9707,6 Тис. Грн.1 Верховна Рада України, органи виконавчої влади та ор-

1 Додаток № 3 до Закону України від 17 червня 2004 року № 1801-IV «Про вне-

сення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”» //

Президентський вісник. – 2004. – № 24. – 20 серпня.

101

гани місцевого самоврядування створюють необхідні умови для діяль-

ності Уповноваженого. У межах виділених коштів Уповноважений має

право призначати своїх представників, організація діяльності та межі

повноважень яких регулюються спеціальним Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999

року № 2164 «Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верхов-

ної Ради України з прав людини та його секретаріату» встановлено,

що за умовами матеріально-побутового, медичного, санаторно-ку-

рортного та транспортного обслуговування, забезпечення засобами

зв’язку він прирівнюється до Голови Конституційного Суду України,

а його представники та керівник секретаріату — до членів Кабінету

Міністрів України.

Діяльність Уповноваженого здійснюється в таких організаційних

формах: персональна робота зі зверненнями громадян та їх індивіду-

альний прийом; зустрічі з керівниками органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підпри-

ємств, установ, організацій; участь у засіданнях органів державної

влади, колегії прокуратури України та інших органів; відвідуван-

ня органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, ор-

ганізацій, участь у їх засіданнях; відвідування місць тримання затри-

маних, попереднього ув’язнення, установ відбування покарань та

примусового лікування і перевиховання; участь у судових засіданнях;

участь у науково-практичних конференціях; прес-конференції,

інтерв’ю.

Серед правових форм діяльності Уповноваженого пріоритетне місце

посідають контрольна і правозастосовча. Установча та нормотворча

форми стосуються лише внутрішньоорганізаційних питань діяльності

Уповноваженого та його секретаріату, а інтерпретаційна форма не засто-

совується. Актами реагування Уповноваженого щодо порушень поло-

жень Конституції, законів України, міжнародних договорів України сто-

совно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання

Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної вла-

ди, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, уста-

нов, організацій та їх посадових і службових осіб.

На практиці поряд з поданням та конституційним поданням Упов-

новажений з прав людини використовує й інші, не передбачені законом

форми впливу на посадових осіб, що порушили права людини. До їх

числа слід віднести оприлюднення заяв, звернень Уповноваженого з

прав людини, надсилання відкритих листів до вищих органів держав-

ної влади та їх посадових осіб1.

1 Див.: Марцеляк о. В. Інститут омбудсмана: теорія і практика: Моно-

графія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 417.

102

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про

порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує трьома

шляхами: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без гро-

мадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів

України; 3) за власною ініціативою. Щоденно до Уповноваженого звер-

тається 50–70 осіб1. З 14 квітня 1998 року (дня обрання Ніни Карпачо-

вої омбудсманом) по 23 вересня 2003 року Уповноважений отримав по-

над 305 тисяч звернень2.

1 Див.: Карпачова Н. І. Народний правозахисник завжди в опозиції до вла-

ди: Інтерв’ю // Голос України. – 1998. – 26 вересня.

2 Див.: Ніна Карпачова: «Я залишаюся поза політикою» // Голос України.

– 2003. – № 178 (3178). – 23 вересня.

103

Глава 6

Організація роботи

народних депутатів України

§ 1. Організація підготовки і проведення виборів

народних депутатів України

Чинний Закон «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовт-

ня 2001 року закріплює змішану (мажоритарно-пропорційну) систему

виборів до парламенту. Однак 25 березня 2004 року був прийнятий но-

вий Закон «Про вибори народних депутатів України», який встановив

виключно пропорційну виборчу систему. Цей закон набирає чинності

з 1 жовтня 2005 року, однак саме згідно з його положеннями будуть про-

водитися чергові вибори до Верховної Ради України.

Закон «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004

року передбачає, що депутати обираються за виборчими списками кан-

дидатів від політичних партій, виборчих блоків у багатомандатному за-

гальнодержавному виборчому окрузі. Вибори здійснюються на основі

загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голо-

сування.

Законодавством встановлено два види парламентських виборів: чер-

гові та позачергові. Чергові вибори депутатів проводяться у зв’язку із

закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради

України, а позачергові — призначаються Президентом в порядку, вста-

новленому Конституцією України, і проводяться в період шістдесяти

днів з дня опублікування указу глави держави про дострокове припи-

нення повноважень парламенту.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про вибори народних депутатів України»

від 25 березня 2004 року, виборчий процес включає такі етапи: 1) скла-

дання списків виборців; 2) утворення територіальних виборчих ок-

ругів; 3) утворення виборчих дільниць; 4) утворення виборчих комісій;