- •Плани семінарських занять
- •Тема 1. Об’єктивна необхідність та суть державного регулювання економіки
- •Тема 2. Система органів державного регулювання економіки
- •Тема 3. Соціально-економічні цілі дре
- •Тема 4. Типи економічних систем і механізмів їх регулювання
- •Тема 5. Система методів регулювання економіки
- •Тема 6. Фінансова та грошово-кредитна політика
- •Тема 7. Соціально-економічне прогнозування
- •1.2.Зміст понять: «державне регулювання економіки» і «економічна політика»
- •1.3.Суб’єкти та об’єкти державного регулювання економіки
- •Тема 2. Система органів державного регулювання економіки
- •2.1. Основні функції держави. 2.2. Форми державного правління та устрою. 2.3. Центральні органи державної влади та управління. 2.4. Органи регіональної (місцевої) влади та управління.
- •2.1. Основні функції держави
- •2.2. Форми державного правління та устрою
- •2.3. Центральні органи державної влади та управління
- •Центральні органи державної виконавчої влади України
- •2.4.Органи місцевої (регіональної) влади і управління
- •Тема 3. Соціально – економічні цілі дре
- •3.1. Піраміда цілей. Вища (основна) ціль. 3.2. Група головних цілей. 3.3. Практично орієнтовані (макроекономічні, прикладні) цілі. 3.4. Взаємозв’язок та протиріччя цілей.
- •3.1. Піраміда цілей. Вища (основна) ціль
- •3.2. Група головних цілей
- •3.3. Практично орієнтовані (макроекономічні, прикладні) цілі
- •3.4. Взаємозв'язок та протиріччя цілей
- •Тема 4. Основні типи економічних систем та механізми їх регулювання
- •4.1 Цивілізаційний та формаційний підходи до розмежування соціально-економічних систем
- •4.2. Сучасна типологія економічних систем
- •4.3. Переваги та недоліки ринкового і директивно-планового механізмів
- •Ринковий механізм
- •Директивно-плановий механізм
- •4.4. Економічна система змішаного типу
- •Характеристика країн економічного лібералізму та економічного дирижизму
- •Тема 5. Система методів регулювання економіки
- •5.1. Загальне поняття методів дре. 5.2. Класифікація методів дре за формами впливу. 5.3. Класифікація методів дре за засобами впливу на розвиток економіки.
- •5.1. Загальне поняття методів дре
- •5.2. Класифікація методів дре за формами державного впливу на розвиток економіки
- •5.3. Класифікація методів дре за засобами державного впливу на розвиток економіки
- •Тема 6. Фінансова та грошово-кредитна політика
- •6.1. Суть і форми фінансової політики. 6.2. Податкова політика. 6.3. Бюджетна політика. 6.4. Грошово-кредитна політика.
- •6.2. Податкова політика
- •6.3. Бюджетна політика
- •6.4. Грошово-кредитна політика
- •Тема 7. Соціально-економічне прогнозування в системі дре
- •7.1. Сутність та призначення соціально-економічних прогнозів
- •7.2. Функції соціально-економічного прогнозування
- •7.3. Класифікації соціально-економічних прогнозів
- •Різниця між пошуковим та нормативним прогнозом
- •7.4. Методи прогнозування. Їх класифікація
- •Експертна матриця
- •Тема 8. Макроекономічне планування
- •8.1. Сутність та функції макроекономічного планування
- •8.2. Основні форми державного планування
- •Переваги та недоліки директивного планування
- •Основні риси директивного і індикативного планування
- •8.3. Методологія (принципи і методи) макроекономічного планування
- •Баланс (загальна схема)
- •Однопродуктовий матеріальний баланс
- •8.4. Система показників макроекономічних планів
- •8.5. Державна програма економічного і соціального розвитку як форма макроекономічного планування
- •Тема 9. Державне програмування
- •9.1. Сутність макроекономічного програмування. 9.2. Етапи формування державних цільових програм. 9.3. Класифікація державних цільових програм.
- •9.1. Сутність макроекономічного програмування
- •9.2. Етапи формування державних цільових програм
- •9.3. Класифікація державних цільових програм
- •Література:
Переваги та недоліки директивного планування
Переваги |
Недоліки |
Широке використання соціально-економічного прогнозування, включаючи динаміку неконтрольованих параметрів (наприклад, цін світового ринку), як наукової бази для складання довгострокових, середньострокових і поточних планів соціально-економічного розвитку. |
По своїй природі централізовано-директивне планування може працювати лише при високому ступені виконання планів, що у останні роки функціонування директивно-планової системи систематично порушувалось. |
Застосування принципу безперервності планування, тобто реалізація єдності перспективного й поточного планування і встановлення чіткого взаємозв'язку і спадкоємності довгострокових, середньострокових та короткострокових планів. |
Орієнтація на зростання валових показників, а не ефективності виробництва. Використання процедур планування «від досягнутого». Примусове підвищення «напруженості плану». |
Використання принципу пріоритету вирішення середньострокових і довгострокових завдань перед поточними. |
Неможливість без участі ринкового механізму визначення оптимальних напрямів балансування попиту та пропозиції. |
Застосування процедури узгодження планів в галузевому і територіальному розрізі. |
У регіональному розвитку переважав галузевий підхід центральних органів виконавчої влади. Державні ресурси розподілялися переважно за суб'єктивними ознаками, відносини між центром і регіонами (перш за все міжбюджетні) були дестимулюючими. |
Багатостороння розробка ідей оптимізації прийнятих рішень в масштабі всієї економічної системи. |
Відсутність компенсаторів і резервів в системі директивного планування приводило до того, що навіть невеликі збої в окремих ланках економічної системи породжували лавину зривів планів у суміжників. |
Накопичений багатий досвід техніко-виробничого і фінансового планування на підприємствах.
|
Планові показники доводяться «згори», підприємства перетворюються на простих виконавців наказів. Діяльність підприємств оцінюється галузевими міністерствами за результатами виконаних планових завдань. Підприємства не зацікавлені вивчати попит на товари, запроваджувати нову техніку і технологію. Відсутнє конкурентне середовище. |
Створює можливість для рішення за рахунок держави проблем соціальної сфери. |
Постійний дефіцит товарів, незадоволений попит, низька якість і вузький асортимент товарів народного вжитку. |
Для впливу на діяльність економічних суб'єктів слід ураховувати ступінь зрілості ринкових відносин і вишукувати адекватні методи та засоби державного впливу з метою якнайповнішої реалізації намічених плані.
У зв'язку з цим макроекономічні плани передбачають можливість використання певних адміністративних методів, притаманних директивному плануванню (норми й нормативи, державні замовлення, державні інвестиції, регульовані ціни і т.д.).
Крім того, частина індикативного плану повинна бути директивною. Це стосується:
завдань державним підприємствам;
заходів, котрі фінансуються з державного бюджету.
Отже, індикативне планування - це механізм координації дій і інтересів держави і інших суб'єктів економіки. Мова йде про те, що крім інформаційного значення таке планування виконує координаційну роль, тобто передбачає узгодження діяльності «центру», галузей і підприємств в процесі самостійної розробки останніми їх виробничо-господарських програм.
Основою індикативного планування є ретроспективний аналіз економічного і соціального положення держави і прогнози його розвитку, в тому числі масштабів, темпів, структури виробництва, кон'юнктури ринку, соціальних індикаторів та інших характеристик і показників на коротко-, середньо-, довгострокову перспективи. На базі цих розробок і розрахунків формують перспективні цілі і пріоритети соціально-економічного розвитку, а також державну політику (податкову, фінансову, цінову, структурно-інвестиційну, галузеву, науково-технічну, соціальну, економічну) з урахуванням зазначених законом прав і повноважень державних органів.
Індикативне планування, що розглядається як система процедур узгоджених процесів відтворення реалізується на різних рівнях управління:
на макроекономічному рівні - у формі прогнозів, бюджетних планів і програм, що розробляються державними органами господарського управління;
на регіональному або територіальному рівні - у формі прогнозів, програм і бюджетних планів, що розробляється владними регіональними структурами;
Таблиця 8.2.