2. Шанобливість до партнера

Слухаючи, необхідно доброзичливо, шанобливо і терпляче відноситися до мовця. Уже коли ви виступили в ролі слухача, майте такт, терпіння, докладіть зусиль, щоб вислухати уважно і до кінця.

Навіть якщо вам доводиться слухати, на вашу думку, якусь нісенітницю, умійте вислухати – такі правила хорошого тону. Якщо ж вислухати абсолютно неможливо, тактовно перенесіть час бесіди, вказавши аргументи вашої зайнятості. Усе це особливо важливо враховувати тим, хто з точки зору соціальних ознак старшим за віком, положенням.

Не вислухати молодшого – в сім'ї, на роботі – означає порушити найважливішу заповідь культури спілкування. Про старших і не говоримо, оскільки не вислухати старшого – це проявити елементарну грубість. Отже, шанобливість до партнера під час слухання – найважливіше правило спілкування.

3. Слухати, не перебиваючи перебіг промови і думки співрозмовника

Доброзичливо, шанобливо вислуховуючи співрозмовника, намагайтеся не перебивати його, не збивати з думки, не вставляти недоречних або кілких зауважень, не переводити слухання у власне говоріння.

4. Підтвердження контакту уваги

Вислуховуючи, зосередьте увагу на мовці і його інтересах. Дайте йому проявити себе в мовленні. Підкреслюйте зацікавленість у ньому, його словах – поглядами, мімікою, жестами, вигуковими і жестовими «підтакуваннями» (кивками головою). Підтверджуйте контакт уваги, розуміння. У телефонній розмові, наприклад, коли не бачимо співбесідника і не отримуємо від нього жестово-мімічних підтверджень контакту, постійно доводиться проявляти контактний зв'язок багаточисленними вигуками: «Авжеж», «Угу», «Так-Так», «А-А» тощо. Якщо ж таких сигналів не поступає, на іншому кінці дрота виявляється занепокоєння: «Алло, алло! Ти мене чуєш? Ти що мовчиш? Куди ти пропав?» Отже, не перериваючи співрозмовника, можна і потрібно постійно проявляти свою комунікативну роль слухача за допомогою вигуків, жестів, міміки.

5. Готовність до діалогу

У ролі слухача треба вміти вчасно оцінити промову співрозмовника, погодитися або не погодитися з ним, відповісти на поставлене питання, на спонукання зреагувати дією і словесно. Інакше кажучи, необхідно поєднувати в собі роль слухача з роллю мовця, уміло (на видиху мовця) вступаючи в діалог, але при цьому не забувати, що не варто займати весь тимчасовий простір бесіди власним говорінням. Отже, в діалозі дайте говорити іншому, не відходь від ролі слухача. Саме в цьому випадку «слово – срібло, а мовчання – золото».

6. Організація полілогу

Якщо слухачів більше, ніж два, не варто відповідати на запитання, поставлене іншому співрозмовникові, взагалі реагувати на мовлення, спрямоване не до вас у цьому випадку в народі обсмикують того, хто недоречно вступив у бесіду: «вас не запитують», «вам би помовчати» тощо. Але якщо той, до кого звернені слова, не реагує, що, звичайно, поза правил ведення розмови, то інший, як би сторонній, слухач може взяти на себе відповідь, тим самим рятуючи положення в загальній бесіді і організовуючи той тип мовлення, що називають полілогом.

Отже, правила для мовця і слухача тісно пов'язані. Вони утворюють умови циклу контакту.