Особливості культури Візантії

1. Логічне та історичне продовження греко-римської античності. Збереження Римського права.

2. Християнство – державна релігія, світоглядна домінанта.

3. Своєрідний синтез західних і східних духовних основ.

4. Високий рівень розвитку освіти і науки.

5. Поєднання культур Сходу і Заходу: особливий самоцінний тип культури, сформований під впливом сирійців, арабів, маврів, германців, слов’ян, персів, вірменів, грузин.

Значення культури Візантії: вирішальний вплив на культури Південної та Східної Європи (Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії).

Західноєвропейська культура середньовіччя

Раннє середньовіччя (IV – X / XI ст.)

Богослов’я-філософія (схоластика): Квінт Тертуліан “Віра виключає розум”, Аврелій Августин “Про град божий”: “Вірую, щоб розуміти” (V ст.), Іоанн Скот Еріугєна (IX ст.) (пантеїзм); Северін Боецій, Ісідор Севильський (енциклопедист).

Високе (класичне) середньовіччя (X / XI – XIV ст.)

Богослов’я-філософія (схоластика): П’єр Абеляр (XI ст.) “Розумію, щоб вірити”, Хома (Тома) Аквінський (XIII ст.) “Сума богослов’я” (томізм).

Наука: університети (XIІ ст.), Роджер Бекон: “Досвід – головний метод пізнання” (ХШ ст.), алхімія.

Географія: Марко Поло.

Література

Франція: “Пісня про Роланда”. Іспанія: “Пісня про мій сад”. Німеччина: “Пісня про нібелунгів”; Крет’єн де Труа “Ланселот”. Італія: Данте Аліґ’єрі – поема “Комедія” (“Божественна комедія”).

РОМАНСЬКИЙ СТИЛЬ (XI-XII ст.) – стиль у середньовічній архітектурі, який використовували при будівництві замків, храмів. Ознаки: масивність, геометричність, грубуватість, приосадкуватість, потужність кам’яних стін і склепінь перекриття.

Архітектура: замки / храми Пуат’є, Клюні, Оверні, Нормандії.

ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ – стиль у середньовічній архітектурі, який використовували при будівництві соборів. Ознаки: панування лінії, вертикальність композиції, деталізація та підпорядкованість елементів логіці цілого, каркасна система храму.

Архітектура. Франція: собори Паризької богоматері (XII-XIII ст.), Шартрський (XII ст.), Ам’єнський (42,5 м) (XIII ст.); Німеччина: собор у Фрейбурзі (XIII ст.), Англія: Кентерберійський собор (XI – XV ст.), Іспанія:– Ліонський собор (XII ст.).

Пізнє середньовіччя (XIV-XV ст.)

Схоластика: Уіл’ям Оккам: “Між вірою і розумом (релігією та філософією) не може бути у принципі нічого спільного”.

Наука: 65 університетів XV ст.

Друкарство: Іоган Гутенберг (XV ст.).

Театр: містерія, мораліте, театр-фарс, Жан де Леспін (Понтале). Види вистав: містерії, міраклі.

Особливості культури Західної Європи періоду середньовіччя

1. Християнська свідомість – основа середньовічного менталітету.

2. Схоластика.

3. Алхімія.

4. Ансамблевий характер середньовічного мистецтва: поєднання архітектури, живопису, скульптури, прикладного мистецтва; монументальність, романський та готичний стилі.

5. Патріотичний епос.

6. Лицарська література.

Культура східних слов’ян середньовіччя (IV – XV ст.)

Слов’янський період (IV – середина IХ ст.): Черняхівська, Зарубинецька культури. Міфи.

Вірування: персоніфікація дерев: калина – символ надійності, вірності, найперша ознака оселі українця; дуб – символ подружнього життя, міцного здоров’я, береза – символ дівочої чистоти;

демоністичні вірування слов’ян: русалки, лісові мавки, песиголовці (велетні-людоїди), вій, упир, чорт (диявол, дідько, сатана, куций, той), домове божество.

Пантеон богів (слов’янський політеїзм – язичництво / поганство). Велесова книга: Триглав (трійця) богів: Сварог (небесний батько усіх богів), Перун (бог війни, грози), Свентовіт (Святовит – збруцький ідол – уявлення про тривимірність світу).

Род (бог неба, грози, родючості, повелитель усього живого), Лада (Рожаниця) (богиня браку, яка допомагала при пологах), Даждьбог (бог Сонця), Перун (громовержець), Хорос, Семаргл (бог вогню), Велес (бог багатства та скота), Мокош (богиня долі та водної стихії) з помічницями Долею і Недолею, Купало (Літо), Коляда (Зима).

Письмо: вузликове письмо; піктографія.

Скульптура: Святовит (збруцький ідол), зображення великої богині.

Ювелірне мистецтво: вироби з металу (срібла, золота): бляшки, браслети, нагрудні прикраси, фібули – застібки для одягу. Інкрустація, різьблення.

Вишиванки: рушники – мали практичне й культове значення.

Культура Київської Русі (друга половина IХ – початок XІІ ст.)

Релігія: християнство (988 р.).

Писемність: слов’янська абетка “кирилиця” (Кирило, Мефодій, друга половина IХ ст.).

Літописання: Нестор “Повість минулих літ”.

Література: перекладна – “Християнська топографія” К. Індикоплова, “Шестиднів” І. Екзарха, хроніки І. Малали, Георгія Амартола. Оригінальна – “Ізборник” Святослава. Билини. Агіографічний життєпис “Сказання про Бориса і Гліба”, “Києво-Печерський патерик”.

Риторика (красномовство): Іларіон “Слово про закон і благодать”; “Повчання” Володимира Мономаха (кінець XІ ст.), Климент Смолятич, Кирил Туровський “Притча про людську душу й тілеса”.

Право: “Руська правда” (1015 – 1016 рр.) – перше Зведення законів на Русі.

Архітектура: монументальне зодчество: хрестово-баневий храм, перша кам’яна споруда – Десятинна церква Успіння Богородиці (Київ), Золота брама, Спаський собор (1031 – 1036) – найбільш “візантійський” за стилем (Чернігів), Софіївський собор (Київ) (1037 – 1054) – вершина староруського зодчества; Успенська церква Києво-Печерського монастиря – початок поширення однобаневих храмів.

Скульптура: рельєфи.

Живопис: мозаїка “Оранта”, “Пантократор” (Софіївський собор), фреска, іконопис – Алімпій Печерський “Деісус”.

Мистецтво оздоблення книги: “Остромирове євангеліє”, “Ізборник Святослава”.

Прикладне мистецтво: філігрань (скань), зернь, перегородчаста емаль.