Тема 1. Сутність поняття

та суспільне

призначення культури

Семінарське заняття 1

Історія поглядів на проходження та сутність культури.

Особливості класифікації культури

1. Зміст та еволюція поняття “культура”. Особливості класифікації культури.

2. Структура, основні форми культури.

3. Предмет та об’єкт курсу “Українська та зарубіжна культура”.

4. Основні функції культури.

Зміст та еволюція поняття “культура”

Термін “культура” має багато різних значень. Про це свідчать античні уявлення про культуру, розуміння культури в епоху середньовіччя, у новий час, становлення сучасного культурологічного знання: розуміння культури як обробітку (землі), вирощування якихось корисних рослин (наприклад, у Стародавньому Римі); усе, що створене руками людини, усе штучне, на відміну від природного, натурального; конкретна історична епоха в розвитку людства; характеристика конкретного суспільства або народу (етносу); специфічні сфери діяльності суспільства, соціальної групи, індивіди; ступінь освіченості та вихованості людини.

Слід розкрити зміст сучасних методологічних підходів до трактування культури: антропо-логічного, соціологічного, філософського. Методи сучасного аналізу культури – технологічний підхід, аксіологічний (ціннісний), генетичний, компаративний (порівняльно-історичний).

Основні підходи до питання про походження культури – містичний, географічного детермінізму, матеріалістичний, взаємодії біосфери та штучного середовища, соціобіологічний.

Особливості культурної класифікації: а) географічна (регіональна), б) хронологічна, в) формаційна (К. Маркс, Ф. Енгельс), г) за знаряддями праці та технікою; д) за аналізом засобів спілкування (Г.М. Маклюен) тощо.

Еволюція поглядів на культуру від античності до нового часу

Культура – обробіток (землі), вирощування (рослин); поклоніння, вшанування.

Культура – облагороджування, поліпшення тілесно-душевно-духовних сил, схильностей і можливостей людини.

Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людиною.

Культура – історична епоха; конкретне суспільство, етнос; сфера діяльності; певний рівень духовної культури, ступеня освіченості та вихованості людини.

Культура – універсальний засіб творчої самореализаціії людини через полагання змісту.

Культура – це мова, віра, естетичні цінності, знання, фахова майстерність, усякого роду звичаї.

Різні підходи до визначення культури

Культура – усе, що створено або змінено внаслідок свідомої або несвідомої діяльності двох або більш індивідів, які взаємодіють між собою.

(П. Сорокін, антропологічний підхід).

Культура – певний рівень виробництва і відтворення громадського життя, що залежить від техніко-економічних показників розвитку суспільства, його енергооснащеності, технології та інших параметрів.

(К. Маркс, економічні стадії зростання. В. Ростоу, технологічний підхід).

Культура – засіб діяльності, що надає людській активності внутрішньої цілісності та особливого роду спрямованості; засіб регуляції, зберігання, відтворення й розвитку всього громадського життя.

(В.Є. Давидович, діяльнісний підхід).

Культура – сфера буття людини, яку можна назвати світом цінностей, складна ієрархія значущих для конкретного суспільного організму духовних і матеріальних утворень.

(Аксіологічний (ціннісний) підхід).

Культура – загальний і прийнятий спосіб мислення.

(А. Радкліфф-Браун, К.-Г. Юнг, соціологічний підхід).

Культура – символічний вираз, що корениться у підсвідомості та передається в соціальну свідомість, де надалі зберігається, залишаючися в історії.

(Д. Реджин, філософський підхід).

Культура – засіб і результат усієї людської діяльності, сукупність загальнолюдських норм і цінностей, різноманітних матеріально-економічних, політичних, соціальних і духовних організацій, створених людьми.

(“Основи законодавства України про культуру”)

Структура феномена “культура”:

– матеріальна, духовна, нормативно-ціннісна і пізнавальна діяльність;

– світова культура – національна культура;

– панівна культура – субкультура – контркультура.

Форми культури: художня, елітарна, народна (фольклор), масова, міф, релігія та ін.