Клінічні прояви.

• Захворювання має прогресуючий перебіг, який призводить до розвитку фіброзу, цирозу печінки:

• швидкість прогресування є індивідуальною;

• загалом у дітей, особливо раннього віку, має місце повільне прогресування захворювання;

• прогресування морфологічних змін, на початкових етапах, не супроводжується жодними клінічними проявами;

• рівні вірусного навантаження, АЛТ не є добрими прогностичними маркерами прогресування захворювання.

• На сьогоднішній день не встановлено достовірних відмінностей у перебігу вірусного гепатиту С у ВІЛ-інфікованих та неінфікованих ВІЛ-дітей.

Діагностика.

Серологічне дослідження.

• Визначення IgM:

• ІgM вказує на загострення хронічного вірусного гепатиту С/ гострий вірусний гепатит С;

• може давати хибний результат.

• Визначення IgG/сумарних антитіл:

• вказує на наявність хронічного вірусного гепатиту С/ раніше перенесену інфекцію;

• наявність антитіл до HCV у дітей молодших 18 місяців може бути пов’язане з трансплацентарною передачею антитіл і є неінформативним.

• Визначення РНК HCV:

  • якісне

    • дозволяє встановити діагноз у дітей молодших 18 місяців

    • у дітей старших 18 місяців, в яких визначаються антитіла до HCV (особливо в поєднанні з підвищеними рівнями АЛТ) підтверджує інфекцію

    • незалежно від отриманого результату (позитивного або негативного!) після його отримання слід повторити обстеження

      • позитивний результат вимагає верифікації (виключенні хибно позитивного)

      • негативний результат вимагає верифікації (виключенні хибно позитивного);

  • кількісне

    • використовується для моніторингу вірусного навантаження при проведенні лікування

  • визначення генотипу вірусу гепатиту С

    • прогноз відповіді на терапію

    • тривалість терапії.

• Біопсія печінки:

• єдиний засіб достовірно оцінити ступінь морфологічного ураження печінки;

• остаточно визначення діагнозу;

• визначення показів до проведення терапії.

• Підвищені рівні АЛТ указують на наявність цитолізу, а також:

• можуть мати поза печінкове походження;

• не відбивають ступінь морфологічних змін;

• при обстеження ВІЛ-інфікованого з вірусним гепатитом С у випадках підвищених рівней трансаміназ, розглядаються інші причини гіпертрансфераземії (інші збудники гепатитів, медикаментозна токсичність).

Лікування і нагляд.

• Лікування проводиться вірусного гепатиту С у ВІЛ-інфікованих дітей проводиться згідно принципів та препаратами як у дітей не інфікованих ВІЛ:

• підвищені рівні АЛТ (щонайменше в 1,5 раза вище верхньої межі норми);

• наявність ознак реплікації ВГС;

• ознаки хронічного гепатиту в біоптаті печінки.

• Діти, в яких захворювання спричинив вірус гепатиту С 1 генотипу, мають гіршу відповідь на терапію, ніж ті, в яких захворювання спричинено 2 та 3 генотипами.

• На сьогоднішній день відсутні результати контрольованих досліджень з ефективності лікування ВГС у ВІЛ-інфікованих дітей.

• Екстраполюючи дані отримані в дорослих можна прогнозувати меншу ефективність специфічної терапії ВГС у ВІЛ-інфікованих дітей ніж у дітей не інфікованих ВІЛ.

• Всім хворим із хронічним вірусним гепатитом С показано щеплення проти вірусного гепатиту А та В.