Інфекція, спричинена вірусом простого герпесу (hsv). Епідеміологія

Частота неонатальної HSV-інфекції складає 1:2000-1:5000 пологів

Інфікування новонародженого можливе:

• при проходженні крізь інфіковані пологові шлях (найчастіший шлях інфікування);

• при використанні інвазивних методів моніторингу в пологах (висхідна інфекція).

Внутрішньоутробне інфікування (вроджена інфекція):

• зустрічається рідко;

• супроводжується ураженням шкіри, очей, ЦНС.

Наявність у матері перед пологами антитіл до HSV зменшує ризик вертикальної трансмісії, важкість клінічних проявів при вродженій інфекції.

Виділення вірусу зі статевого тракту на час пологів пов’язано з підвищеним ризиком вертикальної трансмісії.

Тривалий (понад 6 годин) безводний період підвищує ризик вертикальної трансмісії HSV.

Пологи шляхом кесарського розтину істотно зменшують ризик вертикальної трансмісії.

Клінічні прояви.

Варіанти перебігу неонатальної інфекції.

• Дисеміноване (генералізоване) захворювання – 25%:

• найчастіше прояви захворювання виникають на 9-11 день життя;

• енцефаліт у 60-75%;

• везикулярні ураження лише шкіри у 60%.

• Ураження ЦНС – 35%:

• клініка відповідає енцефаліту

• везикулярні ураження шкіри лише у 60%.

Ураження шкіри, очей, ротоглотки – 40%:

• найчастіше прояви захворювання виникають на 10-11 день життя;

• везикулярні ураження шкіри у 80%;

• навіть за умови лікування можливі рецидиви протягом 6 місяців.

Гінгівостоматит:

• рецидивуючий/персистуючий зустрічається у 6% ВІЛ-інфікованих пацієнтів;

• перебіг залежить від ступеня імуносупресії;

• у хворих із важкою імуносупресією спостерігаються:

• більш часті рецидиви;

• більш важкий перебіг (аналогічний первинному епізоду):

• можливе утворення виразок, рубців.

Езофагіт:

• зустрічається при важкій імуносупресії;

• прояви аналогічні кандидозному езофагіту;

• діагноз можна встановити при дослідженні біоптатів.

Герпетичний енцефаліт:

• перебіг - важкий.

Генітальний герпес.

Дисемінована інфекція спричиняє ураження:

• головного мозку;

• печінки;

• наднирників;

• легень;

• нирок;

• селезінки.

Діагностика.

• Типові клінічні прояви.

• Визначення ДНК збудника шляхом ПЛР у лікворі.

• Біопсія матеріалу з подальшим мікроскопічним дослідженням:

  • є основним методом діагностики езофагіту.

Лікування.

Препарат вибору – ацикловір

Неонатальна інфекція

• Ацикловір у дозі 20 мг/кг х 3 рази на день внутрішньовенно.

• Курс лікування:

  • дисемінована хвороба, ураження ЦНС – 21 день (за умови зникнення ДНК у лікворі методом ПЛР до 19-21 дня)

  • ураження шкіри, очей, слизової ротоглотки – 14 днів.

Дисемінована інфекція поза періодом новонародженості:

• Ацикловір 10 мг/кг або 500 мг/м2 х 3 рази на день внутрішньовенно протягом 21 дня.

Гінгівостоматит

• Гострий епізод:

  • Ацикловір 5-10 мг/кг х 3 рази на день протягом 7-14 днів або

  • Ацикловір 20 мг/кг х 3 рази на день внутрішньо протягом 7-14 днів.

• Профілактика рецидивів.

  • Показана, якщо у хворого має місце більш ніж 3-6 важких епізодів на рік

  • Ацикловір 300 мг/м2 х 2-3 рази на день внутрішньо протягом тривалого часу

• Препарат резерву фоскарнет:

• показом є ацикловір-резистентні випадки HSV-інфекції;

• доза 120 мг/кг/добу в 2-3 прийоми внутрішньовенно повільно.