54. Утворення та політичний і соціально-економічний розвиток Королівства сербів, хорватів, словенців (Югославії) в 1918-1939 рр.

Перша світова війна призвела до краху Австро-Угорщини й відіграла вирішальну роль в об'єднанні південних слов'ян у спільній державі. 1 грудня 1918 р. було підписано угоду між Державою словенців, хорватів і сербів про створення спільної держави — Королівства сербів,хорватів і словенців. Нова держава була конституційною монархією на чолі з сербською королівською династією Карагеоргієвичей, і король мав право разом з парламентом на законодавчу владу. У листопаді 1920 р. в країні відбулися вибори до Установчих зборів, які прийняли конституцію, що дістала назву Відовданської. Королю конституція надавала великі права. Прийняттям Відовданської конституції завершилося формування Югославської держави. 6 січня 1929 р. в країні відбувся державний переворот. Скасувавши Відовданську конституцію й розпустивши Народну скупщину, король взяв усю повноту влади до своїх рук. Королівство сербів, хорватів і словенців було перейменоване на Королівство Югославія, що мало символізувати державну й національну єдність"трийменного народу". Встановлення "диктатури 6 січня", як називали переворот 1929 р. в Югославії, означало перехід від парламентської монархії до абсолютного диктаторського режиму, покликаного зміцнити панування сербської влади. Встановлення монархічної диктатури збігалося із світовою економічною кризою. За умов економічної кризи диктаторський режим змушений був удатися до політичних маневрів з метою поширити свою масову базу, надати подобу законності сваволі, що царювала в країні. З жовтня 1931 р. Король Олександр "дарував" народові конституцію. Нова конституція по суті нічого не змінювала в державному устрої. Вона лише закріплювала реакційні порядки в країні, трохи прикривши їх подобою парламентського правління. В травні 1934 р. обидві сторони підписали торговий договір. Однак король Олександр і більша частина правлячих кіл були схильні продовжувати традиційний профранцузький курс. Тоді гітлерівці організували в жовтні 1934 р. вбивство короля.

55.Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії в 1918-1939 рр.

Вступивши в жовтні 1915 р. у війну на боці австро-німецького блоку, Болгарія 1918 р. повністю вичерпала свої людські та економічні ресурси. В багатьох районах країни розпочався голод.В 1918р. активізувалися антивоєнний та демократичний рухи. У військах, що відступали, розпочалося стихійне повстання солдатів. Повстанське командування зажадало від уряду здати столицю без бою. Болгарія першою з країн Четвертного союзу вийшла з війни, а цар Фердинанд зрікся престолу на користь свого 24-річного сина,що був проголошений царем під ім'ям Борис III.

Після виборів до Народних зборів у 1919р. лідер БЗНС (Болгарський землеробський народний союз) Олександр Стамболійський сформував новий уряд разом з представниками Народної та Прогресивно-ліберальної партій. Навесні 1922 р. сформувалася "Народна змова" — невелика організація, що поставили на меті повалення уряду БЗНС й встановлення авторитарного режиму.

Під час економічної кризи 1929—1932 рр. різко скоротилося виробництво, зростало безробіття , ціни на сільськогосподарську продукцію зменшилися, що спричинило масове розорення селян. Криза викликала соціальні заворушення і політичну нестабільність. 1934 р. офіцери і профашистські елементи здійснили державний переворот. У другій половині 1935 р. у Болгарії склалися умови для виходу з економічної кризи: держава контролювала залізницю, пошту, телеграф, вугільну промисловість, електростанції.

У зовнішній політиці Болгарія віддавала перевагу гітлерівській Німеччині. 1936 р. цар Борис здійснив поїздку до Берліна, де провів переговори з Гітлером. 1937 р. Болгарія уклала пакт "Про вічну дружбу" з Югославією.

Відразу після початку Другої світової війни, у вересні 1939 р., Болгарія офіційно проголосила про свій нейтралітет.