Діагностика віл-інфекції у дітей.

Діагноз ВІЛ-інфекції встановлюється на підставі клінічних ознак хвороби, діагностичних лабораторних тестів та епіданамнезу. Основні прояви ВІЛ-інфекції викладені, в залежності від їх важкості, в клінічних класифікаціях ВІЛ-інфекції у дітей (дивись наступний розділ). Лабораторна діагностика здійснюється шляхом виявлення антитіл до вірусу, вірусних антигенів, РНК або ДНК ВІЛ, виділення вірусу на культурі клітин.

Існує 2 типи ВІЛ: ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Згідно з прийнятою у 1999 році номенклатурою ВІЛ-1, яка заснована на філогенетичному аналізі геномів, виділяють 3 незалежні групи вірусів: група М - “main”, група О - “outlier” і група N - “non-M, non-O” ( мал. 1). Група М включає більшість розповсюджених в усьому світі ізолятів ВІЛ-1, які визначають пандемію інфекції. Цю групу вірусів підрозділяють на 9 субтипів (A, B, C, D, F, G, H, J і K). В групі О, за даними філогенетичного аналізу, було виділено 5 окремих підгруп: І, ІІ, ІІІ, ІV, V. В групі N ВІЛ-1 окремі субтипи до цього часу не визначені. Найбільш висока поширеність інфікування вірусами груп O і N зареєстрована в країнах Африки, зокрема, в Камеруні.

Филогенетичний зв’язок субтипів ВІЛ-1.

Малюнок 1

Крім “чистих” субтипів в межах групи М ВІЛ-1 виділяють “циркулюючи рекомбінантні форми”, які мають мозаїчну структуру геному.

Поширенність субтипів ВІЛ-1 групи М:

• А : західна і східна Африка, центральна Азія, Східна Європа

• В : північна Америка, Європа, східна Азія, Латинська Америка

• С : південна Африка, Азія, Ефіопія

• D : східна Африка

• Е : південно-східна Азія.

В Україні, в основному, зустрічається субтип А, в окремих регіонах - субтип В.

Серологічні методи діагностики віл-інфекції.

Імуноферментний аналіз ( рутинний серологічний тест).

Метод дозволяє визначити антитіла до ВІЛ в сироватці або плазмі крові.

Чутливість: 99.7% (MMWR 1990;38:380) при визначенні антитіл до ВІЛ 1/2.

Специфічність: більше 99.9% (N Engl J Med 1988;319:961) при визначенні антитіл до ВІЛ 1/2.

Сфера застосування:

• скринінгові дослідження для діагностики ВІЛ-інфекції у дорослих та дітей старше 18 місяців.

Позитивний результат, отриманий при скринінгових дослідженнях, потребує підтвердження методом імуноблоту (Вестерн-блот). При визначенні антитіл до ВІЛ 1/2 методом ІФА можуть спостерігатись хибно-позитивні результати, що зумовлено наступними причинами:

• автоімунні хвороби

• сифіліс

• злоякісні новоутворення системи крові

• муковісцидоз

• сказ

• грип

• хронічні хвороби печінки

• ниркова недостатність

• стан після імунізації гепатиту В

• вагітність або деякі інші фізіологічні стани (ArIM160:2386,2000).

Хибно-негативні результати ІФА, які також можуть мати місце, пов’язані з:

• відсутністю антитіл в сироватці в період «серологічного вікна» (JAMA 284:210,2000)

• вродженою агамаглобулінемією

• розвитком гіпогамаглобулінемії в пізній стадії хвороби (Nature Med 4:1032,1998).

Метод імунного блоту (Вестерн-блот).

Дозволяє визначити в сироватці (плазмі) крові антитіла до наступних білків ВІЛ 1: глікопротеінів вірусної оболонки (гену env)- gp41, gp120, gp160, серцевини вірусу (гену gag) - р17, р24, р55 і ферментів вірусу (гену pol) - р31, р51, р66. У випадках ВІЛ 2 визначаються антитіла до білків гену env – gp140, gp105, gp36; гену gag – р16, р25, р56; гену pol – р68.

Позитивні результати ІФА завжди потребують підтвердження методом імуноблоту, оскільки при ІФА дослідженнях, як зазначалось вище, існує ймовірність хибних результатів.

Результати вестерн-блоту, у відповідності до рекомендацій ВООЗ, оцінюються наступним чином:

• негативний – антитіла не визначаються

• позитивний – в сироватці знаходяться антитіла до двох білків гену env в поєднанні з іншими білками (генів gag і pol) або без них

• сумнівний або невизначений – в сироватці знаходяться антитіла тільки до одного білку гену env в поєднанні з іншими білками.

Сфера застосування методу: підтвердження позитивних результатів ІФА, визначення істинної позитивності у випадках хибно-позитивних результатів ІФА. Сумнівні результати імуноблоту потребують повторного дослідження сироваток з використанням наборів для тестування іншої серії або виробника.

Слід пам’ятати, що антитіла до ВІЛ визначаються як у хворих, так і в здорових дітей до 18 місяців. Позитивні серологічні тести у дітей до 18 місяців не підтверджують наявність ВІЛ-інфекції, оскільки всі діти, які народжені ВІЛ- інфікованими жінками, мають в крові материнські антитіла до ВІЛ класу Ig G. Починаючи з 30-32 тижня гестації анти-ВІЛ Ig G, проходять через плаценту та циркулюють в крові дитини протягом перших 1.5 років життя. Діти раннього віку здатні синтезувати власні імуноглобуліни класу М та А. Трансплацентарні антитіла, представлені імуноглобулінами класу G, виконують дуже важливі функції в організмі дитині, захищаючи її від інфекцій. Діти раннього віку не хворіють на вітряну віспу, червінку або кір, якщо відповідні інфекції перенесла їх матір. У випадках ВІЛ інфекції, антитіла до вірусу не мають захисного ефекту. Всі діти раннього віку, народжені ВІЛ інфікованими жінками, будуть мати позитивні результати при обстежені їх зразків крові методом ІФА та імуноблотом (вестерн Блот), в той час, як дійсно інфікованими буде лише 15-30% дітей, а за умови профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини – менше 10% (в залежності від режиму профілактики). У віці 3-6 місяців в дитини починається продукція власних імуноглобулінів класу G, формується індивідуальний гуморальний імунітет, в тому числі, після перенесених інфекцій та проведених профілактичних щеплень.

Материнські антитіла до ВІЛ поступово руйнуються та зникають. Цей процес називається елімінацією і залежить від індивідуальних особливостей організму.

Строки елімінації материнських антитіл з крові дитини надано в таблиці 1.