2.2. Форми державного правління та устрою

Державний лад будь-якої країни характеризується насамперед формою правління. Форма правління – організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їх взаємодія з населенням.

У світі існує чотири форми правління: республіка, монархія, країни Співдружності та джамахирія. Більшість країн (3/4) мають республіканську форму правління. Ця форма правління вважається найбільш прогресивною й демократичною.

Республіка – форма правління, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або їхній більшості. За республіканського устрою правління від імені народу здійснюється представницькими органами, які обираються або прямим голосуванням, або на основі процедур непрямого народного волевиявлення (через довірених осіб, виборців тощо).

Виділяють такі типи республіки:

• президентська - в руках президента поєднані повноваження глави держави і голови уряду (США, Бразилія, Аргентина тощо);

• президентсько-парламентська – роль президента і парламенту урівноважена. Кандидатура прем’єр-міністра висувається президентом і затверджується парламентом. Президент і прем’єр-міністр формують склад кабінету-міністрів. Президент має право відправляти уряд у відставку.

• парламентська – верховенство має парламент, перед яким уряд несе колективну відповідальність за свої дії, роль президента в державному управлінні поступається ролі парламенту, а уряд очолює прем’єр-міністр. Уряд залишається при владі, доки має підтримку більшості в парламенті. За її відсутності уряд іде у відставку або голова держави розпускає парламент. До такого типу республік належать ФРН, Італія, Індія та ін..

Форму державного правління слід відрізняти від форми державного устрою. Форма державного устрою – територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок поділу країни на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади.

Виділяють такі форми державного устрою: унітарна держава, федеративна держава, конфедеративна держава.

Унітарна держава – форма державного устрою, за якої територія держави не має у своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони та ін.). В унітарній державі єдина для всієї країни конституція, єдина система органів влади; суспільні процеси керуються централізовано.

Федеративна держава – форма державного устрою, за якої декілька державних утворень, що юридично мають певну самостійність, об’єднані в єдину союзну державу. Ознаки федерації: територія федерації складається з території окремих її суб’єктів (штатів, кантонів, земель, республік, провінцій тощо); суб’єкти федерації здебільшого наділені законодавчою владою; компетенції між федерацією та її суб’єктами розмежовуються союзною конституцією; у більшості федеративних держав парламенти складаються з двох палат, одна з яких забезпечує представництво федеральних одиниць; кожний суб’єкт федерації має свою правову й судову системи; у більшості федерацій існує єдине союзне громадянство і громадянство союзних одиниць; федерація, як правило, має єдині збройні сили, загальнофедеральний бюджет.

Проте в багатьох сучасних федеративних країнах роль загально - федеральних органів настільки велика, що їх можна розглядати і як унітарні держави. Так, конституції таких федерацій, як Аргентина, Канада, США, ФРН, Швейцарія не визнають за членами федерації права на вільний вихід із неї.

Конфедеративна держава – постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних або військових цілей. Конфедерація утворює центральні органи, які мають повноваження, делеговані їм державами – членами союзу. Ці органи не мають прямої влади над державами, які входять у конфедерацію. Їх рішення приймаються і здійснюються тільки за угоди держав, що належать до конфедерації. У конфедерації немає єдиної території та громадянства, єдиної податкової та правової систем. Правова основа конфедерації – союзний договір, тоді як у федерації – конституція.

Конфедеративні держави - недовговічні: вони або розпадаються, або перетворюються на федерації (Австро-Угорщина, США). Нині у світі існує одна конфедерація – Швейцарія, яка у XIXст. фактично стала федерацією.