25. Утворення ранньофеодальної держави у Хорватії,її політичний та соціально-економічний устрій (8-11 ст).

У 6-7 ст. хорватські племена прибули зі східних Карпат до теперішньої Хорватії, яка у той час була частиною Римської імперії. Хорвати прийняли християнство і римський алфавіт у період з VII по ІХ століття. У 925 році хорвати перемогли візантійських та франкських завойовників і заснували власне незалежне королівство.На протязі VII - VIII століть хорватські князівства в Далмації визнавали владу Візантії, а в континентальній Хорватії - влада франків. На початку IX століття серія воєн між франками і Візантією спустошила Далмацію, ще більших збитків приморські землі понесли в ході арабського нашестя 841 - 842 рр.Об'єднання хорватських земель в єдину державу почалося при князі Трпіміре I , засновника династії Трпіміровічей, який вважається першим правителем незалежної Хорватії. Трпіміром I було засновано перше хорватське єпископство .

Томіслав I став першим хорватським королем. Томіслав створив потужну державу, територія якої включала в себе більшу частину території сучасної Хорватії і Боснії і Герцеговини. Піка могутності середньовічна Хорватія досягла при королі Петаре Крешимир IV . При наступних правліннях Звонимира і Степана II міць хорватської держави потроху почала слабшати. На Степані II перервалася династія Трпіміровічей. Королівство Хорватія було незалежною державою з 925 до 1102 року.

26.Становище Хорватії у складі Угорського королівства 12-15 ст.

В 9 столітті в Хорватії склалася держава, з 925 року королівство. В 1089 році почалася громадянська війна , внаслідок якої країна ослабла і у 1091 році перемогу над нею здобула Угорщина. Підписання Конвенційного пакту( Pacta Conventa), між хорватськими племінними керівниками та угорським королем у 1102 об'єднало ці дві нації під політичною владою угорського монарха, проте Хорватія зберегла свою автономію. Договір мав на увазі, що Хорватія і Угорщина управляються одним правителем, як два роздільних королівства. Король зобов'язався не заселяти хорватські землі угорцями, гарантувати самоврядування під початком призначеного королем бана (правителя) і поважати привілеї хорватської знаті. Кальман Книжник в тому ж 1102 коронувався в Біограде, який був на той час хорватської столицею, як король Угорщини та Хорватії. Таким чином у 1102 році Хорватія увійшла до складу Угорського королівства . Хорватія зберігала свою автономію, перебуваючи в союзі з Угорщиною аж до розпаду Австро-Угорщини в 1918 році. .

27. Політичний та соціально-економічний розвиток Словенії в 13-15 ст.У 13 ст. словенські землі входили у володіння чеського короля Пшемисла II, а потім потрапили під владу Габсбургів аж до 1918 року. У ХІІ-ХV ст. в словенських землях відбувався подальший ріст ізміцнення феодальної власності. Світські феодали в основном були німецькі герцоги,маркграфи, графи. В середині XIV ст. в словенських землях утвердився лад станової монархії, який в основному і завершив процес феодалізації. Велику роль життя словенських селян грали сільські громади, мали у своїй користуванні пасовища, луки, лісу й до очолювані жупанами. У цей період сформувалися основні форми землеволодіння, визначилися категорії залежних селян і їх повинності на користь світських і духовних феодалів. Селяни, зазвичай, володіли землею довічно. Швидке зростання словенських міст належить до ХII-ХV ст., коли починається масове виникнення словенських ремесленно-торгових центрів Розвивалися найрізноманітніші ремесла:портняжное, шкіряну, столярне, ковальське та інші вироби, хто був розраховані на внутрішній ринок. Важливе значення у розвиток ремесла і торгівлі мало гірнича справа. Словенські землі були багаті покладами свинцю, ртуті, заліза та інші на корисні копалини. На базі гірництва виникали і розвивалися словенські міста . Більшість словенських міст у ХIV-ХV ст. мали самоврядування.

28.Причини політичного та економічного занепаду Польщі в другій половингі 17-18 ст. Три територіальні поділи країни.Друга половина XVII і перша половина XVIII ст. були періодом тривалого економічного занепаду та політичної кризи феодально-кріпосницької Речі Посполитої. Багаторічні важкі війни посилювали і поглиблювали економічний і політичний занепад країни, обумовлений фільварково-панщинною системою. Війни несли величезні лиха, а місцями повне розорення селянам, важко відбивалися на поміщицькому господарстві, зменшували кількість населення, сприяли занепаду міст. У 18 ст. закінчується „золотий вік” Польщі (Речі Посполитої), вона стає дедалі слабкішою доки на прикінці 18 століття, зовсім не зникає з політичної карти Європи в результаті трьох політичних поділів між Росією, Пруссією та Австрією.

Основні причини занепаду Польщі:

- падіння Польщі повязують головним чином з глибокою та тривалою кризою, внутрішнім розкладом польського державного ладу, всевладністю та корисливістю шляхти, використаннями сусідами Речі Посполитої Пруссією, Австрією, а також Росією, для територіальних здобутків за її рахунок.

 Після першого розподілу Польщі (1772 р.) до складу Австрійській імперії були включені Галичина, частина Волині і Поділля.

 Після другого поділу Польщі (1793 р.) до Російської імперії перейшла Правобережна Україна (Київщина, Східна Волинь, Поділля, Брацлавщина).

 Після третього поділу (1795 р.) – під владу Росії відійшла Західна Волинь. Польська держава перестала існувати.