1) Затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-

технічного, соціального, національно-культурного розвитку і довкілля;

2) Затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не

підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів

права приватної власності; 3) прийняття відповідних законів, зокрема

про правовий режим власності; правові засади й гарантії підприєм-

ництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулюван-

ня; з основ соціального захисту, про форми й види пенсійного забезпе-

чення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім’ї, вихован-

ня, освіти, культури і охорони здоров’я, екологічної безпеки.

Верховна Рада України здійснює й бюджетно'фінансову функцію, яка

полягає у затвердженні законом Державного бюджету, внесенні до нього

змін, здійсненні контролю за його виконанням та прийнятті рішення

щодо звіту про його виконання, встановленні грошової одиниці України.

Про зовнішні функції свідчать такі повноваження, як законодавче

визначення засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності,

митної справи; надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів

України та їх денонсацію; схвалення рішення про надання військової

допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил Укра-

їни до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших

держав на територію України тощо.

§ 3. Форми роботи Верховної Ради України

Форми роботи Верховної Ради України об’єктивно обумовлені не-

обхідністю забезпечення ефективної діяльності найбільшого за персо-

нальним складом колегіального органу державної влади, поєднання

спільної роботи депутатського корпусу з індивідуальною роботою депу-

татів у парламенті та виборчому окрузі, попередньої підготовки питань

і спільного прийняття остаточних рішень.

Виходячи з функціонального призначення парламенту, основною

правовою формою його роботи є нормотворча форма. Нормативними є всі

закони України, а також деякі постанови Верховної Ради України (напри-

клад, постанови «Про затвердження Положення про загальні збори гро-

мадян за місцем їх проживання в Україні» від 17 грудня 1993 року № 3748-

ХІІ, «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000

року № 1678-ІІІ та ін). У межах нормотворчої форми вирізняються зако-

75

нопроектне та ординарне провадження, результатами яких є підготовлені

законопроекти чи акти нормативного характеру.

Установча форма діяльності парламенту складається з низки прова-

джень, спрямованих на внесення змін до структури державного ме-

ханізму, власної структури парламенту, а також кадрових змін. Зокрема,

можна вирізнити провадження щодо обрання Голови Верховної Ради

України, його заступників, голів комітетів; щодо обрання суддів; при-

значення третини складу Конституційного Суду, членів Центральної

виборчої комісії, голови Національного банку України; щодо надання

згоди на призначення Президентом на посаду Прем’єр-міністра Укра-

їни, Генерального прокурора, Голови Антимонопольного комітету,

Голови Фонду державного майна та інші. Кожне з цих установчих про-

ваджень проходить певні процесуальні стадії і, як правило, завершується

прийняттям постанови Верховної Ради України.

Контрольна форма діяльності залежить від предмета (об’єкта) конт-

ролю. Контрольні провадження можуть бути щодо імпічменту Прези-

денту України, щодо резолюції недовіри Кабінету Міністрів України,

щодо спостереження за конституційністю та законністю актів органів

державної влади та інші. Вони можуть завершуватися, наприклад, вне-

сенням конституційного подання до Конституційного Суду України,

Постановою Верховної Ради України або заявою (яка є актом політи-

ко-правового, декларативного характеру). Актами індивідуальної конт-

рольної діяльності парламентарів є депутатські звернення й запити.

Правозастосовча форма діяльності не належить до числа основних

правових форм роботи парламенту, але має істотне значення з точки

зору забезпечення національної безпеки й оборони України, гаранту-

вання основних прав та свобод людини і громадянина. Йдеться, насам-

перед, про провадження щодо затвердження указів Президента України

про введення воєнного чи надзвичайного стану, про загальну або част-

кову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзви-

чайної екологічної ситуації. Правозастосовчі провадження, пов’язані із

забезпеченням національної безпеки, відзначаються оперативністю

(рішення має бути прийняте протягом двох днів з моменту звернення

глави держави) і завершуються схваленням відповідної постанови Вер-

ховної Ради України.

Інтерпретаційна форма діяльності парламенту на сьогодні обмежена

тлумаченням постанов Верховної Ради України, оскільки офіційне тлу-

мачення Конституції та законів України є прерогативою Консти-

туційного Суду України.

Кожна з правових форм діяльності Верховної Ради України здійс-

нюється у відповідних організаційних межах, які надають процесу ви-

роблення й прийняття владних рішень логічно завершеного, струнко-

го, внутрішньо узгодженого вигляду. В межах організаційних форм забез-

76

печується поєднання і розподіл праці народних депутатів, співро-

бітників апарату щодо реалізації функцій і компетенції Верховної Ради

України як єдиного органу законодавчої влади.

Згідно зі ст. 82 Конституції України, Верховна Рада України працює

сесійно. Сесія є основною, універсальною організаційною формою ро-

боти парламенту, доцільність якої доведена світовою практикою парла-

ментаризму. Вона дає змогу органічно поєднати персональну роботу

депутатів з колективною роботою найвищого представницького орга-

ну. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від