Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Protokoly standar likuv / reserve / Oportunist_HIV_AIDS_child.DOC
Скачиваний:
43
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
2 Мб
Скачать

Саркома Капоші.

Судинна пухлина, що вражає шкіру, слизові оболонки, лімфатичні вузли і внутрішні органи. Етіологія - пов'язана з вірусом простого герпесу 8 типу. У дітей з ВІЛ-інфекцією і СНІДом, спостерігається дуже рідко.

Для пухлини характерні ураження шкіри та слизових оболонок у вигляді папул червонуватого, пурпурного або коричневого кольору, нерідко з лімфатичним набряком навколишніх тканин. Елементи саркоми Капоші безболісні при пальпації, більш щільні ніж навколишні ткані.

Ураження ротової порожнини супроводжуються появою типових елементів на твердому піднебінні, зрідка на язиці, глотці, мигдалинах і яснах.

Ураження легень носить інфільтративний характер, розвивається дихальна недостатність, може бути кровохаркання.

Ураження кишковика супроводжуються абдомінальним синдромом, хронічною діареєю, випорожненями з домішками крові.

Діагностика:

  • візуальний огляд

  • гастродуоденоскопія, колоноскопія - при підозрі на ураження шлункового тракту*

  • бронхосікопія – при підозрі на ураження бронхолегеневої системи**

  • гістологічне дослідження боптату з уражених ділянок шкіри та слизових.

* Дослідження біоптату слизової оболонки ендоскопії, може бути неінформативним з причини частої підслизової локалізації саркоми.

** Вогнища саркоми Капоші при бронхоскопії виглядають як вишнево-червоні вузлики на стінках бронхів.

Диференціальна діагностика.

Саркому Капоші необхідно диференціювати з:

  • бактерійним ангіоматозом

  • Bartonella henselae – інфекцією*

  • гемангіомами

  • меланомою

  • невусами

  • ангіомами, ангіосаркомами

  • піогенною гранульомою.

* Шкірні прояви, зумовлені Bartonella henselae, мають вигляд папул з виразками та корками, розміром від 1-2мм до 1 см. У 50% хворих спостерігаються підшкірні вузли. Вузли зазвичай локалізуються глибоко в підшкірній клітковині. До патологічного процесу можуть залучатися м'які тканини і кістки з розвитком остеолітичних змін. Діагноз встановлюється на підставі виділення культури збудника з біоптатів на спеціальних середовищах, або методом ІФА.

Лікування.

1. ВААРТ: призводить до регресу проявів, зниження ризику подальшого

розвитку, подовжує життя.

    1. Противірусна терапія: фоскарнет, ганцикливір, сидофовір – мають дію проти HHV8.

    2. Системна хіміотерапія, променева терапія.

    3. Лікування проводиться сумісно з онкологом.

Література.

1. Джон Бартлет, Джоєл Галлант «Клинические аспекты ВИЧ инфекции», 2003.

2. Treating opportunistic infections among HIV-exposed and infected children. Recommendations from CDC, the National Institutes of Health, and the Infectious Diseases Society of America.- 2004- http:// www.aidsinfo.nih.gov/duidelines 3.Протоколы ВОЗ для стран СНГ по предоставлению помощи и лечения при ВИЧ-инфекции и СПИДе, март 2004.

4. Stephen L. Zeichner, Jennifer S. Read Textbook of pediatric HIV care. Cambridge University Press 2005.

Вастінг-синдром.

Синдром виснаження (вастінг-синдром) відноситься до діагностичних критеріїв СНІДу і визначається як:

  • зниження маси тіла більше, ніж на 10%

  • хронічна діарея (впродовж 30 днів і довше)

  • документована лихоманка (інтермітуючого або постійного типу впродовж 30 днів і довше).

Синдром виснаження є незалежним прогностичним чинником смерті хворих. Крім вастінг-синдрому, який є найбільш тяжким станом, при ВІЛ-інфекції у дітей спостерігаються інші порушення харчування, які можуть передувати його розвитку:

1.Зниження апетиту, нудота, блювота:

  • респіраторні інфекції

  • фебрильні стани

  • побічні ефекти медикаментів

  • гастроінтестинальні ускладнення

  • емоційний стан.

2. Оральний і езофагальний біль:

  • кандидозний езофагіт

  • герпетичний езофагіт

  • гінгівіт

  • стоматит.

3. Механічні проблеми з їжею ( порушення жування, ковтання, смоктання, бульбарний синдром):

  • інфекції центральної нервової системи

  • ВІЛ-енцефаліт

  • деменція, втрата навиків самостійного живлення

  • моторні порушення.

4. Діарея і мальабсорбція:

  • сальмонельоз та інші бактерійні кишкові інфекції

  • цитомегаловірусна інфекція

  • лямбліоз

  • криптоспоридіоз, ізоспороз, мікроспоридіоз

  • МАС.

5.Психо-соціальні проблеми (фінансові можливості сім’ї, прогресування хвороби у батьків та ін.)

Зв'язок між ускладненнями ВІЛ-інфекції і порушенням харчування носить двобічний характер.

Дефіцит живильних речовин впливає на прогресування ВІЛ -інфекції, проте ВІЛ -інфекція може і сама порушувати стан харчування, оскільки спричиняє:

    • порушення всмоктування

    • підвищення потреб в живильних речовинах

    • порушення метаболізму, особливо на тлі розвитку опортуністичних інфекцій*.

*При ВІЛ - інфекції збільшується активність глюконеогенезу, порушується обмін вуглеводів, жирів, білків, вітамінів і мінералів, підвищуючи потреби організму в живильних речовинах.

Підходи до попередження і лікування вастінг-синдрому:

  • ліквідація відставання зросту і усунення дефіциту живильних речовин (за допомогою корекції раціону харчування)

  • попередження прогресування імунодефіциту (своєчасне призначення ВААРТ)

  • профілактика розвитку опортуністичних інфекцій

  • лікування наявних опортуністичних інфекцій і шлунково-кишкових захворювань.

Достатність або недостатність харчування оцінюється на підставі фактичної маси тіла, зросту дитини та їх динаміки.

Показники слід оцінювати за центильними таблицями (проте можна використовувати і загальноприйняті формули).

Ступінь важкості гострого порушення харчування визначається за формулою:

фактична маса тіла (кг) : маса тіла 50-го перцентилю (кг) х 100%.

Оцінка результатів:

  • більше 90% - норма;

  • 81-90% - помірне порушення живлення (I ступінь);

  • 70-80% - виражене порушення живлення (II ступінь);

  • менше 70% - важке порушення живлення (III ступінь).

Ступінь важкості хронічного порушення харчування визначається за формулою:

фактичний зріст (см) : зріст 50-го перцентилю (в см, для віку дитини) х 100%.

Оцінка результатів:

  • більше 95% - норма;

  • 90-95% - помірне порушення живлення (I ступінь);

  • 85-89% - виражене порушення живлення (II ступінь);

  • менше 85% - важке порушення живлення (III ступінь).

Не залежно від причин, що викликали порушення харчування, дитині слід збільшити енергетичну цінність живлення.

Добова енергетична потреба збільшується до 150% від необхідної за віком. Надходження білка і вітамінів збільшують в 2 рази.

Соседние файлы в папке reserve