9. Орієнтування у співрозмовнику

Ми маємо на увазі моделювання комунікативно-значущих особливостей особистості співрозмовника, які досягаються спостереженням реакції співрозмовника на промову мовця.

Нам завжди необхідно дуже багато знати про співрозмовника, крім того, потрібно ще й розуміти його, відчувати емпатію. Мовець має пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не лише чує, але і бачить його, отже, приймає від нього безліч сигналів невербальної (несловесною) комунікації: жести, пози, міміку, загальну манеру триматися, всю культуру поведінки і мовлення.

Передусім необхідно зберегти прийняту в даній національній і соціальній культурі дистанцію між собою і партнером. Відомо, наприклад, що латиноамериканці використовують для спілкування меншу дистанцію, ніж англійці.

Необхідно обмежувати свою жестикуляцію прийнятими нормами, не розмахувати надмірно руками і т. д.

Слухач повинен відчувати, що мовець посилає йому доброзичливі жестові і мімічні сигнали, додатково збуджує в ньому контакт уваги, розуміння, реалізовуючи за допомогою жестів своє мовлення, жестами виділяючи головне.

Утім, про невербальні засоби комунікації варто пам'ятати завжди, оскільки статистичного відношення не існує, стосунки завжди або зростають або спадають. Тому знати мову тіла – це відкрити собі доступ до знання про чинний стан справ і допомогти визначити співвідношення між бажаним і можливим результатом контакту.

10. Синхронізація

Синхронізація досягається за такими основними характеристиками:

- обсяг спілкування (спілкування не вийде, якщо один говоритиме весь час, а інший – лише давати односкладові відповіді);

- темп взаємодії (украй важко спілкуватися людині із сповільненою реакцією і сповільненим мовленням, з одного боку, і нервовій «квапливій людині» - з іншого);

- домінування;

- інтимність. Це складна характеристика, що є функцією фізичної близькості, контакту очей, «особистих» тем розмови тощо. У співрозмовників має бути соціальна техніка, відповідна однаковій мірі інтимності;

- кооперація та суперництво, їх правильне поєднання;

- емоційний тон;

- відношення до об'єкта і до способу дії.

Зазначимо, що свій вклад у синхронізацію процесу спілкування вносить як мовець, так і слухач, утім, як і в цілому в ефективність комунікації.

Правила для слухача

1. Перевага слухання

Порівняно з іншою будь-якою діяльністю завжди віддають перевагу слуханню, коли люди хочуть досягти узгодженості в діях. Якщо хтось звернувся до вас з промовою, необхідно перервати справи і уважно вислухати, про що він повідомляє.

Звичайно, і той, що вступив у контакт, повинен відчувати, чи можна зробити співбесідником зайняту чимось людину. Так, в службових стосунках переривати працівника, що зосередився, неетично, у транспорті краще звертатися з запитанням не до того, хто зайнятий читанням, а до того, що стоїть просто так, але якщо до вас звернулися, неодмінно потрібно зупинити свої заняття й вислухати.

Може бути те, про що говорить ваш співрозмовник, настільки важливо для нього, або для вас, або для загальної справи, що не вислухати просто неможливо. Так в суспільстві виробляється правило: віддай перевагу слуханню перед усіма видами діяльності.