Освітленням у функції освітленості

Дія освітлення на живі організми різноманітна і, насамперед, визначається інтенсивністю, періодичністю і спектром. Але прийнято вважати, що найбільшу дію на біологічні процеси життєдіяльності організму тварин і птиці має періодичність, тобто зміна тривалості світлого періоду доби і частота зміни темного та світлого періодів.

Найбільш чутливими до цього фактора є птахи, де зміна періодичності дії видимого опромінення дозволяє керувати яйценосністю і підвищувати продуктивність м’ясного напрямку виробництва.

Сучасна наука рекомендує чітко слідкувати за тривалістю світло­го періоду доби та імітувати світанок і сутінки. Автоматичне керування режимами роботи освітлення забезпечує чітке дотримання вказаних вимог.

У пташниках з природним та штучним освітленням доступ природного світла обмежений. Освітленість у більшості випадків не перевищує 1% від зовнішньої і різко зменшується до центра приміщення. Разом з тим у світлий час доби на площадках, що примикають до стін з вікнами, рівень природної освітленості може бути цілком достатнім. У подібних приміщеннях повинна бути передбачена можливість відключення рядів світильників, найближчих до світлових прорізів. Керування освітленням у даних випадках може здійснюватися автоматично з використанням фотореле.

В пташниках без вікон необхідне чітке дотримання світлового режиму з забезпеченням необхідної періодичності та тривалості світлого періоду, рівня освітленості, імітації “світанку” і “сутінок”.

Для автоматичного керування освітленням у закритих пташниках для забезпечення необхідної періодичності і зміни тривалості світлового дня використовують різноманітні програмні пристрої, наприклад “УПУС”, “ПРУС”. Принцип дії даних пристроїв побудований на основі годинникового механізму з підзаводом від мікродвигуна.

Пристрій “ПРУС-1”має барабан з вирізом (рис. 2.6.2.), профіль якого визначає програму роботи освітлювальної установки на весь період вирощування курчат (150 днів) або утримання курок-несучок (400 днів). Барабан приводиться в дію годинниковим механізмом і автоматичним підзаведенням пру­жини від електродвигуна.

а б

Рис. 2.6.2. Прилад програмного керування освітленням ПРУС-1:

а – будова; б – принципова електрична схема; 1 – годинниковий механізм

з мікродвигуном; 2 – програмний барабан; 3 – рукоятка гвинта; 4 – гвинт;

5 – мікроперемикачі; 6 – гайка з плитою; 7 – шестірні; 8 – корпус;

9 – важіль для встановлення незмінної програми;

10 – добова шкала

Освітлювальні лампи поділяють на дві групи, які вмикаються електромагнітними пускачами КМ1 і КМ2. Коли спеціальний пристрій, що діє на мікроперемикачі 5, ковзає по поверхні барабана, то контакти останніх замкнені і освітлення ввімкнене. Якщо пристрій знаходиться над вирізом, то контакти мікроперемикачів розімкнуться і почергово з витримкою часу 2...5 хв вимкнеться освітлення. Вмикаються контакти мікроперемикачами у зворотній послідовності, що забезпечує створення штучних “світанку” та “сутінок”.

Рис. 2.6.3. Принципова електрична схема пристрою “ТИРОС-1”

Для плавного регулювання інтенсивності електроосвітлення з метою імітації “світанку” та “сутінок” застосовують тиристорні регулятори напруги. Принципова електрична схема автоматичного пристрою “ТИРОС-1” зображена на рисунку 2.6.3. Напруга на освітлювальні прилади надходить з мережі через блок 1, у якому відбувається його комутація тиристорами VS1 і VS2. Блок 2 забезпечує живлення ланцюгів керування і сигналізації HL1, HL2 і HL3, що показує наявність напруги і положення перемикачів SA2 і SA3. Блок 3 створює витримки часу зниження інтенсивності освітлення, що задаються резисторами R4, R5 і перемикачами SA2 і SA3, встанов­леними в блоці 3. Пристрій “ТИРОС-1” застосовується на додаток до пристроїв автоматичного керування тривалістю світлового дня.

Сучасні пристрої автоматичного керування освітленням у пташниках поєднують в собі мікропроцесорні програматори періодичності та тривалості світлового режиму, тиристорні регулятори освітленості з функцією “світанок – сутінки” та вбудовану систему захисту освітлювальної установки.