Як правильно дарувати та отримувати подарунки?

Подарунок вибирають залежно від того, кому він призначається: близькому родичеві, гарному знайомому, чужій людині, якій ви хочете просто виразити вдячність або свою увагу.

Вартість подарунка має бути в межах фінансових можливостей дарувальника. Якщо він їх перевищить і витратить дуже велику суму, одержувач подарунку відчуватиме себе незручно. Якщо людина, не обмежена в коштах, має повну можливість купити солідний подарунок, вибере дрібничку, її надмірна ощадливість обов'язково кинеться всім в очі.

Близькій людині буде дуже приємно, якщо до подарунку, про який вона вже знає, ви додасте ще яку-небудь маленьку дрібничку.

Якщо вас запросили до чаю або вечері, невеликим букетиком квітів ви порадуєте хазяйку, доведете свою вихованість. Принесені квіти треба відразу ставити у вазу. Якщо ви просто покладете їх, це буде сприйнято, як неувага.

Потрібно знати так само, як приймати подарунка, аби не виглядати невихованим і не образити дарувальника. Пакет із подарунком прийнято тут же розгорнути, а не відкладати недбало вбік. Може статися, що прийде декілька запрошених і один із них принесе прекрасний дорогий подарунок, який, природно, викличе ваше захоплення. Пам'ятайте, що виражати вдячність дарувальнику ви повинні так, щоб не сконфузити гостей, що з'явилися із більш скромними подарунками.

Привабити до себе

Викликати позитивні емоції

Стимулювати будь-яку дію

Викликати каяття

Навівати впевненість, зняти «зажим»

Рис. 14. Функції компліментів

Комплімент – один із знаків уваги, виражений зазвичай у вербальній формі. Уміння робити компліменти – це велике мистецтво, якому варто повчитися (див. рис. 14).

Відомо, що ми всі чутливі до компліментів. Ця чутливість виявляється в тому, що людина, вислуховуючи приємні слованасвою адресу, відчуває особливезадоволення, реалізовуючи потребувотриманніпозитивних емоцій. Ця потребапритаманнна кожному. Ось чому людина, що робить компліменти, – це бажаний співрозмовник для оточення, оскільки вонає джерелом позитивних емоцій. Таким чином, мета компліменту– принести задоволення співрозмовникові, тим самим запрограмувавши його (впливаючи черезнесвідомена його емоціїйвідчуття) на подальшу співпрацю з вами.

Комплімент необхідно відрізняти від лестощів. Комплімент – це насамперед похвала. Похвала, як відомо, – це позитивна оцінка якостей співрозмовника. Похвали потребує кожен, проте варто пам’ятати, що, як правило, похвалу висловлює старший молодшому, начальник підлеглому, іншими словами: «ведучий» – «веденому».

Комплімент – це невелике перебільшення достоїнства, яке кожен бажає бачити в собі. Найчастіше компліментом буває те, що людина сама думає про себе.

На відміну від компліменту («невеликого перебільшення») лестощі є сильним перебільшенням достоїнств співрозмовника. Лестощі є більш грубими і мають більше шансів бути знехтуваними через волаючу неправдоподібность. Багато людей лестощі відштовхують. Хоча зустрічаються такі (і їх, на жаль, немало), яким лестощі до душі.

Коли людина говорить, що не любить компліментів, то вона передусім має на увазі пародію на компліменти або лестощі. Відомо, що погане виконання можна зіпсувати найкращу ідею. Отже, між лестощами і компліментом можна виділити такі основні відмінності:

– лестощі, як правило, прямолінійні, однозначні, прості й зрозумілі, комплімент же передбачає різночитання, роздум, в якому людина сама домислює сутність висловленого;

– лестощі мають на увазі надмірне, волаюче перебільшення позитивних якостей особи, частіше приписування достоїнств, яких немає;

– комплімент же не допускає цього, він лише опосередковано вказує на наявність у людини низки позитивних якостей;

– комплімент здатний викликати у співрозмовника приємні відчуття; лестощі викликають відторження, можуть спровокувати зворотну реакцію.

Виділяють декілька функцій компліментів. За допомогою компліменту можна привабити до себе; викликати позитивні емоції; стимулювати дію («Ти ж такий розумний, невже ти не можеш допомогти мені вирішити цю задачку?»); вселити впевненість у перемозі, зняти «зажим» («Ти так гарно вмієш говорити і виглядаєш так симпатично, що тобі важко відмовити!»); викликати розкаяння («Я завжди вважав, що тобі можна довіряти. Чому ж ти так зробив?..»).

Грати за правилами

партнера

Вірити

у порядність

Цінувати

клієнта

Дрібниць

не

буває

Рис. 15. Принципи професійного етикету

Окрім загальних правил культурної поведінки, існує ще й професійний етикет.

У житті завжди були і залишаться стосунки, які забезпечують найвищу ефективність у виконанні професійних функцій. Учасники будь-якої взаємодії завжди прагнуть зберегти найбільш оптимальні форми цієї взаємодії і правила поведінки. Наприклад, в організації від новачка стануть вимагати неухильного дотримання відпрацьованих і перевірених правил ділового спілкування, оскільки вони полегшують виконання професійних функцій, сприяють досягненню поставлених цілей. У тому чи іншому колективі, групі працівників, співробітників, ділових людей складаються певні традиції, які з часом набувають сили моральних принципів і складають етикет даної групи, спільноти.

Діловий етикет – результат тривалого відбору правил і форм доцільної поведінки, яка сприяла успіху в ділових стосунках.

Якщо ви хочете встановити міцні ділові стосунки із зарубіжними партнерами, то знання ділового етикету зарубіжних країн є просто обов'язковим.

І в давнину, і зараз правила ділового етикету, культура поведінки допомагають зближенню економічних, фінансових інтересів торговців, бізнесменів. Для багатьох прибуток був і залишається вищим за всі відмінності національного характеру, віросповідання, соціального положення, психологічних особливостей. Підпорядкування правилам етикету визначальної сторони створювало основу для успіху бізнесової операції.

Які ж правила поведінки необхідно знати підприємцеві? Варто пам'ятати, що діловий етикет включає точне дотримання правил культури поведінки, яка передбачає в першу чергу глибоку пошану людської особистості. Соціальна роль, яку грає та або інша людина, не має бути вирішальною, не повинна надавати гіпнотичного впливу на ділового партнера. Культурний підприємець буде рівною мірою шанобливо ставитися до міністра і до рядового технічного працівника міністерства, президента компанії і прибиральниці офісу, тобто всім показувати щиру пошану. Ця щира пошана має стати складовою частиною натури бізнесмена.

Підприємець повинен навчитися вірити в порядність людей. Не можна при першій зустрічі виявити навіть ознаку того, що ви уявляєте свого партнера як «темну конячку», яка прагне вас обов'язково обійти на прямій або віражу, а кажучи просто – обдурити. В основі поведінки повинна бути етична оцінка: діловий партнер – хороша людина! Якщо, звичайно, він не довів своїми вчинками зворотного.

Діловий етикет вимагає неухильного дотримання при переговорах правил поведінки, прийнятих у країні партнера по бізнесу. Правила спілкування людей пов'язані з образом і стилем життя, національними звичаями й традиціями. Усе це результат багатовікового життєвого досвіду, побуту попередніх поколінь того чи іншого народу. Якими б не були традиції, правила поведінки, їх доводиться виконувати, якщо, звичайно, ви хочете досягти успіху. Справедливим є прислів'я «У чужий монастир зі своїм статутом не ходять». Дуже часто необхідно дотримуватися всіх правил навіть у тому випадку, якщо вони вам не до душі. Інтереси справи вищі за ваші смаки і пристрасті.

Діловий етикет вимагає особливої поведінки в спілкуванні з клієнтами. У кожному виді послуг, що надаються клієнтам, є свої професійні тонкощі в поведінці. Але завжди необхідно пам'ятати, що визначає стосунки з клієнтами найголовніший принцип: клієнт – найдорожча та бажана людина у вашому офісі (магазині, підприємстві).

Якщо клієнтів багато, то зазвичай прагнуть у першу чергу обслужити жінок і літніх людей. Але в будь-якому разі, працюючи з клієнтами, необхідно бути гарним психологом.

Важливо також дотримувати певні правила щодо одягу і зовнішнього вигляду. Надмодний костюм зовсім необов'язковий. Головне, аби він був у пристойному стані, не висів мішком, а брюки не повинні нагадувати засалену стару гармошку. Але костюм має бути до місця й до часу. Якщо переговори з партнерами призначені на денний час, підійде світлий костюм. Брюки та піджак можуть бути різних кольорів. Але якщо переговори йдуть увечері, костюм має бути темним, сорочка обов'язково свіжою, випрасованою, краватка не яскравою, черевики вичищеними. Елегантність ділової людини визначають сорочка, краватка та черевики, а не кількість костюмів, які привезені з собою.

Для поїздки за кордон досить мати три комплекти одягу: темний і світлий костюми, пристойну куртку та светр для прогулянок. Жінкам – діловий костюм для денних переговорів, сукню для коктейлів (так звану «маленьку сукню») і зручний одяг для прогулянок. Якщо маршрут вашої поїздки проходить через країни Сходу, то пам'ятайте, що жінкам не варто надівати брюки, вони не повинні з'являтися на вулиці, у громадських місцях без панчох або колготок (особливо в країнах, що сповідують іслам), а чоловіки в яскравих краватках.

Необхідно пам'ятати, що в ділових стосунках дрібниць немає. Для бізнесу етикет означає дуже багато. Одяг, поведінка підприємця, менеджера– це його візитна картка. Про гостя починають складати уявлення заздалегідь, збираючи про нього інформацію. Джерелами інформації служить поведінка бізнесмена в дорозі до місця ділової зустрічі, поведінка в готелі, під час самої зустрічі. Пам'ятайте, вас всюди оточують люди, які з тією або іншою мірою упередженості вивчають вас.

У міру того як світ стає все більше культурно ускладненим і плюралістичним, зростає і важливість проблем, пов'язаних з міжкультурною комунікацією. Здатність спілкуватися, незважаючи на культурні бар'єри, впливає на наше життя не тільки на роботі, але й вдома, у колі сім'ї і друзів.

Міжкультурна комунікація визначається як обмін знаннями, ідеями, думками, поняттями й емоціями між людьми різних культур. Це складний процес, на шляху якого виникають усілякі перешкоди. Виділяють шість основних перешкод, що заважають ефективній міжкультурній комунікації.

1.Допущення схожості. Однією з причин непорозуміння при міжкультурній комунікації стає те, що люди наївно передбачають, ніби всі вони однакові або принаймні досить схожі для того, щоб легко спілкуватися один з одним. Зрозуміло, всім людям притаманна низка базової схожості в біологічних і соціальних потребах. Проте комунікація – це унікальна людська особливість, яку формують специфічні культури і суспільства, тобто комунікація є продуктом культури.

2. Мовні відмінності. Коли люди намагаються спілкуватися мовою, яку знають недосконало, вони часто вважають, що слово, фраза або пропозиція мають одне і лише одне значення – те, яке вони мають намір передати. Робити таке допущення означає ігнорувати всі останні можливі джерела сигналів і повідомлень, включаючи невербальну експресію, інтонацію голосу, позу, жести і дії. Оскільки люди чіпляються за одиночні, прості інтерпретації того, що, за суттю, є складним процесом, остільки в комунікації виникатимуть проблеми.

3. Помилкові невербальні інтерпретації. У будь-якій культурі є невербальна поведінка комунікативних повідомлень. Але дуже важко повністю розуміти невербальну мову культури, що не є власною. Неправильна інтерпретація невербальної поведінки може легко призвести до конфліктів або конфронтації, які порушують комунікативний процес.

4. Упередження і стереотипи. Стереотипи та упередження відносно людей – природні неминучі психологічні процеси, які впливають на всі наші сприйняття і комунікативні контакти. Зайва опора на стереотипи може перешкодити нам об'єктивно поглянути на інших людей і їх повідомлення та знайти підказки, які допоможуть нам проінтерпретувати ці повідомлення в тому ключі, в якому нам мали намір їх передати. Стереотипи підтримуються безліччю психологічних процесів (включаючи вибіркову увагу), які можуть негативно впливати на комунікацію.

5. Прагнення оцінювати. Культурні цінності також впливають на нашу поведінку відносно інших людей і навколишнього світу. Різні цінності можуть викликати негативні оцінки, які стають ще одним каменем спотикання на шляху до ефективної міжкультурної комунікації.

6. Підвищена тривога або напруга. Епізоди міжкультурної комунікації часто пов'язані з більшою тривогою і стресом, ніж знайомі ситуації внутрішньокультурної комунікації. Зайва тривога і стрес шкодять міжкультурній комунікації, оскільки можуть посилити вже названі перешкоди.

Подолання перешкод у міжкультурній комунікації можливо. Якщо підвищувати свою міжкультурно-комунікативну компетенцію, яка визначається як здатність здійснювати ефективну комунікацію в міжкультурному контексті.