3.4. Взаємозв'язок та протиріччя цілей

Сформувати економічну політику, в основі якої мала б бути абсолютно гармонійна система цілей, на практиці важко. Це пов’язано з двома обставинами.

По-перше, саме формулювання конкретної цілі - доволі складна

справа. В суспільстві завжди існують різні уявлення про цілі. Саме це і є

основою протиріч та конфліктів, які виникають при їх постановці і досягненні.

По-друге, практична реалізація економічної політики показує, що досягнення однієї цілі здатне загальмувати рішення іншої задачі або навіть взагалі зробити його неможливим.

Класифікація цілей за взаємозв’язками (взаємному впливу):

1. Узгодженні (сумісні, гармонійні). Досягнення поставленої цілі сприяє одночасно реалізації іншої цілі.

2. Автономні. Цілі незалежні одна від однієї.

3. Суперечливі (конфліктні, несумісні). Досягнення однієї цілі може відбутися тільки при віддаленні від однієї або декілька інших цілей.

4. Взаємовиключаючі. Не допускають компромісів між собою взагалі. Проблема, отже, - в знаходженні оптимальної комбінації взаємопов’язаних, але й взаємосуперечливих цілей економічної політики.

В реальному житті жодна з цілей не досягається без виникнення більшої або меншої кількості позитивних або негативних побічних наслідків. Виходячи з цього, завдання економістів - визначити максимум позитивного ефекту на протязі реалізації цілі і мінімум небажаних наслідків. Ці точки максимуму позитивного і мінімуму негативного ефекту і є межами розумного та корисного державного регулювання економіки.

У якості прикладу має сенс розглянути одну з конкретних комбінацій практично орієнтованих цілей. А саме: досягнення повної зайнятості і забезпечення стабільності цін.

Чим значніше ступінь зайнятості працездатного населення, тим вище рівень оплати сукупної робочої сили, відповідно більші масштаби сукупного попиту. В результаті неминуче підвищуються ціни. Виробництво продукції та послуг при цьому також зростає, але у фазі економічного зростання (коли і відбувається збільшення зайнятості) темп підвищення заробітної плати може випередити приріст продуктивності.

В свою чергу посилення інфляції може викликати кон’юктурний спад виробництва, що призводить до скорочення зайнятості.

Звідси наступний висновок. Націлюючи економічну політику на збільшення зайнятості, неодмінно треба знати «ціну» таких дій - посилення інфляційних тенденцій. Роблячи вибір (якій з цих двох цілей віддати перевагу), слід спрогнозувати, невиконання якої задачі являє собою більш серйозну соціально-економічну небезпеку. Найбільш оптимальний варіант при намаганні досягнення суперечливих цілей, як показує досвід розвинених країн, використання методу постійного і м’якого хвилеподібного маневрування; в цьому проявляється оперативна реалізація щодо комплексів різнонаправлених факторів. Поперемінне часткове досягнення кожної з суперечливих цілей - оптимальний шлях вирішення задач в національних економіках, які близькі до рівноважного стану.

Наведений приклад стосується конфліктних цільових комбінацій. Але економічна політика може мати справу і з набором відносно «спокійних», не дуже суперечливих цільових взаємовідносин: збереження стабільності цін і охорона навколишнього середовища; справедливий розподіл доходів і зовнішньоекономічна рівновага. Одночасна реалізація таких цілей не викликає особливих проблем.

Але найбільш вдалим є такий вибір, коли вибрані орієнтири обумовлюють один одного. Такі задачі виконуються одночасно. Як приклад можна назвати збільшення зайнятості і темпів економічного зростання.

У підсумку, важливо підкреслити: при розробці конкретної моделі економічної політики необхідно намагатись йти до певної рівноваги в співвідношенні цільових установок.

Принципи постановки цілей державного регулювання економіки:

1. Відповідність конкретної цілі суті суспільно-економічного ладу.

2. Практична необхідність виконання цілі і її наукова обгрунтованість.

3. Виправданість постановки цілі, (не наносить шкоди іншим цілям).

4. Якщо досягнення цілі призводить до збитків інших об’єктів, то ці збитки повинні бути повністю відшкодовані.

5. Кожна ціль може бути поставлена і досягнута лише у взаємодії з всіма іншими цілями у відповідності з її місцем в системі пріоритетів цілей.

6. Поставлені цілі повинні знаходитися у рамках можливого.

7. Для досягнення цілі або цілей ДРЕ повинно бути достатньо фінансових організаційних засобів і кадрів.

Поставлені цілі повинні бути ясними, зрозумілими і бажаними широким верствам населення, союзам по економічним інтересам.