Котлом-пароутворювачем типу кепр-160 і кепр-250

Вмиканням рубильника SA і однополюсних автоматичних вимикачів QF1 і QF2 подається напруга на кола керування і сигналізації електродного електрокотла. В автоматичному режимі проміжне реле KV3 спрацьовує і через свої контакти KV3.1 подає живлення на котушку контактора КМ5, контакти якого КМ5.1 вмикають електрокотел в електромережу.

Електроди котла залишаться приєднаними до мережі доти, доки в котлі тиск не підніметься до максимального значення і контакти SР1.2 електроконтактного манометра замкнуться. Тоді котушка проміжного реле KV2 опиниться під напругою, контакти KV2.1 блокують контакти SР1.2, а контакти КV2.2 розмикаються і котушка реле KV3 знеструмлюється. При цьому розмикаються контакти KV3.1 в колі котушки КМ5 і силові контакти, через які одержує живлення електрокотел, розмикаються.

У схемі передбачені два блокування від роботи при несиметрії напруги в мережі (спрацьовує реле KV6, замикаються контакти KV6.l, спрацьовує реле КV4, розмикаються контакти КV4.1, знеструмлюється реле KV3, розмикаються контакти КV3.1 і контактор КМ5 вимикає електрокотел з електромережі), а також від включення електронагрів­ників при непрацюючому електронасосі (блок-контакти OF3.1) В схему ввімкнуті також контакти SР2.1 аварійного манометричного реле. При підвищенні тиску в електрокотлі до максимально допустимого значення ці контакти розмикаються і електрокотел вимикається з мережі. Контакти KV4.3 подають живлення на виносну сигналізацію.

Питання для самоконтролю

1. За якими параметрами здійснюється автоматичне керування електродними водонагрівальними і паровими котлами?

2. Поясніть роботу принципової електричної схеми електрод­ного водонагрівача ЕПЗ-100.

3. Поясніть роботу принципової електричної схеми електрод­ного котла КЕВЗ.

4. Поясніть роботу принципової електричної схеми електрод­ного парового котла КЗПР-160.

ТЕСТИ

1. Як здійснюється нагрівання води в електродних і водонагрівальних котлах?

1. За рахунок нагрівання її ТЕНами.

2. За рахунок виділення теплоти безпосередньо у водному середовищі при проходженні через нього електричного струму між електродами

3. За рахунок перемішування з гарячою.

2. Для чого використовується два терморегулятори в електродному водонагрівачі ЕПЗ-100?

1. Один терморегулятор використовується для двохпозиційного керування температурою води, а другий як аварійний.

2. Один терморегулятор використовується для керування температурою води, а другий як аварійний

3. Один терморегулятор використовується для вмикання, другий для вимикання водонагрівача.

3. Де розміщуються два терморегулятори, що використо­вуються в електродному водонагрівачі ЕПЗ-100?

1. Один розміщений у верхній частині водонагрівача, другий у нижній частині.

2. Обидва терморегулятори розміщуються у нижній частині водонагрівача

3. Обидва терморегулятори розміщуються у верхній частині водонагрівача.

4. Використовуючи принципову електричну схему, вкажіть, коли відбувається аварійне вимикання водонагрівника ЕПЗ-100?

1. При неспрацювані терморегулятора SК1 спрацьовує SК2

2. При неспрацювані терморегулятора SК1 спрацьовує SК2 та при несиметрії в електромережі

3. При несиметрії в електромережі.

5. Де розміщуються три терморегулятори, що використо­вуються в електродному котлі КЕВЗ?

1. Один у верхній частині котла, другий в приміщені, третій аварійний в котлі.

2. Два у верхній частині котла, третій аварійний в котлі.

3. Один у верхній частині котла, два в приміщені.

6. Які засоби автоматизації використовуються в електрод­ному паровому котлі ЕКП?

1. Регулятор тиску пари прямої дії.

2. Регулятор тиску пари та поплавковий регулятор води в котлі прямої дії.

3. Поплавковий регулятор води в котлі прямої дії.

7. За якими параметрами здійснюється автоматичне керу­ван­ня в електродному котлі – пароутворювачі КЕПР-160?

1. За температурою води в котлі.

2. За рівнем води в котлі.

3. За тиском пари в котлі.

7.3.4. Автоматизація електрокалориферних установок

Опалювальні електрокалорифери серії СФО з трубчастими ребристими нагрівниками призначені для нагріву повітря до температури 50 ⁰ С в системах повітряного опалення, вентиляції, штучного мікроклімату і в сушильних установках. Електро­калори­ферні установки СФОА і СФОЦ мають однакову принципіальну схему, типорозмірний ряд, близькі технічні параметри. Електрокалори­ферна установка (рис. 7.18) складається з рами 7, вентилятора 5, електрокалорифера 3, м’якої вставки 4, перехідного патрубка 2 та шафи керування.

Рис. 7.18. Технологічна схема електрокалориферної установки:

1 – рама; 2 – перехідний патрубок; 3 – електрокалорифер;

4 – м’яка вставка; 5 – вентилятор

Електрокалорифер має вигляд камери з листової сталі, в яку вміщено трубчасті нагрівальні елементи.

Задана температура вихідного повітря підтримується автома­тично двома електроконтактними термометрами, датчики яких уста­нов­лені на виході повітря з калорифера. При вмиканні електро­калорифера працюють всі нагрівні елементи. Коли температура повітря на виході стане вище граничної, автоматично вимикається одна секція, при дальшому підвищені температури вимикається друга секція. Якщо температура вихідного повітря стане вище граничного для однієї секції, то автоматично вимикаються останні нагрівачі.

При понижені температури нагрівні елементи вмикаються в зворотній послідовності. В електричних колах контролю температури передбачені автоблокіровки: при зупинці електродвигуна вентилятора вимикається електрокалорифер; ввімкнути нагрівні елементи немож­ли­во при непрацюючому електродвигуні вентилятора.

На рисунку 7.19 зображено принципіальну електричну схему уніфікованого електрокалориферного агрегату серії СФОЦ. Для регулювання потужності електрокалорифера трубчасті нагрівники розділено на три окремі трифазні групи (секції) ЕК1, ЕК2 та ЕК3. Вимикачем SА2 можна вмикати окремі секції нагрівників і регулювати потужність електрокалорифера в межах 100 %, 67 % або 33 % від номінальної потужності. У шафі керування встановлено вимикач QF, запобіжники FU1, FU2, FU3, FU4 для захисту секцій калорифера і кола керування, три електромагнітних пускачі КМ1, КМ2, КМ3 для вмикання секцій нагрівників, сигнальні лампи НL1...НL5, проміжне реле К1, перемикач SА1 для вибору режиму роботи (ручний “Р” чи автоматичний “А”), перемикач SA2 для вибору кількості ввімкнутих секцій при ручному керуванні та автоматичний вимикач QF2 для керування двигуном вентилятора.

Вмиканням рубильника SA і однополюсних автоматичних вимикачів QF4 і QF5 подається напруга на кола керування і сигналізації електродного електрокотла. В автоматичному режимі проміжне реле KV3 спрацьовує і через свої контакти KV3.1 подає живлення на котушку контактора КМ5, контакти якого КМ5.1 вмикають електрокотел в електромережу.

При ручному керуванні перемикач SА1 встановлюють у положення “Р”. Температуру повітря в приміщенні регулюють вмиканням і вимиканням окремих секцій електронагрівників за допомогою перемикача SА2. Якщо температура ребер трубчастого нагрівника перевищить + 180 °С, розімкнеться контакт температурного реле SК1 в колі живлення проміжного реле К1, що призведе до вимикання всіх нагрівників.

Рис. 7.19. Принципіальна електрична схема електрокалориферної установки серії СФОЦ

При автоматичному керуванні перемикач SА1 ставлять у положення “А”. Температура повітря у приміщенні контролюється за допомогою температурних реле SК2 і SК3. Коли температура повітря в приміщенні буде вище встановленої норми, то контакт температурного реле SК2 розімкнеться, що призведе до вимикання першої секції електронагрівників. Якщо температура в приміщенні підвищувати­меться, то розімкнеться контакт температурного реле SК3, що призведе до вимикання другої секції електронагрівників. Вимикання останньої секції електронагрівників відбудеться тільки тоді, коли температура ребер трубчастого нагрівального елемента перевищить + 180 °С. Якщо температура стане нижчою від заданої норми, то секції нагрівників вмикаються у зворотному порядку. Про роботу окремих секцій нагрівників сигналізують лампи НL2...НL4.