Натуралізм

емоційна насиченість виразність багатозначність

надзвичайність

Експресіонізм абстракціонізм сюрреалізм

ЕКСПРЕСІОНІЗМ (лат. expression – вираження) – один із напрямків модерну, який заперечує натуралістичне копіювання дійсності, акцентує увагу на сприйнятті дійсності. Девіз експресіоністів: “Від зображення до вираження”. Відображає ситуацію безвихідності одинокої людини у ворожому їй світі. Ознаки: гротеск, гіпербола, концентрування контрастів світла та тіні, різке просторове зміщення форми, примітивність геометричних форм, деформація, яскраві кольори. Термін уперше вжив поет Г. Вальден (Німеччина) в 1911 р.

Література

Австрія: Ф. Кафка. Росія: І. Бабель. Німеччина: Л. Франк.

Живопис

Німеччина: П. Модерзон-Беккер, Е.-Л. Кірхнер, М. Бекман, К. Шмідт-Ротлюф, Е. Мунк, К. Кьольвіц. Теми: контрасти великого міста: світ артистичної богеми і мешканців міського дна. Назви картин: “Крик”, “Морок”, “Розлука”, “Втома”. Росія: М. Шагал (близький до експресіоністів), В. Кандинський. Україна: О.О. Мурашко (засновник експресіонізму в Україні); П.  Мітурич, В. Чекригін.

Музика

Австро-Угорщина (Австрія): Г. Малер; А. Шенберг; А. Берг, А. Веберн. Англія: Б. Бріттен (опера), Й. Хауер. США: Ч. Айвз. Росія: А. Глазунов (проф. і диригент Петербурзької консерваторії); А. Скрябін симфонії “Божественна комедія”, “Поема екстазу”, “Прометей” (дзвін, хор без слів, партія світла) “Містерія”; І. Стравінський музика до балету “Жар-птиця”, “Весна священна”, “Петрушка”; С. Рахманінов опера “Алєко”, симфонічна фантазія “Стрімчак”, Перша симфонія, Другий та Третій концерти для фортепіано з оркестром, опери “Скупий лицар”; Д. Шостакович; С. Прокоф’єв. Франція: Ж. Кокто; Ф. Пуленко; А. Онеггер.

Театр

Франція: Гранд-Опера, “Комеді Франсез”, Одеон. Німеччина: режисери М. Рейнгардт, Е. Піскатор. Італія: режисери Піранделло, У. Бетті. Англія: Г. Крег (трагедійний театр). Німеччина: Б. Брехт (епічний театр). Росія: В. Мейєрхольд (театр соціальної маски); К. Станіславський (психологічний театр). Україна: Л. Курбас (Театр “Березіль” створений у Києві, переїхав у 1926 р. до Харкова) (синкретичний театр).

Балет. Росія: С. Танєєв балети “Петрушка”, “Жар-птиця”, “Весна священна”.

АБСТРАКЦІОНІЗМ (лат. abstractus – абстрагований) – безпредметне мистецтво; один із напрямків авангарду, який не використовує зображення світу в звичних формах, а, відштовхуючись від предмета, переводить останній у деяку символічну знакову систему, фігури: квадрат, лінію, зигзаг. В абстракціонізмі знаходять своє завершення тенденції всіх попередніх течій у мистецтві – футуризм, кубізм, експресіонізм, дадаїзм.

Варіанти абстрактного мистецтва: ташизм (від фр. tache – пляма), що проголошує культ несподіваних кольорових та фактурних комбінацій; оп-арт (скорочення від англ. optical art – оптичне мистецтво) – зображення композицій з фігур, які повторюються, складаючи ефект руху.

Живопис

США: Дж. Поллок (ташизм); Б.Л. Райлі (поп-арт). Росія: В. Кандинський “Про духовне кредо”.

Література

Франція: М. Пруст “У пошуках втраченого часу”, А. Жід (лауреат Нобелівської премії).

СУПРЕМАТИЗМ – (від лат. supremus – найвищий) – одне з відгалужень абстракціонізму, що характеризується вираженням абсолютної реальності у простих формах. Засновник К. Малевич.

Живопис

Росія: А. Лентулов, О. Купрін, П. Кончаловський, О. Осьмьоркін, К. Рождественський, Р. Фальк та ін.; “Світ мистецтва” – об’єднання художників, до якого входили Г. Нарбут, Б. Григор’єв, Б. Кустодієв, С. Чехонін, А. Остроумова-Лебедєва. Україна: І. Труш – організатор “Товариства для розвою руської штуки” в Західній Україні, до якого увійшли Є. Левицький, В. Охрімович, Ель Лисицький.

СЮРРЕАЛІЗМ – (фр. Surrealisme – букв. надреалізм, супернатура) – один із провідних авангардистських напрямків у художній культурі ХХ ст., який вбачав джерело мистецтва у підсвідомості, сновидіннях людини. Методи: виокремлення конкретних об’єктів з їхнього середовища, парадоксальне поєднання з іншими об’єктами (“поєднання несумісних подробиць”).

Живопис

Іспанія: С. Далі. Італія: Д. де  Кіріко; М. Ернст. Росія: Д. Хармс; О. Введенський. Україна: О. Тишлер; І. Падалка. Франція: А. Массон; А. Бретон. США: О. Флек.

Література

Австрія: К. Краус; Ф. Кафка; Х. фон Додерер. Італія: Д. де Кіріко. Німеччина: Б. Келлерман; Е. Гемінгвей; Е.М. Ремарк; Б. Брехт. Франція: Ф. Супо; А. Бретон; Л. Арагон; П. Елюар.

Архітектура. Англія: А. Лоос.

Скульптура. Італія: Д. де Кіріко.

Кінематограф. Іспанія С. Далі; Л. Бунюель “Андалузький собака”.

Кінематограф

США: перша зірка, король екрану німого кіно Макс Ліндер; Чарлі Чаплін. На американському континенті створюється “фабрика снів” – Голлівуд. У 1927 р. – перший звуковий фільм “Співак джазу”. Німеччина: кінематограф з розважального заходу перетворився на мистецтво. Перший у світі повнометражний анімаційний фільм Л. Райнінгер “Пригоди принца Ахмеда”. Україна: актор О. Олексієнко ставить фільми за творами І. Котляревського, М. Гоголя, М. Старицького; Д. Сахненко (перший український постановник і оператор) ставить фільми “Наталка Полтавка”, “Запорізька Січ”, “Богдан Хмельницький”, в яких брали участь видатні українські актори – М. Садовський, М. Заньковецька, Л. Лінницька; О. Довженко “Звенигора”; Г. Стабовой “Два дні”. Документальне кіно Дз. Вертов (справжнє ім’я – Д.А. Кауфман); О. Довженко “Битва за нашу Радянську Україну”, “Перемога на Правобережній Україні”.