оформленні державності Стародавнього Єгипту.

6. Міфологічні, проторелігійні уявлення й культи народів Месопотамії.

7. Шумеро-Аккадська культура. Своєрідність культурних форм Дворіччя.

8. Особливості міфології та релігії стародавньої Індії. Священні книги.

9. Філософсько-релігійні системи Стародавнього Китаю.

10. Художня культура давніх цивілізацій Сходу.

11. Художня культура Стародавньої Греції. Характерні риси давньогрецької культури.

12. Розвиток філософії у Стародавній Греції: школи Платона, Арістотеля.

13. Давньогрецький поліс. Еллінські поселення на території України (Херсонес, Кафа, Пантікапей, Ольвія).

14. Художня культура Стародавнього Риму: основні риси та особливості.

15. Римське право, його роль у становленні європейського права.

16. Антична література. Античний театр.

17. Міфи та вірування давніх слов’ян.

18. Вплив християнства на розвиток культури середньовіччя.

19. Вплив культури Візантії на розвиток європейської культури.

20. Особливості управлінської культури у Візантії та її вплив на розвиток культури Східної Європи.

21. Наука доби середньовіччя.

22. Мистецтво й архітектура середньовіччя: стилі, особливості.

23. “Лицарська культура” середньовіччя.

24. Культура Київської Русі та її значення.

25. Боротьба східної та західної традицій у культурі Київської Русі.

26. Культура Південно-Західної Русі у ХІІ – ХІV ст.

27. Історико-культурні передумови становлення ренесансного світогляду.

28. Мистецтво італійського Відродження, його значення.

29. Мистецтво північного Відродження, його значення.

30. Ідеї гуманізму в літературі італійського та північного Відродження.

31. Реформація: релігійно-ідеологічна сутність та соціально-політичні наслідки.

32. Українська культура доби Відродження та Реформації (XІV – XVІ ст.).

33. Братства, їхня просвітницька діяльність. Друкарство: І. Федоров.

34. Розвиток духовної культури в епоху Просвітництва.

35. Художня культура XVІІ – ХVШ ст.: стильові та жанрові особливості, представники.

36. Розвиток музичного мистецтва Західної Європи в ХVШ ст.

37. Основні процеси й напрямки громадського життя в Західній Європі XIX ст.

38. Основні напрямки художньої культури Західної Європи ХІХ ст. (класицизм, романтизм, реалізм, символізм, натуралізм, імпресіонізм).

39. Українська культура XVІІ – XVІІІ ст.: умови та особливості розвитку.

40. Театр за часів Просвітництва (XVІІ – XVІІІ ст.), у новий час (кінець XVІІІ – ХІХ ст.).

41. Розвиток науки в українських землях у першій половині ХІХ ст. Харківський університет.

42. Українське культурне відродження ХІХ ст.: причини та особливості.

43. Українське образотворче мистецтво у ХІХ ст.: основні напрямки (класицизм, реалізм, романтизм, натуралізм, імпресіонізм, символізм).

44. Становлення та розвиток культури модерну, основні напрямки (фовізм, кубізм, футуризм, конструктивізм, сюрреалізм, супрематизм).

45. Український авангард: супрематизм (К. Малевич, Л. Лисицький), конструктивізм (В. Татлін), кубофутуризм (О. Богомазов, О. Екстер, О. Архипенко), експресіонізм (П. Мітурич), сюрреалізм (О. Тишлер).

46. Науково-технічна революція: особливості, результати та наслідки.

47. Доля традиції в ситуації постмодерну.

48. Масова культура: ознаки, функції, проблеми стандартизації свідомості.

49. Сучасна українська культура та проблеми національно-культурної ідентичності.

50. Еволюція поглядів на владу та ставлення до неї в населення в різні періоди розвитку людської цивілізації.

ГЛОСАРІЙ

АРХІТЕКТУРА – будівниче мистецтво, зодчество, мистецтво проектувати та будувати; у готовому вигляді – будинки, будівлі.

ГРАФІКА – вид образотворчого мистецтва, основними художніми засобами якого є рисунок (тобто малюнок, виконаний штрихами, лініями без фарб), а також друковані художні зображення, в основі яких лежить рисунок (гравюра, літографія, ін.).

ГРАВЮРА – вид графіки, в якому зображення є друкованим відтиском рельєфного або поглибленого рисунку, що виконується різними прийомами гравірування на поверхні спеціальної пластини.

ЖАНР – сталий різновид художнього твору, що склався історично. Наприклад, у живопису – портрет, пейзаж, натюрморт, побутовий, батальний жанри та ін., у музиці – симфонія, кантата, пісня, опера, оперета, у літературі – роман, поема, новела, повість та ін.

ЖИВОПИС – вид образотворчого мистецтва, в якому користуються такими засобами, як лінія, колір, світлотіні, повітряна й лінійна перспектива. В основу живопису покладено рисунок. Ідея твору втілюється в композиції, рисунку та кольорі. Живопис розподіляється на (1) монументальний – розпис фасадів, будників, стін, стель та (2) станковий – картини, пейзажі, портрети, натюрморти, написані на полотні (на мольберті).

КІНО – вид синтетичного мистецтва, це просторово-часове мистецтво. “Сьоме мистецтво”; поєднання художньої літератури і образотворчого мистецтва. Жанри кіно: фільми ігрові (художні), неігрові (хронікально-документальні та науково-популярні), мультиплікаційні.

ЛІТЕРАТУРА – сукупність писемних, та друкованих творів народу, епохи або всього людства. Художня література є видом мистецтва. Літературний процес – це виникнення та розвиток світової художньої літератури.

ЛІТОГРАФІЯ – вид графічного мистецтва, засіб друку, при якому рисунок наносять на плоску поверхню спеціального каменя (вапняку) жирною речовиною, а пробіли зволожують, роблячи такими, що не сприймають фарби.

МЕНТАЛІТЕТ – спосіб мислення.

МОВА – засіб свідомості та обробки думки, зумовлює прийоми розумової роботи. Мова певним чином пов’язує націю воєдино спільними емоціями. Мова є інструментом вираження свободи думки та індивідуального критицизму. Рівень вітчизняної культури залежить від повноцінного українського мовно-культурного середовища.

МУЗИКА – виражальне, виконавче мистецтво. Музика – це рух, який від танцю прийшов до звуку. Вона реально існує лише в живому звучанні. Основою змісту музичних образів вважаються, перш за все, почуття, переживання людей.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО – узагальнена назва пластичних видів мистецтва: живопису, скульптури, графіки, які відображають дійсність у наочних, зримо сприйманих образах, формах самого життя. Художник, скульптор, графік не механічно копіює дійсність, а відтворює її через своє світобачення, естетичні ідеали, використовуючи такі методи, як узагальнення й типізація.

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА – система відносно стійких уявлень, переконань, настанов, почуттів, оцінок і моделей поведінки в індивідів та груп, що історично склалися. Також – моделей функціонування політичних інститутів та створеної ними політичної системи, що проявляються в безпосередній діяльності суб’єктів політичного процесу, визначають її основні напрямки і форми та забезпечують відтворення, еволюцію політичного життя на основі спадковості.

ПРЕДМЕТИ УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА – речі (предмети побуту, меблі, одяг, взуття, головні убори, прикраси, оздоби), – усе, що ми називаємо особистими речами, необхідними для щоденного вжитку; речі мають бути виготовлені в ручний спосіб.

ПРОГРЕС – поступальні зміни на краще.

СКУЛЬПТУРА – вид просторового образотворчого мистецтва, який передбачає тривимірну форму. Створення об’ємного зображення досягається чергуваннями об’ємного і плаского, заповненого і порожнього. Техніка: ліплення з м’якого матеріалу (глини, воску), висікання з каменю, вирізання з дерева або лиття з бронзи, гіпсу.

СТИЛЬ – ідейно та художньо зумовлена спільність образотворчих прийомів у літературі та мистецтві певного часу чи напрямку, а також в окремому творі.

ТЕАТР – вид мистецтва, засобами вираження якого є сценічна дія. Відноситься до просторово-часових видів мистецтва. Театр пов’язано з такими видами мистецтва, як архітектура, живопис, скульптура, музика, танець. Тому це синтетичний вид мистецтва. Дії імітовані, але за ними стоять дві реальності – щастя і горе, комічне і трагічне. У літературі, театрі, кіномистецтві, музиці художній образ розвивається в часі.

ТРАДИЦІЯ – засвоєні впродовж віків правила поведінки.

Обов’язкова література

1. Атлас чудес света. – М., 1995.

2. Барт Р. Мифология. – М., 1996.

3. Бичко А. К. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. – К., 1994.

4. Бойко О. Д. Історія України. – К., 1999.

5. Горський В. С. Історія української філософії. – К., 1999.

6. Де Моран А. История декоративно-прикладного искусства от древнейших времен до наших дней. – М., 1982.

7. Дмитриева Н. А. Краткая история искусств. – М., 1989.

8. История русского искусства. – М., 1987.

9. Історія європейської ментальності / За ред. П. Дінцельбахера; Пер. з нім. В. Кам’янець. – Львів, 2004.

10. Історія світової культури: Навч. посіб. / Кер. авт. кол. Л.Т. Левчук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К., 1999.

11. Історія українського мистецтва: У 6 т. – К. 1966 – 1972.

12. Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К.1994.

13. Історія української культури: У 5 т. / Ред. Б. Є. Патон. – К., 2001. – Т. 1 – 3.

14. Ковальчук О В. Українське народознавство. – К., 1994.

15. Кормич Л.І., Багацький В.В. Культурологія (історія і теорія світової культури ХХ століття): Навч. посіб. – Х., 2003.

16. Культура и развитие человека. – К., 1989.

17. Культурология в вопросах и ответах: Учеб. пособие для студентов вузов. – Ростов-н / Д., 1998.

18. Культурология: XX век: Антология. – М.,1995.

19. Культурология: История мировой культуры: Учеб. для вузов / Под ред. А.Н. Марковой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2003.

20. Культурология: Теория и история культуры: Учеб. пособие – М., 1998.

21. Культурология: Учеб. пособие / Сост. и отв. ред. А. А. Радугин. – М., 1996.

22. Культурология: Учеб. пособие для студентов вузов. – Ростов-на-Дону, 1998.

23. Литература Древней Руси: Хрестоматия / Сост. Л.А. Дмитриев; Под ред. Д.С. Лихачева. – М., 1990.

24. Музыкальный энциклопедический словарь. – М., 1990.

25. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К., 1996.

26. Поликарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – Х., 1996.

27. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998.

28. Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.

29. Театральная энциклопедия: В 5 т. – М., 1961 – 1967.

30. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підруч. / Н.Я. Горбач, З.П. Росинская та ін. – Львів, 1994.

31. Токарев С. А. Религия в истории народов мира. – М., 1976.

32. Угринович Д. М. Искусство и религия. – М., 1982.

33. Український живопис: Сто вибраних творів: Альбом / Авт.-упоряд. Ю.В. Беличко. – К., 1985.

34. Хрестоматия по культурологии: Учеб. пособие / Сост. Д.А. Лалетин, И.Т. Пархоменко, А.А. Радугин; Отв. ред. А.А. Радугин. – М., 1998.

35. Энциклопедия мировой живописи / Сост. Т.Г. Петровец, Ю.В. Садомова. – М., 2002.

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................……….…………..3

Тема 1. Сутність, поняття та суспільне призначення культури......…………………..5

Семінарське заняття 1. Історія поглядів на сутність культури,

її походження, особливості її класифікації……………………..5

Семінарське заняття 2. Призначення культури……………………………………………7

Тема 2. Первісна культура..........................................................................………………..10

Тема 3. Культура стародавніх цивілізацій (4-те тис. до н.е. – IV ст. н.е.).……………11

3.1. Держави та культура Стародавнього Сходу (IV – IІ тис. до н.е.)......…………………11

3.2. Виникнення Європейської цивілізації: антична культура

(2-ге тис. до н.е. – IV ст. н. е.)...........................................................................……………..15

Семінарське заняття 3. Культура Стародавніх Греції та Риму. ...............……………..…15

Тема 4. Середньовічна культура (ІV – XV ст.)..................................................................19

Семінарське заняття 4. Середньовічна культура Візантії, Західної Європи,

Київської Русі, Північно-Східних князівств

та Південно-Західної Русі..........................................................19

Тема 5. Західноєвропейська та українська культура періодів Відродження

та Реформації (XІV / XV – XVІ ст.) ...................................................................................26

Семінарське заняття 5. Західноєвропейська культура періодів

Відродження та Реформації (XІV / XV – XVІ ст.).....................26

Українська культура доби Відродження (друга половина XІV – середина XVІІ ст.). ................28

Тема 6. Європейська та російська культура Просвітництва та нового

часу (XVІІ – XІХ ст.)...............................................................................................................31

Семінарське заняття 6. Європейська та російська культура Просвітництва

та нового часу (XVІІ – XІХ ст.)...................................................31

Тема 7. Українська культура в другій половині XVІІ – XІХ ст.....................................44

Семінарське заняття 7. Українська культура в другій половині ХVІІ – XІХ ст...............44

Тема 8. Становлення та розвиток культури модерну. Український авангард .........49

Тема 9. Основні тенденції та форми розвитку світової та української

культури у ХХ ст. Масова культура у формуванні сучасної системи

цінностей. Постмодернізм. ....................................................................................................60

Семінарське заняття 8. Основні тенденції та форми розвитку світової та

української культури у ХХ ст. Масова культура у формуванні

сучасної системи цінностей. Постмодернізм. ..............................60

Контрольні питання з курсу ................................................................................................70

Глосарій....................................................................................................................................71

Обов’язкова література ........................................................................................................72

Навчальне видання

Укладач