Модернізму постмодернізму

Лінійний прогрес людства. Домінування майбутнього над минулим і дійсним, нового над старим.

Втрата віри у зумовленість прогресу. Умовні відмінності між старим і новим. Відродження образу циклічності історії (“вічного повернення того ж самого”). Культуротворчість – безкінечне цитування.

Ідеал модернізму постмодернізму

Свобода самовиразу художника. Герой – носій індивідуальної свідомості. Витончений стиль і цілісність розповіді.

Маніпулювання чужими художніми кодами. Проголошення смерті автора (Ж. Бодрійяр). Герой з “розірваною” свідомістю. Звучить банальна мова, синтез багатьох стилів і “масової культури”.

Мета постмодернізму

• Максимально скоротити дистанцію між мистецтвом і реальністю.

• Презентація об’єктів, фактів, живого людського досвіду, а не дійсності.

Ознаки постмодернізму

• Ціннісний плюралізм: зсув жанрів, високого і низького, елітарної та масової культури, еклектизм, ретроспектива, уведення елементів гротеску та іронії.

• Мистецтво “розігрує” реальність, витіснення реальності симулякром (віртуальним світом).

• Стильовий синкретизм: гібридність, гіперреалізм, деканонізація традиційних естетичних цінностей.

• Мовна гра, цитатність, фрагментарність і принцип монтажу, іронія, пародія, самопародія, стилізація, компіляція, колаж, розрив просторово-часової послідовності дій.

• Повернення до сфери приватного життя: зниження іміджу суспільної людини.

• Релігійно-духовна проблематика: розквіт різноманітних сект і обрядів, різноманітних видів фундаменталізму, поганських ритуалів, езотеризм, окультизм, спіритизм, сатанологія; східні дієти, екологічне спрямування, медитація.

• Культ тілесності.

• Гедонізм (мистецтво як втілена насолода).

• Естетизація потворного, “сміття культури”.

• Культура надлишку: перенасиченість значень, нестача оцінювальних суджень.

• Непевність статусу суб’єкта художньої творчості: творець, ремісник, медіум?

• Переорієнтація мистецтва з твору – на процес; з автора – на публіку; з вічного – на скороминуще; з шедевра – на посередність, середовище.

Література

США: Д. Селінджер, Г. Міллер, І. Хассан. Мексика: Г. Маркес, Х. Борхес, Х. Кортасар. Німеччина: К. Г. Юнг (глибинна психологія).

Література експерименту. Італія: У. Еко “Ім’я троянди”. Франція: новий роман: А.Р. Грійє, Ж.-Ф. Туссен, Ф. Бон. США: рух бітників: Дж. Керуак, Дж. Д. Селінджер.

Література абсурду та жорстокості. США: С. Беккет, Ж. Жене, Е. Йонеско, Т. Пінчон, К. Воннегут; К. Кізі (“Над гніздом зозулі”).

Література руїн. Німеччина: група 47: Г.В. Ріхтер, А. Андерш, В. Вайраух. Росія: М.М. Бахтін.

Література вимислу (неокласицизм): Англія: А. Крісті, Дж. Вайт, А. Кларк. США: А. Азімов, Р. Шеклі, Р. Бредбері, К. Саймак, Г. Каттнер. Франція: Ф. Тристан. СРСР (Росія): І. Єфремов, брати Стругацькі, К. Буличов.

Література екзистенціалізму: Франція: Ж.-П. Сартр, А. Камю. Англія: Дж. Оруелл (“1984”), Е. Берджесс (“1985”, Механічний апельсин”). США: Н. Мейлер. Україна (СРСР): О. Гончар, П. Загребельний, Ю. Збанацький, В. Козаченко.

Фотографія. Росія: Е. Семенов.

Живопис

Франція: М. Ернст (німець за походженням) – предтеча постмодернізму; Ж. Дюбюффе. США: Е. Уорнхолл (гіперреалізм – аналог фотографії). СРСР (Росія): С. Поярков (“сюрреосимволізм”); (Україна): Фольк-стиль: Я. Король, Т. Сільваші, І. Остафійчук, В. Попов, Ю. Горбачов, О. Дубовик, Л. Медвідь.

Скульптура. Швейцарія: Ж. Тенгелі.

Архітектура. Англія: Г. Мур, Ч. Дженкс.

Кінематограф

США: Р.В. Фасбіндер, С. Спілберг, С. Кубрік. Італія: Ф. Фелліні.

Риси сучасного постмодернізму (кінець 1970 – кінець 1990-х рр.):

• виникнення соцарта;

• поворот у бік феміністської та екологічної культур;

• інтерес до арт-брюту (мистецтва душевнохворих), мистецтва аутсайдерів, інтерес до наївного мистецтва.

Естетична специфіка постмодернізму:

• некласичне трактування класичних традицій;

• продовження лінії маньєризму, бароко, рококо;

• гібридність – краса дисонансів.

Позитивний зміст постмодернізму:

• прагнення перебороти нетерпимість і монологізм модерну; звернення до діалогу і полілогу;

• підвищений інтерес до самопізнання, самореалізації особистості;

• турбота про довкілля;

• переосмислення ролі жінки в історії (фемінізм);

• необхідність загальнообов’язкової етики в інтересах виживання людства.