IV. Ускладнення.

Ускладнення туберкульозу легенів:

• кровохаркання

• легенева кровотеча

• спонтанний пневмоторакс

• легенева недостатність

• хронічне легеневе серце

• нориці( бронхіальні, торакальні)

• ниркова і надниркова недостатність

• безпліддя

• спайки

• анкілози

• амілоїдоз.

V. Категорія диспансерного нагляду.

Категорія 1. (кат. 1) включає хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів з бактеріовиделенням, а також хворих на вперше діагностований туберкульоз з поширеними та тяжкими формами легеневого чи позалегеневого туберкульозу з бактеріовиделенням чи без бактеріовиділення.

Категорія 2. (кат. 2) включає будь-які випадки повторного лікування, зокрема рецидив, лікування після перерви, лікування після невдачі.

Категорія 3 (кат. 3) включає хворих на вперше діагностований обмежений (меньше 2 сегментів) туберкульоз легень без бактеріовиділення та хворих на вперше діагностований позалегеневий туберкульоз, які не включили до 1 категорії.

Категорія 4. (кат. 4) включає хворих на хронічний туберкульоз різної локалізації незалежно від бактеріовиділення.

Категрія 5 (кат. 5): група 5.1.; група 5.2., група 5.3., група 5.4., група 5.5.

До категорії 5 віднесені диспансерні контингенти ризику захворювання на туберкульоз та його рецидив.

VI. Ефективність лікування.

1. Ефективне лікування:

• вилікування

• припинення бактеріовиділення.

2. Завершене лікування.

3. Неефективне лікування(невдача).

4. Перерване лікування.

5. Продовжує лікування.

6. Вибув/переведений.

7. Помер.

VII. Наслідки туберкульозу.

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу легенів:

• фіброзні, фіброзно-вогнищеві, бульозно-дистрофічні кальцинати в легенях і лімфатичних вузлах

• плевропневмосклероз

• цироз легенів

• наслідки хірургічного втручання( зазначається дата проведення і вид операції).

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу поза легеневої локалізації:

• рубцеві зміни в різних органах та їх наслідки

• звапнення

• наслідки хірургічного втручання( зазначається дата проведення і вид операції).

Використання наведеної класифікації в практиці спеціаліста з ВІЛ-інфекції сприятиме формуванню наступності в надані допомоги дітям з ВІЛ-інфекцією і туберкульозом.

Основи туберкулінодіагностики.

Основу діагностики складає внутрішкірна проба з 2 ТО туберкуліну у стандартному розведенні (Реакція Манту з 2 ТО). Туберкулін – очищений білок, який виділено з МБТ. Людина, яка інфікована МБТ чутлива до туберкуліну. Після внутрішкірного введення туберкуліну через 24-48 годин в інфікованої людини з’являється папула. Вимірювання папули проводиться через 72 години прозорою лінійкою, реєструється поперечний до осі руки розмір папули. Позитивна реакція вказує на ураженість людини МБТ.

Діагностичні цілі туберкулінодіагностики:

• раннє виявлення хворих на туберкульоз, осіб інфікованих МБТ, осіб з підвищеним ризиком захворювання (вперше інфікованих, з гіперергічними та наростаючими реакціями на туберкулін)

• виявлення осіб, які підлягають вакцинації і ревакцинації проти туберкульозу

• визначення інфікованості населення, як епідемічного показника.

Оцінка реакції Манту з 2 ТО.

1. Реакція негативна – повна відсутність інфільтрату або почервоніння, спостерігається слід від уколу 0-1 мм.

2. Реакція сумнівна – присутня папула розміром 2-4 мм або почервоніння будь-якого розміру при відсутності папули.

3. Реакція позитивна – присутня папула 5 мм і більше.

4. Реакція гіперергічна – присутня папула 17 мм і більше, можлива везикуло-некротична реакція і/або лімфангіт, незалежно від розміру папули.

5. Реакція наростаюча – при збільшенні на 6мм і більше у порівнянні з попередньою, або у випадках збільшення реакції менше ніж на 6мм, але утворенням інфільтрату 12 мм і більше.

Після постановки проби по розмірах папули можна судити про рівень сенсибілізації Т-лімфоцитів до збудника туберкульозу. Наростання сенсибілізації Т-лімфоцитів, що проявляється збільшенням розмірів папули, є важливим діагностичним критерієм і може свідчити про:

• інфікування організму МБТ, в тому числі повторне

• розмноження МБТ в організмі людини при активному захворюванні

• відновлення чутливості до туберкуліну при зменшенні тубінтоксикації

• відновлення чутливості до туберкуліну при відновлені кількості CD4 клітин у хворих на ВІЛ/СНІД.

Значення реакції Манту.

• Дозволяє встановити ступінь чутливості до туберкуліну, що може свідчити як про інфікування мікобактеріями туберкульозу, так і про поствакцинальну БЦЖ-алергію.

• Результати реакції Манту можуть бути як хибно-негативні, так і хибно позитивні.

• Хвороби і стани, які пригнічують пробу на туберкулін:

  • стадія СНІДу ВІЛ-інфекції

  • дистрофія, недостатнє харчування

  • важкі бактеріальні інфекції, в тому числі - туберкульоз

  • вірусні інфекції – кір, вітряна віспа, інфекційний мононуклеоз

  • стан після введення противірусної вакцини, наприклад, проти кору

  • злоякісні новоутворення

  • лікування імунодепресантами

  • проведення проби в інкубаційний період туберкульозу (2-10 тижнів)

  • період новонародженості.

• До 10% імунокомпетентних дітей з активним туберкульозом мають негативну реакцію Манту, що пов’язано з особливостями перебігу хвороби та імунним статусом.

• Серед дітей з міліарним туберкульозом реакція Манту негативна в 17%, а в дітей з туберкульозом легенів – 3%.

• Достовірні статистичні дані щодо негативних внутрішкірних тестів у дітей з ВІЛ-інфекцією і туберкульозом відсутні, однак більшість досліджень вказує на збільшення відсотку хибно-негативних результатів при ВІЛ-інфекції.

• Технічні причини хибно-негативних реакцій Манту:

• постановка тесту з туберкуліном, що зберігався з порушенням правил

• доза туберкуліну менша за 2 ТО

• порушення строків оцінки реакції (до 2-х та після 5 діб).

• Негативна реакція Манту не виключає туберкульоз і не дозволяє прийняти рішення про відсутність туберкульозу у даного пацієнта.

• Причини хибно-позитивних реакцій Манту:

• алергічні захворювання

• гельмінтози

• БЦЖ-вакцинація

• контакт з нетуберкульозними мікобактеріями.

• Оцінка позитивного результату реакції Манту потребує урахування щеплення дитини вакциною БЦЖ, однак інтенсивність реакції, як правило слабша, ніж після інфікування МБТ, і слабшає з часом.

• Віраж туберкулінових проб – перехід туберкулінової чутливості з негативної в позитивну. Характерним є візуальне збільшення інтенсивності реакції Манту, що не пов’язано з БЦЖ вакцинацією. Віраж свідчить про виявлення вперше інфікованої особи.

• Позитивні результати туберкулінової проби не вказують на присутність чи відсутність туберкульозу, а свідчать лише про присутність чи відсутність в організмі МБТ.

Показання для проведення туберкулінової проби у дітей з ВІЛ-інфекцією.

• дітям з встановленим ВІЛ статусом – 2 рази на рік в плановому порядку

• перед початком АРВ терапії

• за епід. показами, у випадках контакту з хворим на туберкульоз

• при затяжному перебігу бронхолегеневої патології

• при ознаках швидкого прогресування ВІЛ-інфекції

• при втраті ваги, затримці вікових показників динаміки росту і маси тіла.