1.2.Зміст понять: «державне регулювання економіки» і «економічна політика»

З’ясування ролі держави в економіці є предметом багатьох економічних наук. Для визначення її ролі в економічні літературі використовуються різні терміни: «державне втручання в економіку», «державна економічна політика», «державне управління», «державна регулювання економіки» та інші.

Найменш відповідає сутності явища такий поширений термін, як «державне втручання в економіку». Він породжує уявлення про насильницьке втручання, навіть з добрими намірами, однієї самостійної системи (держави) в іншу (економіку), як хірургічне втручання в організм людини. Насправді ж держава є не зовнішньою системою щодо економіки, а її складовою.

Також багато існує різних визначень самого поняття «державне регулювання економіки». При цьому окремі автори розрізняють державне регулювання економіки (ДРЕ) як науку, як навчальну дисципліну і як управлінську (практичну) діяльність (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Аспекти змісту поняття «державне регулювання»

ДРЕ як наука – це система знань про суть,методологію і засоби впливу держави на соціально-еканомичні процеси, які відбуваються в країні та про ефективне використання різноманітних форм, методів, інструментів, що є у розпорядженні держави, задля реалізації соціально-економічних цілей розвитку.

ДРЕ як навчальна дисципліна – це навчальний курс, у процесі якого студенти мають набути знань про суть, цілі, форми і методи впливу держави на розвиток економіки в цілому, управління окремими її сферами та секторами. Предметом дисципліни є вивчення сукупності прийомів, способів та інструментів управління соціально-економічними процесами, що відбуваються в країні.

ДРЕ як управлінська (практична) діяльність – являє собою систему державних засобів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, які здійснюють правомочні державні установи і суспільні організації з метою стабілізації і розвитку економіки, узгодження інтересів і дій суб'єктів економіки для реалізації певних цілей і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.

В економічній літературі нема єдиної точки зору на співвідношення понять «державне регулювання економіки» і «економічна політика».

У деяких економічних дослідженнях ці поняття ототожнюються. В інших дослідженнях поняття «економічна політика» визначається більш широким, яке включає державне регулювання економіки. Цьому тезісу відповідає таке визначення економічної політики держави: це система соціально-економічних ідей та цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.

Беручі загалом, можна відмітити, що державна економічна політика - це розробка цілеспрямованого впливу на економічні процеси, а державне регулювання економіки - реалізація пріоритетів економічної політики за допомогою системи типових заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру.

Економічна політика постійно відчуває на собі визначальний вплив двох факторів: постійно змінюється господарська ситуація та рівень економічного мислення. Ці фактори взаємопов'язані, але в той же час мають відносну самостійність.

Рис.1.2. Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економіці

З розвитком суспільства економічне мислення неминучо модифікується, оскільки іншими стають уявлення про цінності. В зв'язку з цим навіть традиційні завдання нерідко розв'язуються з нових позицій.

Реалізація державою економічної і соціальної політики передбачає дві форми здійснення цієї політики – стратегічну (довгострокову) і тактичну (поточну).

Економічна стратегія передбачає вибір пріоритетних цілей народного господарства, а також засобів та способів реалізації вказаних цілей, враховуючи об'єктивні процеси і тенденції розвитку, що мають місце в народному господарстві. Обов’язковою умовою при цьому повинно бути врахування законних інтересів суб'єктів господарювання.

Разом з тим, при виборі економічної стратегії необхідно брати до уваги спектр інтересів суб’єктів господарювання, в тому числі ті, що не збігаються з законом. Визначений таким чином та намічений державою курс економічної політики, що розрахований на тривалу перспективу (від кількох до десятків років), передбачає вирішення крупномасштабних економічних і соціальних завдань, забезпечення економічної безпеки держави, забезпечення і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, вирішення на цій основі завдань культурного розвитку, підвищення добробуту - є курсом стратегічним.

На відміну від цього, економічна тактика передбачає визначення цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу відповідно до конкретних умов розвитку народного господарства в поточному періоді.

Співвідношення економічної стратегії і тактики не зводиться, однак, до однобічного жорсткого підпорядкування другої першій. Залежно від характеру конкретних умов, що складаються, держава може обрати й такі тактичні рішення, які не випливають з економічної стратегії: але при цьому повинна бути відповідним чином переглянута й уточнена стратегічна економічна політика.

Виділяють такі основні види (напрями) економічної політики: антициклічна, структурна, інвестиційна, амортизаційна, наукова-технічна, інноваційна, конкурентна, грошово-кредитна (монетарна), бюджетно-податкова, цінова, зовнішньо економічна, соціальна, регіональна, екологічна та інші напрями.

В основні регулювання національної економіки лежать різні економічні теорії, покликані до життя практикою господарювання. Виділяють кілька етапів розвитку теорії регулювання економіки (рис. 1.2).

Кожна з цих теорій має свої задані передумови, які, як правило, не відповідають конкретній країні. Необхідно враховувати багатоманітність теорій, в той же час, важливо більш глибоке розуміння факторів та причин, що обумовлюють в різних країнах на різних етапах розвитку зміну наукових положень, які приймаються за основу при проведені економічної політики і визначені ролі держави.