Тема 5. Західноєвропейська

та українська культура періодів

Відродження та Реформації

(XІV / XV – XVІ ст.)

Семінарське заняття 5

Західноєвропейська культура періодів Відродження

та Реформації (XІV / XV – XVІ ст.)

1. Поняття “Відродження”. Соціально-економічні та духовні передумови, періодизація та основні риси ренесансної культури.

2. Гуманізм – ціннісна основа культури Відродження. Ставлення до античної та середньовічної спадщини.

3. Відмінності в художніх культурах італійського та північного Відродження.

4. Культурно-історичні передумови Реформації. М. Лютер. Ж Кальвін. Вплив Реформації на формування європейського менталітету, ставлення до праці.

Ренесанс (лат. renaissance – відродження) – відродження інтересу до традицій та ідеалів античності.

Проторенесанс (Дученто, Треченто) (2-га половина ХIII-XIV ст.):

Література

Італія: Д. Аліґ’єрі поема “Комедія” (“Божественна комедія”)., Ф. Петрарка “Книга пісень” (“Канцоньєра”), Д. Боккаччо “Декамерон”, Л. Бруні “Історія флорентійського народу”.

Живопис

Італія: Джотто ді Бондоне “Поцілунок Іуди”.

Раннє Відродження (Кватроченто) (XІV – XV ст.)

Наука

Італія: М. Фічіно.

Література

Італія: Л. Валла “Про насолоду”; Мірандола “Про гідність людини”; Д. Савонарола. Великобританія: Т. Мор “Утопія”.

Живопис

Італія: Мазаччо; Мантен’я; Ботічеллі “Народження Венери”, “Весна”. Нідерланди: Губерт та Ян ван Ейк “Гентський вівтар”; Рогір ван дер Вейден “Чета Арнольфіні”.

Архітектура

Італія: Ф. Брунеллескі “Купол собору Санта Марія дель Ф’йоре” у Флоренції.

Скульптура

Італія: Донателло “Статуя полководця Гаттамелати” в м. Падуї, “Давид” “Пророк Іов (Цукконе)”, Вероккіо.

Високе Відродження (кінець XV – XVI ст.) – Пізнє Відродження (Чінквеченто) (кінець XVI ст. – 30-ті рр. Xviі ст.)

Наука

Італія: Леонардо да Вінчі, А. Везалій, Дж. Ч. Ваніні (атеїзм), Дж. Бруно (пантеїзм), Т. Кампанелла. Англія: У. Гарвей „Анатомічне дослідження про рух серця та крові у тварин та людини”. Польща: Н. Копернік (геліоцентрична система світу).

Література

Італія: Л. Пульчі; Ф. Берні; Н. Макіавеллі “Государ”. Німеччина: Е. Роттердамський “Похвала дурості”. Франція: М. Монтень “Досліди”; Ф. Раблє “Гаргантюа та Пантагрюель”. Англія: У. Шекспір “Ромео та Джульєтта”, “Гамлет”, “Король Лір”, “Отелло”. Іспанія: М. де Сервантес “Дон-Кіхот”; Лопе Де Вега “Собака на сіні” .

Живопис

Італія: Леонардо да Вінчі “Мадонна Літта”, “Мадонна в скелях”, “Таємна вечеря”, “Джоконда”; Рафаель Санті “Мадонна в зелені”, “Сікстинська мадонна”, “Афінська школа”, “Папа Юлій ІІ”; Мікеланджело Буонарроті “Господь Бог вдихає в Адама життя” (фреска); Джорджоне; Тиціан; Веронезе; Тінторетто. Нідерланди: Ієронім Босх “Сад насолод”, “Блудний син”; Пітер Брейгель-Старший “Тріумф смерті”, “Каліки”, “Сліпі”. Німеччина: Альбрехт Дюрер “Автопортрет”, “Чотири апостоли”, гравюри “Чотири вершники”, “Вершник, смерть і дьявол”, Г. Гольбейн-Молодший, Л. Кранах Старший. Франція: Ж. Фуку, Ж. Клуе, Ф. Клуе.

Архітектура

Італія: Мікеланджело “Купол собору святого Петра” в Римі.

Скульптура

Італія: Мікеланджело “П’єта”, “Давид”.

Особливості культури Ренесансу:

1. Гуманізм – світоглядна домінанта Відродження; антропоцентризм.

2. Опора на античність (філософія, пам’ятники мистецтва).

3. Модифікація середньовічної християнської традиції: заперечення церкви, а не релігії.

4. Нове ставлення до світу, до праці.

5. Визнання мистецтва самостійною сферою. Мистецтво – головний вид духовної діяльності; тісний зв’язок з наукою.

6. Живопис – лідер серед видів художньої діяльності. Нове ставлення до художника.

• Культура Відродження – синтез античної (фізичної) краси та християнської духовності. Вплив середньовіччя на культуру Відродження: багато творів було написано на біблійні, релігійні сюжети, мали культове призначення.

Культурно-історичні передумови Реформації. М. Лютер. Ж. Кальвін.

Вплив Реформації на формування європейського менталітету, ставлення до праці

Реформація (лат. перетворення, відновлення) – релігійно-ідеологічний та суспільно-політичний рух, який розпочався в Німеччині на початку XVI ст.; спрямований проти католицької церкви, спричинився до створення декількох нових протестантських церков (конфесій) – лютеранства, кальвінізму, англіканства, а також протестантських сект: баптистів, методистів, адвентистів.

	ВІДРОДЖЕННЯ
ГУМАНІЗМ – світська форма культури: – велич, обожнювання людини; – оптимістичне світовідчуття, насолода красою природи і радощами життя. Німеччина: Л. Дрінгенберг, К. Цельтес, Й. Рейхлін, Е. Роттердамський, У.Ф. Гуттен		РЕФОРМАЦІЯ – релігійна форма культури: – ідея повної нікчемності людини перед Богом; – суворий дух добровільного самообмеження й самодисципліни

						УМОВИ Й ВИТОКИ
РАННЬОБУРЖУАЗНЕ СУСПІЛЬСТВО		РОЗКЛАД, КОРУМПОВАНІСТЬ ЦЕРКВИ		СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЄРЕСІ				ПОЧАТКОВЕ ХРИСТИЯНСТВО, БІБЛІЯ

		РЕФОРМАЦІЯ (1517 р.)
СОБОРНИЙ РУХ XV ст.		ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ НАПРЯМОК “БЮРГЕРСЬКА РЕФОРМА” (М. ЛЮТЕР, Ж. КАЛЬВІН)		ЄРЕТИКО-СЕКТАНТСЬКИЙ НАПРЯМОК
глава церкви – не папа, а собор; національні церкви здійснюють контроль над політичними та майновими справами (переважно італійців) в інтересах своєї національної церкви		порятунок людини залежить не від виконання “добрих справ” (таїнств, обрядів, жертв на користь церкви), а від віри у спокутну жертву Христа; джерело істини в релігії – євангеліє; принцип “священство всіх віруючих”; відмова від церковної організації католицького типу; дешевий релігійний культ; відсутність чернецтва і целібату		баптисти, методисти, адвентисти

НАСЛІДКИ РЕФОРМАЦІЇ	Створення декількох нових протестантських церков (конфесій) – лютеранства, кальвінізму, англіканства, а також протестантських сект: баптистів, методистів, адвентистів
ЗНАЧЕННЯ РЕФОРМАЦІЇ	Руйнація феодального укладу в культурі, мисленні, способі життя; поява особистості буржуазного типу з новим ставленням до світу, до праці; становлення культури нового часу

Українська культура доби Відродження

(друга половина XІV – середина XVІІ ст.)

Питання для самостійної роботи:

1. Культурно-історичні умови становлення української народності. Особливості ментальності українського народу.

А) Братства та їхня просвітницька діяльність.

Б) Києво-Могилянська колегія.

2. Ідеї гуманізму та протестантизму в українській літературі XV – XVІ ст. Друкарство.

3. Розвиток мистецтва (живопис, архітектура). Українське бароко.

4. Культура українського козацтва. Побут, символіка.

5. Особливості розвитку культури України наприкінці XІV – у середині XVІІ ст.

Діяльність Братств. Львівське Успенське братство (1585 р.), Брестське (1591 р.), Люблінське (1594 р.), Київське Богоявленське (1615 р.), Луцьке (1617 р.), а також братства, що діяли в Острозі, Дрогобичі, Холмі, Перемишлі.

Займалися організацією лікарень, шкіл, притулків, друкарень, об’єднанням освітянських, наукових, культурних сил. Запорізька Січ за П. Канашевича-Сагайдачного стала колективним членом Київського братства.

Наука

Освіта. Перший навчальний заклад вищого ступеня – Острозька греко-слов’яно-латинська школа (1576 р.). Її перший ректор Герасим Смотрицький; вихованці: Мелетій Смотрицький, Петро Канашевич-Сагайдачний.

Київська братська школа (1615 р.) + Лаврська школа Києво-Могилянська колегія (1632 р.). Київський митрополит Петро Могила (1596 – 1647) – ректор Києво-Могилянської колегії.

Філософія: Юрій Дрогобич (Котермак), Павло Русин (Процелер), Станіслав Ореховський (Роксолан) – заперечили божественне походження влади; Василь Суразький „Праця про єдино істинну православну віру”, Дем’ян Галивайко. Астрономія: Юрій Дрогобич (Котермак) (перший вітчизняний автор друкованої книги), “Прогностична оцінка стану небесних світил протягом березня – грудня поточного 1478 р.”. Правознавство: Іван Туробинський (Рутенець). Історія: Станіслав Оріховський (Роксолан).

Література: тогочасні книжники продовжували традиції письменства Київської Русі: західноруські та Короткий Київський літописи (початок XVI ст.); пісні, українські думи (“Плач невільників”, “Втеча невільників”), казки, легенди; “Книга про побоїще Мамая. Царя татарського”; нова обробка “Шестоднева”; збірник повчально-оповідального змісту “Ізмарагд”.

Латиномовна література: Юрій Дрогобич “Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора мистецтв і медицини Болоньського університету”; Павло Русин (Процелер) з Кросна (перший український поет-гуманіст) “Похвала поезії”, “Елегія”, “До книжечки”, “Про прихід зими”; Станіслав Оріховський (Роксолан) “Зразковий підданий”, “Повчання королю польському Сигізмунду IІ”, “Промова про погребання Сигізмунда І”; Герасим Смотрицький – автор політичного трактату “Ключ царства небесного” (1587); Зизаній Пустановський “Катехізис” – підручник для навчання у православних школах; єпископ Гедеон Балабан; Христофор Філалет Бронський “Апокрисис” (твір проти оборонців унії); Іван Вишенський “Книжка” (16 полемічних творів).

Література польською мовою: твори Мелетія Смотрицького, Андрія Мужиловського, Лаврентія Древинського.

Друкарська справа: поширення видань білоруського друкаря Георгія-Францішека Скорини; Іван Федоров, Петро Мстиславець “Євангеліє учительноє”, “Псалтир” (1568 – 1569 рр.); львівський “Апостол” (1574 р.), “Новий заповіт” (1580 р.), Острозька Біблія (1581 р.).

Живопис: гуманістичні тенденції проявляються набагато раніше в живопису, ніж у скульптурі та архітектурі. Ікони “Козьма і Дем’ян Безсеребреники” (з Тилича, ХV ст.); “Богородиця Одигитрія” з Красова; ікони майстра Дмитрія “Апостольський ряд з Деісусом із Наконечного” (кінець XV – початок XVI ст.); Федір Сенькович “Богородиця Одигитрія з пророками” (1599 р.); П’ятницький іконостас у Львові (“Христос перед первосвящеником Липою”); “Страсті” (1620 р.) із с. Раделичі на Львівщині. Фреска “Авраам і Мельхіседек” з церкви Воздвиження в Дрогобичі (близько 1631 р.).

Портрети: парадний шляхетсько-магнатський портрет (Роксолани, кінець XVI – XVII ст.); міщанський портрет (Юрія і Ядвіги Боїм, Павла Козловського) і надгробні зображення (Яна Гербурта, Костянтина Корнякта).

Художнє оформлення рукописних книг: вплив традицій Київської Русі: диякон Спиридон “Євангеліє” (1393 р.), “Псалтир” (1397 р.) (Київ); графічне мистецтво.

Архітектура: кам’яні замки – Луцький, Бучацький, Острозький (XV-XVI ст.), Меджибізький (XIV – XVI ст.); Кам’янець-Подільський (XV - ХVI ст.); культова і оборонна споруда в селі Сутківцях на Поділлі (XV ст.); Олеський (ХІV – ХVIІ ст.), Золочівський (поч. ХVIІ ст.), Жовківський (ХVI - ХVIІ ст.) замки. Дерев’яна архітектура – церква Воздвиження у Дрогобичі (перша половина XVІІ ст.), церква св. Духа та церква св. Трійці в містечку Потиличу, церква Миколая в Чернівцях.

УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО – стиль у художній культурі, який був результатом поєднання італійського ренесансу з українською народною традицією. Ознаки в архітектурі: на початку та в кінці вулиць – площі, пам’ятники; фонтани в парках, тераси на крутих схилах, внутрішній дворик, палацевий сад (ансамблева архітектура).

Архітектура: у Львові – будинок Костянтина Корнякта (1580 р.); Амвросій Прихильний Успенська церква (1591 – 1631 рр.), костьол Бернардинів; Каплиця трьох святителів (1590 – 1671 рр.), Чорна кам’яниця; католицький кафедральний собор біля площі Ринку, каплиця Боїмів; Підгорецький замок (перша половина XVІІ ст.). Скульптура: надгробок Костянтина Острозького у Києві (1579 р.), надгробок Жолкевських у Жовкві (перша третина XVІІ ст.); Архангел Михаїл (перша половина ХVІІ ст). Різьблення на зміну староруській мозаїці.

Особливості української культури доби Відродження

(друга половина ХІV – середина XVII ст.)

1. Розвиток культури за відсутності держави.

2. Вплив ренесансних тенденцій за відсутності українського Відродження.

3. Домінування латиномовної ренесансної літератури. Усталення основних рис української розмовної мови.

4. Ренесанс найповніше втілився в архітектурі.

5. Відсутність Реформації.

Братства – об’єднання представників середніх верств міського населення (цехових ремісників, торгівців, вчителів), православного духовенства і дрібної шляхти з метою захисту національної культури (особливо релігії, мови), а також соціально-економічних інтересів міщанства в боротьбі проти католицького та польсько-шляхетського засилля. Їхні зусилля було спрямовано на демократизацію релігійно-церковного життя, школи, налагодження книгодрукування, поширення знань і розвиток світського письменства й громадянського гуманізму.

Вертеп – народний ляльковий театр.

Гуманізм (лат. humanus – людяний, людський) – система ідей і поглядів на людину, як найвищу цінність. Течія культури, спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Думи – сувора, мужня, героїчна, драматична і, водночас, лірична поезія.

Єресь – критика церкви селянством і мешканцями міст.

Індульгенція – грамота церкви, в якій надається офіційне прощення гріхів за відповідну плату.

Кобзарство – своєрідне явище української народної культури. Кобзарі – вихідці з козаків, які виконували думи й пісні у супроводі бандури, оспівували героїв визвольної боротьби, кидали заклики до повстання, пробуджували й розвивали в українцях національну свідомість.

Маньєризм (італ. manierismo, від maniera – прийом, манера) – напрямок в європейському мистецтві ХVI ст., представники якого відходять від гуманістичного сприйняття людини як вінця творіння. Ознаки: прагнення до трагізму світосприйняття, відбиття суб’єктивного світу митця. Особливу роль у творах відіграють колористичні та світлотіньові дисонанси, алегоричні побудови.

Пуританізм (англ. чистий, щирий) – світогляд і стиль життя, що демонструє „мирський аскетизм”, суворість вдач, ощадливість, релігійну ретельність.

Целібат – позашлюбність духівництва.

Теми рефератів:

1. Матеріальна культура доби Відродження, її ідеологія.

2. Піднесення міст. Розвиток міської культури.

3. Наука та великі географічні відкриття (Х. Колумб, А. Віспуччі, Васко да Гама, Ф. Магеллан, О. Нікітін).

4. Титани Відродження: італійського – Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарроті; німецького – А. Дюрер (на вибір).

5. Основні риси та особливості північного Відродження. Нідерландське Відродження: І. Босх, П. Брейгель (на вибір).

6. Особливості художньої культури Ренесансу. Класицизм як творчий метод світського мистецтва.

7. Естетика бароко в традиції європейської культури.

8. Мистецтво маньєризму.

9. Ідеї гуманізму в літературі європейського Відродження (Ф. Петрарка, Ф. Раблє, М. Сервантес, Е. Роттердамський, У. Шекспір).

10. Музика. Театр. (К. Марло, Л. Аріосто, У. Шекспір).

11. Криза європейської гуманістичної культури.

12. Філософія, ідеологія, релігія в епоху Відродження.

13. Реформація та німецький гуманізм.

14. Біблія як ідейне джерело Реформації.

15. Реформація й засади новоєвропейської ментальності.

16. Словесний фольклор українського народу. Думи, пісні, їхнє місце в народній культурі.

17. Роль Острозького культурно-освітнього осередку в розвитку української культури.

18. Провісники українського гуманізму: Ю. Дрогобич, П. Русин, С. Оріховський, Г. Смотрицький, С. Зизаній, Х. Філалет, І. Вишенський (на вибір).

19. Друкарська діяльність Івана Федорова.

20. Вплив Реформації на полемічно-публіцистичну українську прозу XVІ ст. “Посланіє до св. отців гори Афонской…”; Г. Смотрицький “Ключ царства небесного”; В. Суразький.

21. Вплив західноєвропейських, східнослов’янських культурних традицій та традицій Київської Русі на українське літературне бароко XІV – XVІ ст.

22. Берестейська церковна унія та її роль у духовному житті українського народу. Реформування церкви.

? Питання для самоконтролю:

1. Які соціально-економічні та культурні умови сприяли становленню ренесансного світогляду?

2. Що таке “гуманізм”? Які ідеї гуманізму вам відомі з літератури та публіцистики Італії, Франції, Німеччини за часів Відродження? У чому особливості української літератури доби Відродження?

3. Назвіть особливості розвитку науки та філософії доби Відродження.

4. Що ви знаєте про друкарство в Західній Європі? Де, коли воно виникло, хто вперше почав друкувати книжки?

5. Що ви знаєте про друкарство в Україні? Яка роль І. Федорова в розвитку українського друкарства?

6. Яких митців, “титанів” італійського Відродження ви знаєте? У чому значення ренесансного живопису Італії?

7. Назвіть представників мистецтва північного Відродження (Нідерландів, Німеччини). У чому значення їхньої творчості?

8. Поясніть, як ви розумієте зміст Реформації, її релігійно-ідеологічну сутність. До яких соціально-культурних змін привела Реформація?

9. Заповніть таблицю “Відмінності італійського та північного Відродження”:

Характеристики	Відродження
	італійське	північне
Час виникнення
Ставлення: до античності до ідеалів середньовіччя
до релігії до церкви
Головна мета мистецтва

10. Що таке братства? Де вони виникали, чим займалися? У чому значення діяльності братств для українців?

11. У чому особливості розвитку української культури періодів Відродження та Реформації (у другій половині XІV – середині XVІІ ст.)? Чи можна на цей час говорити про українське Відродження? Обґрунтуйте свою думку.

Рекомендована література

Античное наследие в культуре Возрождения. – М., 1984.

Баткин Л. М. Итальянское Возрождение: Проблемы и люди. – М., 1995.

Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – М. 1965.

Брагина Л. М. Итальянский гуманизм. Этические учения ХIV – ХV вв. – М., 1977.

Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Избр. произведения. – М., 1990.

Виппер Б.Р. Итальянское Возрождение: Курс лекций. – М., 1977.

Грушевський М.С. Історія української літератури: У 6 т., 9. кн. – К., 1993.

Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії XV – XVII ст. – К., 1994.

Ильина Т.В. История искусств: западноевропейское искусство. – М., 1983.

Історія українського мистецтва: У 6 т. – К., 1967.

Історія української культури / За заг. ред І. Крип’якевича. – К., 1994.

Эудженио К. Проблемы итальянского Возрождения. – М., 1986.

Кисіль О. Український театр. – К., 1968.

Климов Р.Б. Питер Брейгель. – М., 1954.

Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1994.

Лазарев В.Н. Начало раннего Возрождения в итальянском искусстве. – М., 1979.

Либман М.Я. Дюрер и его эпоха. – М., 1972.

Любимов Л. Искусство Западной Европы. – М., 1976.

Муратов I. Образы Италии. – М., 1994.

Овсійчук В.А. Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок. – К., 1991.

Осовская С. Рыцарь и буржуа. – М.,1986.

Порозовская Б.Д. Ян Гус. Мартин Лютер. Жан Кальвин. Торквемада. Лойола: Биогр. очерки. – М., 1991.

Смирнова И.А. Боттичелли. – М., 1967.

Смирнова И.А. Тициан. – М., 1970.

Соловьев Э.Ю. Время и дело Мартина Лютера // Соловьев Э.Ю. Прошлое толкует нас. –М., 1991.

Українська культура: Історія і сучасність: Навч. посіб. /За ред. О. О. Черепанової. – Львів, 1994.

Українська культура: Лекції / За ред. Д. Антоновича. – К., 1993.

Українське бароко. – К., 1993.

Український живопис. Сто вибраних творів: Альбом / Автор-упоряд. Ю.В. Беличко. – К., 1985.