1) Індивідуальний прийом громадян; 2) зустрічі з виборцями, трудо-

вими колективами; 3) участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях

1 Див.: Колесник к. Особливості парламентської етики в Україні // Право

України. – 2004. – № 6. – С. 85.

108

їх органів; 4) відвідування органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, підприємств, установ та організацій; 5) зустрічі з

керівниками та іншими посадовими особами органів публічної влади,

підприємств, установ, організацій (у межах реалізації права на невід-

кладний прийом).

Народний депутат у разі порушень законності має право на місці

вимагати негайного припинення порушення або звернутися з цією ви-

могою до відповідних органів і посадових осіб, які зобов’язані негайно

вжити заходів для усунення порушення, а за необхідності — притягну-

ти винних до відповідальності з наступним інформуванням про це на-

родного депутата.

Закон «Про статус народного депутата України» передбачає низку

обов’язків парламентарів у виборчому окрузі: 1) підтримувати зв’язок з

виборцями, регулярно інформувати їх про роботу Верховної Ради Укра-

їни та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми; 2) ви-

вчати громадську думку, потреби і запити населення, в разі потреби

інформувати про них Верховну Раду України; 3) здійснювати регуляр-

ний прийом виборців. На виконання цих обов’язків народний депутат

розглядає отримані ним звернення громадян, вживає необхідних заходів

для їх вирішення. Депутат не рідше одного разу на рік звітує перед ви-

борцями про свою діяльність, і йому забезпечується належні умови для

проведення зустрічей із виборцями.

§ 3. Запити і звернення народних депутатів України,

порядок їх внесення і розгляду

Серед передбачених законодавством організаційно-правових форм

здійснення парламентського контролю за діяльністю органів публічної

влади, підприємств, установ і організацій в Україні провідне місце

посідають депутатські запити і звернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону «Про статус народного депутата

України» депутатський запит — це вимога народного депутата, народних

депутатів чи комітету Верховної Ради України, заявлена на сесії до Пре-

зидента, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України,

керівників інших органів публічної влади, керівників підприємств, уста-

нов і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх

підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань,

віднесених до їх компетенції. Запит народного депутата України — це

результат його особистого волевиявлення, форма реалізації наданих

йому повноважень. Праву депутата на запит кореспондує обов’язок

суб’єктів, яким він адресується, своєчасно надати відповідь щодо ре-

109

зультатів його розгляду та вжитих заходів. Таким чином, депутатський

запит виступає засобом здійснення парламентського контролю у формі

індивідуальної контрольної діяльності депутата1.

Депутатський запит є універсальною формою парламентського

контролю, що в поєднанні з простотою і доступністю процедури його

внесення й розгляду пояснює доволі широке його застосування у прак-

тиці українського парламентаризму. Наприклад, протягом п’ятої сесії

Верховної Ради України четвертого скликання було надіслано 2340 де-

путатських запитів, тоді як Днів уряду і парламентських слухань прове-

дено лише дванадцять2.

Запит подається в письмовій формі Голові Верховної Ради Укра-

їни, який оголошує його на пленарному засіданні і передає до пар-

ламентського апарату. Конституційний Суд України у своєму Рі-

шенні від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003 (у справі про направлен-

ня запиту до Президента України) зазначив, що направлення запиту

народного депутата України, з яким він на сесії звертається до органів

Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників

інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

підприємств, установ і організацій, розташованих на території Укра-

їни, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, не потребує

рішення парламенту. Водночас порядок направлення запиту до Пре-

зидента відрізняється від загального, оскільки таке рішення прий-

мається Верховною Радою України більшістю від її конституційного

складу3. Умовою прийняття рішення є наявність попередньої підтрим-

ки вимоги про направлення запиту не менш як однією третиною від її

конституційного складу.

Після оголошення тексту депутатського запиту на пленарному

засіданні парламенту (або після прийняття парламентом рішення про

направлення запиту до Президента України) Голова Верховної Ради

України передає текст звернення до апарату Верховної Ради України,

який негайно направляє його відповідним органам або посадовим осо-

бам. Текст запиту публікується в стенографічному бюлетені засідань

Верховної Ради України.

Орган або посадова особа, до яких спрямований запит, повинні

дати офіційну відповідь не пізніш як у п’ятнадцятиденний термін з

дня його одержання. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути

розглянутий у цей строк, то посадова особа письмово повинна