- •Економетрія
- •Змістовий модуль 1: постановка задачі економетричного моделювання
- •1.1. Предмет, заВдання і зміст економетричного моделювання
- •1.1.1. Предмет економетрії
- •1.1.2. Проблеми і завдання економетричного моделювання
- •1.1.3. Зміст (послідовність) економетричного моделювання
- •1.2. Формування матриці даних для економетричного моделювання
- •1.2.1 Загальна характеристика матриці
- •1.2.2 Змінні в матриці
- •1.2.3. Об’єкти спостереження в матриці
- •1.2.4. Вимоги до розмірів матриці
- •1.2.5. Показники варіації змінних
- •1.2.6. Поля кореляції і їх аналіз
- •1.2.7. Вилучення аномальних об’єктів спостереження
- •1.3. Комплекс контрольних завдань
- •Навчальні елементи, що підлягають контролю і оцінюванню:
- •1.3.1. Тестові завдання
- •1.3.2. Логічні вправи
- •1.3.3. Розрахункові вправи
- •Змістовий модуль 2: специфікація економетричних моделей
- •2.1. Ідентифікація незалежних змінних
- •2.1.1. Мета і послідовність ідентифікації
- •2.1.2. Коефіцієнти парної кореляції і детермінації
- •2.1.3. Тестування суттєвості (невипадковості) коефіцієнтів кореляції
- •2.1.4. Інтервали довіри для коефіцієнтів кореляції
- •2.1.5 Мультиколінеарність
- •2.1.6. Бета - коефіцієнти
- •2.1.7. Тестування автономії екзогенних змінних
- •2.1.8. Коефіцієнт множинної кореляції і детермінації
- •2.1.9. Тестування значущості вкладу факторів у множинну детермінацію
- •2.1.10. Вилучення екзогенних змінних
- •2.2. Специфікація аналітичної форми рівнянь регресії
- •2.2.1. Мета і способи специфікації
- •2.2.2. Аналітичні форми рівнянь регресії
- •2.2.3. Спосіб перших різниць
- •2.2.4. Лінеаризація нелінійних рівнянь регресії
- •2.3. Комплекс контрольних завдань
- •Навчальні елементи, що підлягають контролю і оцінюванню:
- •2.3.1. Тестові завдання
- •2.3.2. Логічні вправи
- •2.3.3. Розрахункові вправи
- •Змістовий модуль 3: оцінювання параметрів економетричних моделей
- •3.1. Оцінювання параметрів рівнянь регресії
- •3.1.1. Мета і вимоги до оцінювання параметрів
- •3.1.2. Основні припущення щодо оцінювання параметрів
- •3.1.3. Метод найменших квадратів
- •3.1.4. Виконання за мнк основних припущень щодо оцінювання параметрів
- •3.1.5. Гетероскедастичність
- •3.1.6. Автокореляція
- •3.1.7. Значущість (адекватність) рівняння регресії
- •3.1.8. Перевірка значущості параметрів моделі
- •3.1.9. Інтервали довіри до коефіцієнтів регресії
- •3.2. Прогнозування залежної змінної
- •3.2.1. Прогнозування на парних моделях
- •3.2.2. Прогнозування на множинних моделях
- •3.3. Комплекс контрольних завдань
- •Навчальні елементи, що підлягають контролю і оцінюванню:
- •3.3.1. Тестові завдання
- •3.3.2. Логічні вправи
- •3.3.3. Розрахункові вправи
- •4. Відповіді до розрахункових вправ
- •Економетричних моделей
- •Список літератури
- •Критичні значення t для побудови прямокутного шаблону двомірного розсіювання*
- •Значення f – критерію Фішера
- •Навчальне видання
- •61002, Харків, хнамг, вул. Революції, 12
- •61002, Харків, хнамг, вул. Революції, 12
1.2.2 Змінні в матриці
Мірність матриці статистики, як ми уже знаємо, визначається кількістю змінних у рівнянні
Залежна змінна (у) називається ендогенною тому, що вона визначається в залежності від змінних х1, х2,…,хm, включених до матриці. Незалежні змінні х1 називаються екзогенними в тому сенсі, що їх величини визначаються поза матрицею статистики.
Незалежні (екзогенні) змінні – це певні кількісні ознаки об’єктів спостереження, які системно (скрізь і завжди) впливають на рівень залежної (ендогенної) змінної. Незалежні змінні можуть бути здебільшого прямими вимірами певної ознаки і непрямими: опосередкованими, штучними. Останнє трапляється, коли якусь ознаку можна виразити лише атрибутивно, а не кількісно. Тому таким ознакам штучно присвоюється певна кількісна міра. Наприклад, рівень якості продукції можна виразити номером її сорту – 1-й, 2-й, 3-й; кваліфікацію робітників – номером тарифного розряду – 1-й, 2-й тощо. Ще приклад: в моделюванні вартості квартир наявність в них телефону можна виразити числом “1”, а відсутність числом “0”, розташування квартир в місті – рангом відповідного місця розташування на карті кадастрової оцінки вартості землі. У класичній економетричній виробничій функції Кобба –Дугласа
де Q – національний доход, L – зайнятість населення, К – авансований у виробництво і сферу послуг капітал, змінна t є штучним показником науково-технічного і соціального прогресу і виражається номером року в відрізку часу, за який спостерігалися динамічні ряди показників Q, L, і К.
Формування первинного переліку екзогенних змінних (х1, х2,…,хm) здійснюється насамперед при логіко-професійному аналізі, успіх якого залежить від рівня економіко-теоретичної підготовленості аналітика, його досвіду і ступеню вивченості явища або процесу, що моделюється. Корисним може стати ознайомлення з аналогами подібних досліджень. Важливо скористатися еврістичними методами експертних оцінок, коли для вирішення проблеми вибору факторів мобілізуються знання, досвід та інтуїція групи експертів.
Відбір факторів – дуже відповідальний етап економетричного моделювання. По-перше, факторів у дійсності невизначено багато, тому аналітик вимушений із дуже великого переліку змінних вибрати декілька найбільш вагомих, системно діючих і невипадкових (суттєвих) факторів, які обумовлюють левову частку варіації залежної змінної.
По-друге, перелік екзогенних змінних з самого початку формується на категоріальному рівні визначення: обсяг виробництва, капітал, продуктивність праці, фондовіддача тощо. Це – економічні категорії, змістовні поняття, які мають різноманітні операційні характеристики, тобто конкретні одиниці виміру. Наприклад, обсяг виробництва може бути виражений валовою продукцією, товарним випуском, обсягом реалізації (продаж), оборотом, або виручкою. Тому залежно від цілей економетричного моделювання у кожному випадку вибору операційних характеристик змінних слід давати належне обґрунтування.
По-третє великі економічні об’єкти спостереження (національні, регіональні економіки) є досить інерційними системами, тому в економетричному моделюванні на макрорівні кількість змінних має бути обмеженою – не більше трьох. Навпаки, показники діяльності невеликих економічних об’єктів (підприємств, тим паче малих) дуже чутливі до змін умов їх діяльності. В цьому разі економетричні моделі повинні включати більше змінних (до 5-7) для підвищення їх гнучкості і чутливості.