51.Відновлення та розвиток Польської державності в 1918-1926рр.

До Першої світової війни польські землі входили до складу Австро-Угорщини, Німеччини і Росії. Патріотичні сили Польщі боролися за самостійну незалежну державу. У результаті поразки Австро-Угорщини та Німеччини, падіння царського режиму в Росії в листопаді 1918 р. Польща була проголошена республікою. Президентом і головнокомандувачем польської армії став лідер Соціалістичної партії Юзеф Пілсудський.

Правлячі кола Польщі намагалися включити до складу держави литовські, білоруські й українські землі. У проголошенні Західно-Української Народної Республіки вони вбачали загрозу цілісності Польщі, тому буквально знищили її під час російсько-польської війни 1918—1919 рр. Російсько-польська війна закінчилася підписанням у 1921 р. мирного договору, за яким Західна Україна і Західна Білорусь залишалися за Польщею.

Після закінчення війни у Польщі було прийнято нову конституцію, що закріплювала законодавчу владу за сеймом і сенатом.Складне економічне, зростання чисельності безробітних призвело до страйкової і революційної боротьби.

Наступного року Польща поступово стала виходити з економічної кризи: було стабілізовано польську валюту, залучено іноземні інвестиції, прийнято жорсткі заходи для економії валюти. Західні інвестори вимагали від Польщі встановлення "сильної влади".

У травні 1926 р. у країні фактично відбувся державний переворот: Пілсудський взяв на себе командування збройними силами, встановив контроль над всією державною владою. У 1926—1928 та у 1930 рр. він був прем'єр-міністром Польщі.

52. Польща в період «санації» (1926-1939 рр.)

Вади парламентського ладу, відстала економічна структура,нерівномірність розвитку країни, економічна блокада з боку Німеччини та СРСР,криза в армії зрештою привели до перевороту 1926 р. і встановлення режиму “санації” (оздоровлення).12 травня 1926 р. військові сили під командуванням Пілсудського, почали наступ на Варшаву. У боях на вулицях міста війська уряду зазнали поразки. Переворот підтримувався населенням країни, що надіялося на покращання життя. Пілсудський користувався авторитетом національного героя, йому вдалося встановити свою владу, що збіглося з економічною стабілізацією у країні, це в сdою чергу дало можливість закріпитися новому режиму. Режим "санації" —базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції організуватись. Влада відверто зневажала сенат і сейм, видаючи тимчасові успіхи в економіці за свої заслуги.

Щоб утриматися при владі, Пілсудський розпочав ре­пресії проти своїх противників та обмежив права парламенту. У 1935 р. було прийнято нову конституцію, яка закріпила режим особистої влади.

53. Розвиток культури Польщі в 20 ст.

Наприкінці XIX ст. і в перші десятиріччя X X ст. сталися зміни в орієнтаціях польської культури. Вони були пов’ язані з науково-технічним прогресом, посиленням комунікацій, посиленням участі в суспільно-політичному житті незаможних верств. У науковій літературі цей період у розвитку культури отримав назву Молодої Польщі, або неоромантизму чи модерну. Культура і мистецтво стають площиною самовиразу особистості, ї ї індивідуального сприйняття і ставлення до оточення. Центр польського культурного життя перемістився до Кракова, де гуртувалася науково-мистецька інтелігенція з усіх дільниць, діяли численні наукові, громадські та культурно-мистецькі осередки. На формування суспільної думки великий вплив чинили діячі світу культури - публіцисти, літератори, вчені, митці. Під тиском господарських потреб на початку X X ст. відкривалися нові вищі навчальні заклади: було створено Рільничу академію, Ветеринарну академію, Торгову академію. У Варшаві було відкрито політехнічний інститут, згодом - Ветеринарний інститут, Академію сільського господарства і лісництва. На зламі X IX і X X ст. спостерігався спалах поетичної творчості.Тоді розпочали діяльність більшість відомих польських поетів XX ст. На літературну діяльність покоління Молодої Польщі великий вплив мав талановитий поет, письменник, дра­матург і маляр Станіслав Виспянський. Ідеї Молодої Польщі відбилися також на образотворчому мистецтві й а р хіте к тур і.

На початку 80-х років ХХ ст..у культурному житті поляків розпочалися зміни, спричинені проривом ідеологічної монополії правлячої комуністичної партії. В образотворчому мистецтві 70-80-х років відбулася зміна поколінь, прийшло чимало талановитої молоді, що розпочала мистецьку кар’ єру. Ї ї взірцями були польсь­кий “ неоавангард” , а також західноєвропейські течії. Традиції польських колористів продовжував розвивати знаний майстер пензля Стефан Ґєровський. Під впливом С . Гєровського 1983 р. у Варшаві виникло об’ єднання художників, твори яких відзначалися високою малярською культурою. У музичній творчості незмінним авторитетом, у тому числі за межами країни, користувалися композитори старшого поко­ління.