7.2. Функції соціально-економічного прогнозування
Розбіжності між прогнозуванням і плануванням обумовлюють різницю в їхніх функціях. Якщо планування спрямоване на прийняття та втілення управлінських рішень, то метою прогнозування є створення наукових передумов для їх прийняття. З огляду на це, основними функціями прогнозування є:
науковий аналіз соціально-економічних процесів і тенденцій (ретроспекція, діагноз, проекція);
оцінка об’єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив;
підготовка рекомендацій для прийняття управлінських рішень;
оцінка можливих наслідків прийнятих рішень.
Науковий аналіз соціально-економічних процесів і тенденцій за змістом передбачає три стадії:
ретроспекція – стадія прогнозування, на якій досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису;
діагноз - стадія прогнозування, на якій досліджується об’єкт з метою виявлення сучасних тенденцій його розвитку і вибору методів та моделей прогнозування;
проекція – стадія прогнозування, на якій за даними діагнозу розробляється прогноз об’єкта, здійснюється оцінювання вірогідності, точності або обґрунтованості прогнозу.
Оцінка об’єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив – реалізація принципу багатоваріантності: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, максимізація результату, часовий критерій, політичні, зовнішньо - економічні фактори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінованості (обмеженості) і невизначеності (ймовірності розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).
Оцінка об’єкту прогнозування здійснюється за допомогою якісних характеристик і кількісних параметрів. За своєю суттю прогнозування є безперервним процесом, який зумовлений необхідністю постійного уточнення й коригування прогнозів з урахуванням розвитку прогностики та економічної науки, а також виникнення нових економічних явищ.
Підготовка рекомендації для прийняття адекватних управлінських рішень – формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу (обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів державного регулювання економіки для урядових структур).
Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень – запропоновані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.
7.3. Класифікації соціально-економічних прогнозів
Однією з найважливіших характеристик соціально-економічного прогнозування є класифікація (типологія) прогнозів. В економічній теорії і практиці існують різні підходи до класифікації. Спільним є те, що типологія базується на класифікаційних ознаках.
У вітчизняній економічній літературі в основу класифікації прогнозів покладені такі ознаки ( рис. 7.1):
рівень прогнозування;
об’єкт прогнозування;
терміни реалізації прогнозів.
Рівень (масштаб) прогнозування. У відповідності з цим критерієм прогнози ділять на макропрогнози, міжгалузевих комплексів, галузеві, регіональні, мікропрогнози.
Макропрогноз – державний прогноз економічного і соціального розвитку України – це система кількісних показників та якісних характеристик розвитку макроекономічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки та соціальної інфраструктури, обсягів виробництва товарів і послуг та їх споживання, зовнішньо - економічної діяльності. Прогнозні параметри визначають з урахуванням результатів аналізу економічного і соціального розвитку України за попередній період та припущень щодо зовнішньої економічної ситуації і внутрішньоекономічної політики в перспективі.
На регіональному рівні (в АР Крим, областях, районах та містах України) прогнози економічного і соціального розвитку розробляються на
Рис. 7.1. Класифікація прогнозів
середньостроковий період (на 5 років). В цих прогнозах повинні бути відображені:
аналіз соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці за попередній період та характеристика головних проблем розвитку її економіки та соціальної сфери;
стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
прогноз кон’юнктури на ринках основних видів товарів та послуг;
можливі шляхи розв’язання головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку в середньостроковий період та пропозиції щодо заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для їх досягнення;
основні показники соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
висновки щодо тенденцій розвитку економіки відповідної адміністративно-територіальної одиниці протягом середньострокового періоду.
Прогнозні та планові (програмні) документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалів, конкурентоспроможності вітчизняної економіки, оцінки досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних та інших факторів і очікуваних тенденцій зміни цих факторів у перспективі.
Показники прогнозних і планових (програмних) документів економічного і соціального розвитку є орієнтиром для розроблення суб’єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів, бізнес-планів та інших документів.
На галузевому рівні розробляються прогнози розвитку галузей економіки на середньостроковий період і програми розвитку галузей економіки. Перелік галузей економіки, щодо яких розробляються прогнози та програми розвитку, порядок та терміни їх розроблення визначаються Кабінетом Міністрів України. В прогнозі розвитку галузі економіки на середньостроковий період (5 років) повинні бути відображені:
аналіз розвитку відповідної галузі економіки за попередній період;
характеристика використання виробничого потенціалу галузі;
оцінка задоволення потреб у основних видах товарів і послуг, що виробляються підприємствами галузі на внутрішньому ринку;
характеристика головних проблем розвитку галузі;
прогноз кон’юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках основних видів товарів та послуг галузі;
можливі шляхи розв’язання головних проблем розвитку галузі;
цілі та пріоритети розвитку галузі у середньостроковий період та пропозиції щодо напрямів державної політики у цій галузі;
пропозиції щодо структурної перебудови галузі, технологічного оновлення виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, енергозбереження та підвищення ефективності виробництва;
основні показники розвитку галузі (обсяги та ефективність виробництва, розвиток конкуренції, конкурентоспроможність продукції, забезпеченість сировиною та матеріалами, фінансове становище підприємств галузі, розвиток міжгалузевих зв’язків, ефективність системи збуту продукції, обсяги інвестицій);
висновки щодо тенденцій та напрямів розвитку відповідної галузі протягом середньострокового періоду.
Мікроекономічні прогнози передбачають розрахунки ємності ринку конкретних видів продукції і рівня насиченості попиту, собівартості та цін товарів, ресурсних обмежень, короткострокового і довгострокового передбачення конкурентного середовища, варіантів поведінки конкурентів на окремих сегментах ринку. У мікроекономічних прогнозах здійснюється розробка варіантів стратегічного бізнес-плану підприємства, знаходяться альтернативи вибору стратегічної позиції фірми, робиться оцінка майбутнього конкурентного статусу підприємства, його структури.
За часом випередження (прогнозним горизонтом) прогнози класифікують на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові та довготривалі.
Довготривалі економічні прогнози носять характер наукових гіпотез, вони використовують теорію великих циклів, яка вперше сформульована російським економістом М.Д. Кондратьєвим в 1930-і роки. Подальший розвиток ця теорія отримала в працях К. Кларка, У. Мітчела та інших економістів.
Довгострокові прогнози служать цілям «контурного» передбачення динаміки макроекономічних показників. Горизонт цих прогнозів може досягати 5 – 10 років. Як правило, такі прогнози містять невелику кількість змінних показників і параметрів. Тому вони не претендують на детальне передбачення ведучих макроекономічних індикаторів. Задача цих прогнозів – дати характеристику наслідків тієї чи іншої траєкторії розвитку національної економіки, комплексу або окремого господарства, масштабно оцінити довгострокові результати прийнятої політики, яка включає демографічні, екологічні, геополітичні аспекти.
Середньострокові прогнози - призначені для розрахунків показників стану та динаміки на 3 - 5 рокову перспективу. Ці прогнози повинні спиратися на результати довгострокових прогнозів.
Задачі короткострокових прогнозів (горизонт передбачення 1 - 3 роки) несуть найбільш відповідальне навантаження, особливо в період нестійкого і кризового розвитку.
Кон’юнктурні прогнози призначені для розрахунків на перспективу, яка не перевищує 1 рік. Це тижневі, місячні, квартальні та на піврічні прогнози. Саме кон’юнктурні прогнози повинні дати інформацію для прийняття оперативних рішень господарським суб’єктам та управлінським ланкам.
За функціональною ознакою прогнози класифікуються як пошукові (дослідницькі) та цільові (нормативні). Ця класифікація має велике практичне значення (табл. 7.1).
Пошуковий прогноз базується на умовному перенесенні на майбутнє тенденцій розвитку об’єкта, що склалися у минулому та діють нині, абстрагується від факторів, здатних змінити ці тенденції. Мета пошукового прогнозу – з’ясувати, як розвиватимуться події за збереження існуючих тенденцій.
Таблиця 7.1