Різниця між пошуковим та нормативним прогнозом
|
Критерій |
Пошуковий |
Нормативний |
|
Основні засади побудови |
Аналіз минулих та діючих тенденцій розвитку об’єкта без урахування можливих змін та інших факторів |
Розробляється за заданими цілями (нормативами) |
|
Завдання |
З’ясувати, як розвиватиметься об’єкт за збереженням існуючих умов (тенденцій) |
Визначити шляхи і строки досягнення можливого стану об’єкта прогнозування у майбутньому як ціль його розвитку |
|
Алгоритм (логіка, послідовність побудови прогнозу) |
Вихідним пунктом у визначенні майбутнього стану об’єкта є його минулий і теперішній рівень розвитку |
Здійснюється у зворотному напрямку – від заданого стану в майбутньому до тенденцій, що вже склалися |
Цільовий (нормативний) прогноз розробляється на підставі заздалегідь визначеної мети. Їх розроблення спираються на принцип цілеспрямованості і пов’язане з управлінським аспектом прогнозування. Побудова цільових прогнозів здійснюється у зворотному порядку: спочатку встановлюють ціль, а потім шукають способи її досягнення, визначають цільові етапи.
За своїми наслідками прогнози поділяють на активні та пасивні.
Пасивні прогнози не справляють впливу на перебіг розвитку об’єкта прогнозування. В економіці і політиці такі прогнози зустрічаються рідко і тільки в тому разі, якщо прогнози не стають об’єктом відкритої публікації. Оголошення результатів прогнозування призводить до зміни очікувань суб’єктів господарської діяльності і вони, як правило, змінюють свою поведінку, у результаті чого фактична динаміка може відхилятись від першопочаткового розрахунку.
Прогнози, які впливають на реальний перебіг розвитку об’єкта прогнозування називають активними.
В залежності від характеру отриманих результатів розрізняють точечні та інтервальні прогнози.
Точечні прогнози однієї змінної дають рішення у вигляді часової послідовності значень цього параметру.
Інтервальні прогнози, на відміну від точених, дозволяють при заданій вірогідності отримувати область спроможних значень прогнозованого показника для кожної точки (періоду) часу.
7.4. Методи прогнозування. Їх класифікація
Методи прогнозування – це сукупність способів, засобів які дають змогу на основі ретроспективного аналізу тенденцій та закономірностей розвитку об’єкта прогнозування зробити висновок про його розвиток в майбутньому за певних умов.
Зараз кількість відомих методів і прийомів прогнозування перевищує 150. В якості основних на практиці використовується не більше 15 методів.
Вибір методів прогнозування здійснюється згідно з характером об’єкта та вимогами, які висуваються до інформаційного забезпечення прогнозів.
Досвід, нагромаджений сучасною прогностикою, показує, що, попри всю різноманітність методів прогнозування, їх за ступенем формалізації можна об’єднати в дві групи: інтуїтивні та формалізовані (рис. 7.2).
Інтуїтивні (експертні) методи передбачають розробку прогнозу на основі індивідуального чи колективного опитування спеціалістів (експертів). Ці методи базуються на використанні експертної інформації.
Ними користуються тоді, коли бракує чітких тенденцій розвитку об’єкта, коли прогнозуються процеси, які не мають історичних аналогів, коли іншими методами прогнозування не можливо формалізувати оцінювання впливу на розвиток об’єкта багатьох факторів.
Експертні методи – практично єдиний інструмент прийняття економічних рішень у разі нестачі чи відсутності достовірних статистичних даних.
Методи експертної оцінки застосовуються в основному у таких випадках:
об’єкт прогнозування не піддається математичному опису, формалізації;
відсутня достатньо представницька статистична вибірка, яка дозволяє зробити висновок;
не можливо врахувати вплив багатьох факторів через значні складності об’єкта прогнозування;
виникли експериментальні ситуації, що потребують прийняття оперативних рішень.
Суть методу експертних оцінок в прогнозуванні полягає в тому, що в прогноз закладається судження спеціаліста або колективу спеціалістів (робочої групи), яке спирається на професійний, науковий і практичний досвід. Застосування цього методу називається «експертизою».
Як правило, цей метод використовується у прогнозуванні у достатньо вузькій сфері.
Експертні оцінки дають змогу встановити складність та актуальність проблеми, визначати основні цілі та критерії, виявити фактори і взаємозв’язки між ними, обґрунтувати переважні альтернативи розвитку.
Рис. 7.2. Класифікація методів прогнозування
Експертні методи універсальні, порівняно нескладні в організації, є можливість їх самостійного або колективного використання разом з іншими прийомами прийняття рішень. Звернення до думки експертів-спеціалістів не означає відмову від точних вимірів, підміни їх суб’єктивними оцінками. В той же час в багатьох складних ситуаціях судження експертів можуть бути єдиними джерелами інформації. Це робить експертні оцінки незамінними і в оперативному прогнозуванні, і в рішенні стратегічних задач мікро- та макропрогноза.
Сучасні методи проведення експертиз і обробка їх результатів дають змогу отримувати обґрунтовані групові підсумкові оцінки, які елімінують вплив випадкових суджень окремих осіб. Ці методи дозволяють перевіряти узгодженість відповідей експертів, оцінювати якість самої експертизи.
Експертні методи являють собою одну з можливостей раціоналізації та узагальнення інтуїтивного мислення, активізацію моментів пізнання, які не формалізуються, використання накопиченого досвіду спеціалістів різних сфер.
Розрізняють індивідуальні і колективні експертні оцінки (рис. 7.2).
Індивідуальні експертні (інтуїтивні) методи базуються на використанні інформації, яка зібрана від окремих спеціалістів. Сутність цих методів полягає в тому, що кожен експерт дає оцінку незалежно від інших, а потім, за допомогою певних прийомів, ці оцінки об’єднуються та узагальнюються.
Індивідуальні експертні методи поділяються на:
анкетний метод - передбачає опитування експертів за допомогою спеціально складеного переліку питань щодо майбутнього розвитку об’єкта прогнозування (анкети). Досить складно формулювати питання анкети – вони можуть бути як закритими варіантами, так і відкритими (з нерегламентованими відповідями). З анкет робиться репрезентативна вибірка, що дозволяє після обробки їх мати висновки щодо проблеми, яка досліджується. Складним також є формування працездатної групи експертів;
аналітичний метод (аналітичні записки) – здійснюються на основі логічного аналізу ситуації, що склалася, і передбачає підготовку аналітичних доповідних записок;
інтерв’ю - експерт безпосередньо опитує спеціалістів;
метод написання сценарію – базується на визначенні логіки розвитку процесу чи явища, виходячи із конкретної ситуації (побудова алгоритму вирішення проблеми). Визначається логіка процесу або явища у часі за різноманітних умов. Під сценарієм розуміють опис можливої послідовності подій, які пов’язують сучасне і майбутнє. Ціль сценарію – визначити стратегічний напрямок розвитку подій. Як правило, сценарій розробляється для стратегічного планування. Для об’єктивного прогнозу необхідно мати декілька сценаріїв розвитку подій (оптимістичний, песимістичний і середній). Середній сценарій є найбільш вірогідним або очікуваним. Основною перевагою цього методу є можливість максимального використання індивідуальних здібностей експертів і незначну вагу психологічного тиску;
побудова «дерева цілей» – базується на послідовному виділенні дрібніших компонентів системи на нижчих рівнях. Використовується для аналізу та прогнозування систем, об’єктів, процесів, у яких можна виділити кілька структурних чи ієрархічних рівнів (А, Б, В і т. ін.).
Методи колективної експертної оцінки – розробка прогнозу на основі колективного обговорення проблеми, обробки матеріалів опитування експертів, узгодження й узагальнення їхніх суджень щодо майбутнього розвитку об’єкта.
Методи колективних (групових) експертних оцінок мають такі різновиди:
метод «комісій» – обговорення актуальної проблеми групою спеціалістів і складання прогнозу за результатами обговорення. Сутність цього методу полягає в тому, що робоча група з’ясовує основні напрями розвитку об’єкта прогнозування, складає матрицю, у якій відображається генеральна мета, часткові цілі та засоби їх досягнення, і розробляє перелік питань для експертів (анкету). Опитування експертів проводиться з метою отримання відповіді на поставлені питання у вигляді оцінок імовірного варіанта розвитку подій. Заповнені експертами анкети використовуються для узагальнення думки і ступеня узгодженості думок експертів з кожного запитання. Остаточна оцінка визначається як середнє судження або середнє нормалізоване зважене значення оцінки;
метод «мозкова атака» (метод колективної генерації ідей) – активний, творчий процес обговорення конкретної актуальної проблеми групою висококваліфікованих спеціалістів і оперативне вироблення продуктивних рішень. Цей метод використовується для визначення можливих варіантів розвитку і його сутність полягає в активізації творчого потенціалу експертів при мозковій атаці проблемної ситуації. При його реалізації використовують два протилежні напрями дій учасників мозкової атаки: генерацію ідей та їх руйнування. Прогнозування при цьому здійснюється в декілька етапів:
формування групи мозкової атаки (10-20 осіб) висококваліфікованих, ерудованих спеціалістів;
складання проблемної записки для учасників, яка містить: опис метода, у відповідності з яким проводиться «мозкова атака» (принципи, умови, гарантії авторства генераторам ідей); опис проблемної ситуації (аналіз причин, можливих наслідків, шляхів вирішення проблеми, формулювання проблемної ситуації у вигляді головного питання з ієрархією підпитань);
генерація ідей («мозковий штурм» організовує ведучий прогнозист) – обговорення проблемної ситуації за певними правилами (20-60 хв.): точні й лаконічні висловлювання (максимум три речення); не дозволяються скептичні та критичні зауваження, а також використання так званих домашніх заготовок;
систематизація висловлених ідей (здійснює група аналізу);
деструкція (руйнування) ідей – критична оцінка кожної висловленої ідеї з позиції її ефективності, доцільності, практичної реалізації та висування контрідей. Це етап руйнування систематизованих ідей з метою оцінити можливість їх практичної реалізації. Група аналізу для ведення цієї роботи формує нову експертну групу спеціалістів у складі 20-25 чол., зосереджуючи їх увагу на критиці. Доцільно, щоб процес критики тривав до 1,5 години;
складання прогнозу у вигляді списку ідей відносно майбутнього розвитку об’єкта, які можна і потрібно реалізувати.
матричний метод – передбачає опитування експертів, спеціальну обробку отриманої інформації і складання експертної матриці – таблиці, у якій по горизонталі зазначені напрямки дослідження (запитання для експертів), по вертикалі – експерти. На перетині рядків і стовпчиків відображені міркування спеціаліста з конкретного питання (С1.1 ;С1.2 тощо – табл. 7.2).
Таблиця 7.2