Характеристика країн економічного лібералізму та економічного дирижизму

Ознака	Країни економічного лібералізму	Країни економічного дирижизму
Країни	США, Канада, Великобританія, Австралія та ін.	Швеція, Австрія, Японія. Німеччина та ін.
Участь держави	Мінімальна	Максимально допустимо
Державний сектор	Незначний (до 10%)	Значний (10-20%), відіграє суттєву роль
Основні функції	Мінімальні	Широкі
Державні витрати, % від ВВП	30-35	45-50
Методи ДРЕ	Переважно економічні й опосередковані (непрямі)	Активне використання прямих, а також адміністративних методів

Тема 5. Система методів регулювання економіки

5.1. Загальне поняття методів дре. 5.2. Класифікація методів дре за формами впливу. 5.3. Класифікація методів дре за засобами впливу на розвиток економіки.

5.1. Загальне поняття методів дре

Економіка постійно розвивається в просторі і в часі. В ній відбуваються більш або менш значні зміни (структурні, функціональні, територіальні та інші). У таких умовах ринок методом спроб та помилок все важче знаходить шляхи узгодження між інтересами економічних суб’єктів.

У зв’язку з цим зростає значущість державного регулювання економіки, розширюється спектр методів, які застосовуються в економічній політиці.

Методи ДРЕ – це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів тощо).

В залежності від вибраних критеріїв існує декілька варіантів відповідної класифікації методів ДРЕ. Найбільш часто виділяють дві класифікації: за формами впливу і засобами впливу на розвиток економіки.

5.2. Класифікація методів дре за формами державного впливу на розвиток економіки

За формами впливу розрізняють методи прямого і непрямого впливу.

Прямі методи ДРЕ – це методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси. Методи прямого діяння змушують суб’єктів економіки приймати рішення, які засновані не на самостійному виборі, а на приписах держави. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання, а також економічних інструментів прямого впливу.

Беручи загалом, можна сказати, що основними інструментами прямого державного регулювання є: нормативно-правові акти, обов’язкові для виконання завдання макроекономічних планів і державних цільових програм, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, стандарти, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т.д.

Прямі методи часто мають високу ефективність внаслідок оперативного досягнення економічного результату. Однак, в них є серйозні недоліки. Прямі методи можуть порушити природний розвиток ринкових процесів. Відбувається таке в силу наступних причин. Економіка являє собою сукупність багатьох суб’єктів. Між ними діє система зв’язків, яка склалась на даний проміжок часу. Якщо один із суб’єктів вимушений приймати нав’язане йому державою рішення, то це може порушити рівновагу, яка склалася між учасниками ринку. Ті суб’єкти ринку, на які не було безпосередньо направлені державні заходи, також змушені реагувати на державне діяння.

Непрямі методи ДРЕ – це сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки (система правових, економічних та неформальних методів). До методів опосередкованого регулювання належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямів економічної політики, а також методи морального переконування.

Ці методи регламентують поведінку суб’єкта ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти у потрібному державі напрямі. Опосередковане

регулювання – це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в життя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті мотивація - це процес спонукання суб’єктів ринку до діяльності в напрямі державних пріоритетів.

При використанні опосередкованих методів держава прямо не втручається в процес прийняття рішень суб’єктами економіки. Вона створює лише передумови до того, щоб при самостійному виборі суб’єкти тяжили до тих варіантів, котрі відповідають цілям економічної політики.

Переваги цих методів впливу на економіку полягають саме в тому, що вони не порушують ринкової ситуації. Недоліком є певний часовий лаг, який виникає між моментами прийняття державою заходів, реакції на них суб’єктів економіки та реальними змінами в господарських результатах.