Контрольні запитання

1. Що значить осягти етику професіоналізму?

2. Як проявляється відповідальність в економічному житті?

3. Що таке корпоративна етика?

4. Які умови дотримання ділових угод?

5. Які орієнтири етики прийняття рішень?

6. У чому полягає взаємозв’язок особистої етики та етичної зрілості?

7. Що являє собою принцип справедливості?

8. Що значить повага до правдивості?

9. Які переваги порядності?

Тема 7. Професійна культура спілкування та діловий етикет План

1. Принципи, що полягають в основу етикету.

2. Моральні основи етикету.

3. Знаки уваги: дарунки та компліменти.

4. Особливості професійного етикету.

Рис. 11. Єдність сторін етикету

Діловий етикет – найважливіша сторона професійної поведінки ділової людини, підприємця. Знання етикету – необхідна професійна якість, якої треба набувати й постійно вдосконалювати. Діловий етикет має свої особливості, але в його основу полягають загальні норми етикету та правила поведінки (див. рис. 11).

Слово «етикет» використовують з часів французького короля Людовика XIV як «встановлений порядок поведінки де-небудь». Звичайно, правила етикету не абсолютні, а визначаються місцем, часом і обставинами, але основні норми поведінки і принципи, на яких засновані, залишаються незмінними.

Правила етикету спираються на морально-етичні та естетичні принципи. Ці дві сторони етикету знаходяться в нерозривній єдності.

Морально-етична сторона виражає етичні норми, насамперед пошану до оточення. По-справжньому вихована людина ставиться з однаковою пошаною до всіх людей не залежно від їх суспільного статусу або матеріального стану, чи то двірник чи міністр, жебрак, що просить подаяння, чи олігарх.

Естетична сторона свідчить про красу, витонченість форм поведінки, про так званий «хороший тон», властивий вихованим людям, який виявляється і в умінні поводитися, і в уміння доречно одягатися, і в умінні бути тактовним.

Основні правила вітання

1. Вітається першим чоловік з жінкою, навіть якщо сам він у цей час у товаристві інших жінок.

2. Вітається першим чоловік зі своїм знайомим, якщо останній йде в товаристві жінки, літнього чоловіка. Причому уклін його має відноситися до них обох.

3. Вітається першим молодший із старшим, підлеглий з начальником.

4. Жінка вітає першою жінку, що самотньо йде, якщо вона сама знаходиться в товаристві чоловіків.

5. Дівчина першою вітає літнього чоловіка.

6. Якщо ви хочете попросити незнайому людину надати вам якусь послугу або будь-яку інформацію, то першим ввічливо вітаєтеся ви, а потім вже викладаєте своє прохання.

7. Якщо не можете пригадати, чи знайомі з людиною, що зустрілася вам, то правильним буде, якщо ви вклонитеся їй.

8. Новий гість вітає всіх присутніх. Якщо довкола столу сидить багато гостей, варто, входячи у кімнату, голосно й ясно виголосити загальне вітання.

9. Гостя, яка приходить, коли всі вже сидять за столом, має спочатку привітатися з жінками, потім – із чоловіками. Також і чоловік, що запізнився, спочатку має привітати жінок, потім – інших.

10. Приходячи в гості, вітають спершу хазяйку дому, потім – господаря, потім уже жінок, по можливості починаючи з літніх, і вже в останню чергу – чоловіків у тому ж порядку.

11. Якщо до приміщення входить жінка, то виховані чоловіки встають і сідають лише після того, коли вона сяде або дозволить їм сісти.

Правила черговості вітань визначає сталий звичай. У привітанні використовуються як вербальні, так і невербальні засоби.

Наприклад, вітаючи будь-кого, ми користуємося не лише вербальними засобами («Добридень!» або ін.), але й невербальними (жестами, мімікою тощо ін.). Можна байдуже сказати: «Добрий день», кивнути головою і пройти мимо. Але краще поступити інакше, сказати, наприклад. «Добрий день, Іван Олександрович!», тепло посміхнутися і зупинитися на декілька секунд. Таке привітання підкреслює ваші добрі почуття до людини, він зрозуміє, що ви цінуєте його. До того ж звучання власного імені приємне для людини.

Звернення без імені – це звернення формальне: будь то підлеглий, начальник, сусід, супутник у громадському транспорті. Звернення на ім’я або на ім'я та по батькові – це звернення до особи. Виголошуючи ім'я та по батькові, ми підкреслюємо пошану людської гідності, демонструємо душевне відношення. Таке вітання говорить про культуру людини.