Профілактика.

Дивись профілактику бактерійних пневмоній.

Бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту.

У ВІЛ-інфікованих дітей часто розвиваються інфекції шлунково-кишкового тракту. Клінічні прояви кишкових інфекцій схожі з такими у дітей без ВІЛ-інфекції. Проте, за наявності імуносупресії зростає ризик розвитку генералізованих форм.

Найбільш частими збудниками діареї у ВІЛ -інфікованих дітей є: Salmonella, Shegella, Campilobacter, Esherichia coli., Clostridium difficile, Yersinia enterocolitica. Ці інфекції виникають при будь-якій кількості CD4+лімфоцитів. Основний механізм передачі – фекально-оральний.

Характерними клінічними проявами є шлунково-кишкові розлади і загальна інтоксикація. Ексикоз частіше розвивається при секреторних діареях, причиною яких є ентеротоксигенні і ентеропатогенні ешеріхії та у ряді випадків сальмонели. Всі інші із зазначених збудників викликають інвазивні діареї.

Шигельозу притаманний колітичний синдром: випорожнення, які супроводжуються тенезмами - мізерні, часті, з домішками слизу і прожилок крові. Перебіг захворювання важкий, в 50% супроводжується розвитком бактеріемії.

Для сальмонельозу характерні тривка повторна блювота і ентеритний синдром, можлива гепатоспленомегалія. Випорожнення буро-зеленого кольору (типу «болотяного баговиння»), рідкі, рясні, смердючі.

Для кампілобактеріозу характерні рідкі випорожнення з домішками слизу і крові, в 10% випадків розвивається бактеріемія.

При кишковому ієрсиніозі: інтоксикації і діарея поєднуються з висипкою, жовтяницею, гепатоспленомегалією, артралгіями.

Захворювання, викликане Clostridium difficile, розвивається після застосування антибіотиків широкого спектру дії, особливо ампіциліну, кліндаміцину, цефалоспоринів. Основний прояв – псевдомембранозний коліт.

До основних ускладнень кишкових інфекцій відносяться: інфекційно-токсичний шок:

• ексикоз;

• ДВС-синдром;

• гостра ниркова недостатність;

• набряк-набухання головного мозку;

• парез кишечника;

• випадання прямої кишки;

• кишкова кровотеча;

• перитоніт.

Діагностика.

1. В загальному аналізі крові - лейкоцитоз, нейтрофільний зсув вліво, підвищена ШОЕ.

2. При копрологічному дослідженні - підвищена кількість лейкоцитів, еритроцитів, наявність слизу.

3. При бактеріологічному дослідженні калу, блювотних мас, промивних вод, крові і сечі (у разі можливої бактеріемії) - збудник захворювання.

4. За відсутності позитивних результатів бактеріологічного дослідження використовують серологічні методи – реакцію аглютинації, реакцію пасивної гемаглютинації, в яких оцінюють титр наростання антитіл в парних сироватках.

5. При клостридіозі, підтвердженням захворювання є виявлення в калі токсинів клостридій методом ІФА або використання цитотоксичного тесту на культурі клітин.

Диференціальний діагноз.

Проводиться з іншими кишковими захворюваннями, викликаними бактеріями, грибами, вірусами, паразитами, гельмінтами; з генералізованими інфекціями, що протікають з ураженням кишечника (Mycobacterium avium); хірургічними захворюваннями -перитоніт, інвагінація, апендицит, панкреатит, пілоростеноз; пухлинами – поліпи, злоякісні утворення кишечника; спадковими хворобами і алергічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту – целіакія, муковісцедоз, харчова алергія та ін. Необхідно також пам'ятати про можливу побічну дію лікарських препаратів, у тому числі і антиретровірусних, що проявляються діареєю.

Лікування.

1. Антибактеріальна терапія показана всім дітям з ВІЛ-інфекцією.

При легких формах у дітей без імуносупресії: ТМП/СМК 6-10 мг/кг/доба по триметоприму, 2 рази на день, всередину.

При середньотяжких і тяжких формах захворювання, а також у дітей з імуносупресією призначають цефалоспорини III покоління:

• цефотаксим: 100 - 200 мг/кг/доба, кожні 6 або 8 годин, в/м або в/в або

• цефтріаксон 50-100 мг/кг/доба, кожні 12 або 24 години, в/м або в/в.

У хворих з нейтропенією перевага віддається цефтазидиму 100-150 мг/кг/день, кожні 8 годин в/м або в/в.

При необхідності зміни антибіотиків (див. табл. 2) можуть бути використані з урахуванням чутливості: амінопеніциліни стійкі до дії -лактамаз (аугментин, уназин), цефалоспорини IV покоління, аміноглікозиди, карбопенеми, фторхінолони (дітям до 13 років за життєвими показаннями). При тяжких септичних формах використовують поєднання 2-3-х антибіотиків (цефалоспорини III-IV поколінь або карбопенеми + аміноглікозиди, амінопеніциліни + аміноглікозиди тощо).

При кампілобактеріозі призначають еритроміцин 40 мг/кг/день, кожні 6 годин всередину, при тяжких формах – в/в або азитроміцин 5-10 мг/кг, 1 раз на день, всередину. Дітям старше 8 років може бути призначений тетрациклін 10-25 мг/кг/день, 2 рази на день, всередину.

При ієрсиніозі може бути призначений левоміцетин 50 - 75 мг/кг/день, кожні 6-8 годин, всередину або в/в залежно від тяжкості. Можуть бути використані також цефотаксим або гентаміцин.

При клостридіозі призначають метронідазол 30-40 мг/кг/день кожні 8 годин, всередину або внутрішньовенно. Може бути застосований ванкоміцин 10-50 мг/кг/день, кожні 6-8 годин, всередину.

Препарати, що гальмують перистальтику (лоперамід, ломотил), протипоказані дітям при клостридіозі, а також всім дітям до 2-х років незалежно від ґенезу діареї.

Курс лікування бактерійних кишкових інфекцій 7-14 днів, залежно від тяжкості. При септичних формах – 21 день (для сальмонельозу – 4-6 тижнів).

2. Патогенетична терапія, яка включає оральну або парентеральну регідратацію, дезінтоксикаційну терапію, дієту, а також симптоматична терапія призначається за загальноприйнятими правилами (дивися Протоколи діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей, розділу інвазивних і секреторних інфекційних діарей від 09.07.2004.).