§ 4. Матеріальна і фінансова основи організації та діяльності

органів державної влади, органів влади Автономної

Республіки Крим і місцевого самоврядування в Україні

Матеріально'фінансова основа — це майно та грошові кошти, що

використовують органи публічної влади в поточній діяльності, при

здійсненні своїх функцій і повноважень. Матеріально-фінансова основа

органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та

місцевого самоврядування в Україні має як спільні, так і відмінні риси.

Для матеріально-фінансової основи всіх органів публічної влади в Україні

характерні такі риси.

65

Первинними суб’єктами права власності на об’єкти, що становлять

матеріально-фінансову основу будь-яких органів публічної влади в

Україні, є колективні суб’єкти — Український народ чи окремі тери-

торіальні громади. Тому органи публічної влади лише виконують управ-

ління цим майном від імені первинних суб’єктів.

Матеріальна основа діяльності всіх органів публічної влади скла-

дається з природних ресурсів, а також рухомого і нерухомого майна.

Фінансова основа складається переважно з бюджетних коштів, тобто з

тих фінансових ресурсів, які акумулюються і витрачаються згідно з вста-

новленими нормативами. Головне джерело бюджетних надходжень — це

податки і збори, сплата яких у порядку і розмірах, встановлених зако-

ном, є конституційним обов’язком кожного.

Переважна більшість питань, пов’язаних з матеріально-фінансовою

основою організації та діяльності органів публічної влади, визначається

тільки законами України. Так, згідно зі ст. 92 Конституції, виключно за-

конами України визначаються засади використання природних ресурсів,

виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, ор-

ганізації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку, правовий

режим власності, засади зовнішньоекономічної діяльності, митної спра-

ви. Крім того, виключно законами України встановлюється Державний

бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування,

податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошо-

вого, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти;

порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон,

що мають економічний режим, відмінний від загального.

В Україні застосовується виключно казначейська форма обслугову-

вання усіх бюджетів (Державного бюджету України, бюджету Автоном-

ної Республіки Крим, місцевих бюджетів), що передбачає здійснення

Державним казначейством України та його територіальними органами:

1) Операцій з бюджетними коштами; 2) розрахунково-касового обслу-

говування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних

повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та

проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності

про виконання відповідного бюджету (статті 48, 78 Бюджетного кодек-

су України).

В Україні існує єдина бюджетна класифікація (Класифікація доходів

і видатків Державного та місцевих бюджетів України, затверджена на-

казом Міністерства фінансів України № 35 від 16 липня 1992 року, з

наступними змінами).

Водночас між матеріально-фінансовою основою діяльності органів

державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та місце-

вого самоврядування існує низка відмінностей. Насамперед відріз-

няється правовий статус об’єктів, що становлять матеріально-фінансову

66

основу: для державних органів — це об’єкти загальнодержавної влас-

ності, для органів влади Автономної Республіки Крим — це власність

автономії, а для органів місцевого самоврядування — комунальна

власність.

За чинним Цивільним кодексом України в державній власності є

майно, в тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна; від

імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно

органи державної влади (ст. 327). У комунальній власності перебуває

майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній гро-

маді, а управління цим майном здійснюють безпосередньо громада та

утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327).

Згідно зі ст.34 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року

№697-XII, загальнодержавну (республіканську) власність становлять:

земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утво-

рюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів держав-

ної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби

України; оборонні об’єкти; єдина енергетична система; системи транс-

порту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загаль-

нодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського

бюджету; республіканський національний банк, інші державні рес-

публіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси;

республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і се-

редніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств;

об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить ма-

теріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та

соціальний розвиток. У загальнодержавній (республіканській) власності

може перебувати також інше майно, передане у власність України інши-

ми державами, а також юридичними особами і громадянами.

Об’єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує

діяльність відповідних місцевих рад і утворюваних ними органів; кош-

ти місцевих бюджетів, комунальний житловий фонд, об’єкти житлово-

комунального господарства; майно комунальних навчальних закладів,

закладів культури, охорони здоров’я, торгівлі, побутового обслуговуван-

ня; майно комунальних підприємств; місцеві енергетичні системи,

транспорт, системи зв’язку та інформації; а також інше майно, не-

обхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку від-

повідної території. У комунальній власності перебуває і майно, пере-

дане у власність територіальним громадам іншими суб’єктами права

власності.

Майно, передане органам публічної влади для забезпечення їхньої

діяльності, перебуває на балансі цих органів і має використовуватися за

цільовим призначенням. До такого майна належать адміністративні

67

будинки, споруди, меблі, офісна техніка, бібліотечний фонд, обладнан-

ня, інвентар, транспорт, засоби зв’язку тощо. Загальна кількість майна,

що може бути на балансі певного органу публічної влади, нормативно

не обмежується, однак суми витрат на їх придбання, як правило, жор-

стко лімітуються (для органів державної влади — постановою Кабінету

Міністрів України від 4 квітня 2001 року № 332, для органів місцевого

самоврядування — рішеннями відповідних місцевих рад).

Матеріальну основу діяльності органів публічної влади може стано-

вити не тільки власне (державне чи комунальне) майно, але й те, яке

передане їм на підставах та в порядку, що передбачені Законом України

«Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» від