Вастінг-синдром.

Синдром виснаження (вастінг-синдром) відноситься до діагностичних критеріїв СНІДу і визначається як:

• зниження маси тіла більше, ніж на 10%

• хронічна діарея (впродовж 30 днів і довше)

• документована лихоманка (інтермітуючого або постійного типу впродовж 30 днів і довше).

Синдром виснаження є незалежним прогностичним чинником смерті хворих. Крім вастінг-синдрому, який є найбільш тяжким станом, при ВІЛ-інфекції у дітей спостерігаються інші порушення харчування, які можуть передувати його розвитку:

1.Зниження апетиту, нудота, блювота:

• респіраторні інфекції

• фебрильні стани

• побічні ефекти медикаментів

• гастроінтестинальні ускладнення

• емоційний стан.

2. Оральний і езофагальний біль:

• кандидозний езофагіт

• герпетичний езофагіт

• гінгівіт

• стоматит.

3. Механічні проблеми з їжею ( порушення жування, ковтання, смоктання, бульбарний синдром):

• інфекції центральної нервової системи

• ВІЛ-енцефаліт

• деменція, втрата навиків самостійного живлення

• моторні порушення.

4. Діарея і мальабсорбція:

• сальмонельоз та інші бактерійні кишкові інфекції

• цитомегаловірусна інфекція

• лямбліоз

• криптоспоридіоз, ізоспороз, мікроспоридіоз

• МАС.

5.Психо-соціальні проблеми (фінансові можливості сім’ї, прогресування хвороби у батьків та ін.)

Зв'язок між ускладненнями ВІЛ-інфекції і порушенням харчування носить двобічний характер.

Дефіцит живильних речовин впливає на прогресування ВІЛ -інфекції, проте ВІЛ -інфекція може і сама порушувати стан харчування, оскільки спричиняє:

• порушення всмоктування

• підвищення потреб в живильних речовинах

• порушення метаболізму, особливо на тлі розвитку опортуністичних інфекцій*.

*При ВІЛ - інфекції збільшується активність глюконеогенезу, порушується обмін вуглеводів, жирів, білків, вітамінів і мінералів, підвищуючи потреби організму в живильних речовинах.

Підходи до попередження і лікування вастінг-синдрому:

• ліквідація відставання зросту і усунення дефіциту живильних речовин (за допомогою корекції раціону харчування)

• попередження прогресування імунодефіциту (своєчасне призначення ВААРТ)

• профілактика розвитку опортуністичних інфекцій

• лікування наявних опортуністичних інфекцій і шлунково-кишкових захворювань.

Достатність або недостатність харчування оцінюється на підставі фактичної маси тіла, зросту дитини та їх динаміки.

Показники слід оцінювати за центильними таблицями (проте можна використовувати і загальноприйняті формули).

Ступінь важкості гострого порушення харчування визначається за формулою:

фактична маса тіла (кг) : маса тіла 50-го перцентилю (кг) х 100%.

Оцінка результатів:

• більше 90% - норма;

• 81-90% - помірне порушення живлення (I ступінь);

• 70-80% - виражене порушення живлення (II ступінь);

• менше 70% - важке порушення живлення (III ступінь).

Ступінь важкості хронічного порушення харчування визначається за формулою:

фактичний зріст (см) : зріст 50-го перцентилю (в см, для віку дитини) х 100%.

Оцінка результатів:

• більше 95% - норма;

• 90-95% - помірне порушення живлення (I ступінь);

• 85-89% - виражене порушення живлення (II ступінь);

• менше 85% - важке порушення живлення (III ступінь).

Не залежно від причин, що викликали порушення харчування, дитині слід збільшити енергетичну цінність живлення.

Добова енергетична потреба збільшується до 150% від необхідної за віком. Надходження білка і вітамінів збільшують в 2 рази.