Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mikroekonomika_praktikum.pdf
Скачиваний:
146
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
4.92 Mб
Скачать

Розділ 12. Ефективність і соціальний оптимум.

187

Часткова та загальна рівновага

 

ЧАСТИНА ІV. ЕФЕКТИВНІСТЬ КОНКУРЕНТНОЇ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ

ЕФЕКТИВНІСТЬ

РОЗДІЛ 12

ІСОЦІАЛЬНИЙ ОПТИМУМ. ЧАСТКОВА ТА ЗАГАЛЬНА

РІВНОВАГА

Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Головна перевага конкурентної ринкової системи полягає у здатності ві-

льних ринків забезпечувати ефективний розподіл обмежених ресурсів суспільства або Парето-ефективність.

Ефективність за Парето (Парето-оптимум) означає, що ресур-

си розподілені оптимально, якщо ніхто не може покращити свого стано-

вища, не погіршуючи становища іншого.

Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсут-

ність розтрати ресурсів. Парето-оптимальними є розподіли, за яких будьякі подальші вигідні зміни неможливі.

Межа можливих корисностей (UPC) модель економіки з

двома економічними суб’єктами, які розподіляють між собою обмежений обсяг благ, – ілюструє множину комбінацій рівнів корисностей, які можуть бу-

ти досягнуті учасниками обміну. Всі точки UPC відповідають Паретоефективним розподілам. Проте різні варіанти розподілу добробуту суттєво відрізняються з точки зору справедливості.

Парето-оптимальний розподіл ресурсів може не давати соціального оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим, ніж ефективний.

З множини варіантів суспільство може реально реалізувати лише один. Конкретний вибір пов’язаний з конкретним поглядом на проблему справедливості, який і визначає функцію суспільного добробуту.

Функція суспільного добробуту ранжирує індивідуальні розподіли залежно від індивідуальних уподобань, а рівень суспільного добробуту

(W ) виступає деякою функцією від індивідуальних функцій корисності U1 ( X ),...,Un ( X ) і зростаючою функцією корисності кожного індивіда:

188

Мікроекономіка. Практикум

W = W [U1 ( X ),...,Un ( X )].

Існують численні різновиди функції суспільного добробуту, найбільш відомими з яких є:

функція суспільного добробуту Бентама (класична утилітаристська функція) – представляє рівень суспільного добробуту як суму індивідуа-

льних функцій корисності членів суспільства(n) :

n

W= Ui ( X ) ;

i=1

функція добробуту як сума зважених корисностей (різновид функції

 

n

Бентама):

W = aiUi ( X ) ,

 

i=1

де ai > 0 є вагами, за допомогою яких суспільство зважує корис-

ності окремих індивідів з огляду на їх важливість для суспільного добробуту;

• функція добробуту Роулза (мінімаксна) – показує, що зростання суспі-

льного добробуту залежить від зростання добробуту індивіда з найнижчим його рівнем:

W = min{U1 ( X ),...,Un ( X )};

• функція добробуту Ніцше – визначає, що зростання суспільного добробуту залежить від зростання добробуту індивіда з найвищим його рівнем:

W = max{U1 ( X ),...,Un ( X )};

• функція суспільного добробуту Бергсона – Семюелсона (індивідуаліс-

тична):

W = W [U1 ( X1 ),...,Un ( X n )] ,

 

 

 

 

 

де X1 ,..., X n

– набори благ конкурентних індивідів, а

W

> 0,

Ui

> 0 .

 

 

 

 

U1

X ji

Всі функції, крім функції Бергсона – Семюелсона, виходять з кількісної (кардиналістської) концепції корисності, представляють уподобання індивідів відносно деяких станів суспільного розподілу благ. Індивідуалістична функція ґрунтується на ординалістській теорії, вона відображає індивідуальні уподобання і відповідні рівні корисності окремих індивідів відносно певних наборів споживчих благ.

Максимізація функції суспільного добробуту у відповідній графічній моделі передбачає суміщення кривих рівного добробуту або суспільних кривих

Розділ 12. Ефективність і соціальний оптимум.

189

Часткова та загальна рівновага

байдужості (W1 ,W2 ,W3 ) з межею можливих корисностей (UPC) , що до-

зволяє визначити точку рівноваги. Будь-який інший стан на межі можливих корисностей неоптимальний щодо суспільного добробуту, хоча є Паретооптимальним. У точці рівноваги забезпечується максимальний рівень добробуту економічних суб’єктів, проте такий розподіл – лише один з можливих варіантів справедливого розподілу.

В цілому розрізняють чотири концептуальних підходи до проблеми спра-

ведливості: егалітарний, утилітарний, роулзівський і ліберальний.

Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу, за якого всі блага поділені порівну між усіма індивідами. Проте такий розподіл, як правило, не є Парето-ефективним.

Утилітарний підхід розглядає суспільний добробут як суму добробуту всіх членів суспільства. Принцип перерозподілу доходів ґрунтується на припущенні про спадну граничну корисність: для заможних членів суспільства корисність одиниці вилученого доходу спадає в меншій мірі, ніж зростає корисність одиниці додаткового доходу для незаможних. У результаті суспільна корисність максимізується, Парето-ефективність досягається за більш рівномірного розподілу доходів.

Роулзівський (концепція Дж. Роулза) підхід допускає існування нерівності, щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до праці, але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних економічних суб’єктів на користь найбідніших членів суспільства.

Ліберальний підхід полягає у тому, що результати конкурентних ринкових процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня нерівність; не передбачає перерозподілу благ. Суспільно-оптимальними і справедливими вважаються виключно Парето-ефективні варіанти розподілу.

Егалітарний, утилітарний і роулзівський підходи передбачають державне втручання з метою коригування результатів ринкових процесів і досягнення більш справедливого розподілу, ліберальний підхід заперечує необхідність такого втручання. Сучасна держава прагне досягнення компромісу між критеріями оптимальності та справедливості.

Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюється за двома рівнями – часткової та загальної рівноваги.

Часткова конкурентна ринкова рівновага – рівновага на ізольованому ринку певного товару – є ефективною, оскільки у точці рівноваги економічна

цінність продукту для споживача (MV ) і граничні витрати його вироб-

ництва (MC) співпадають. Рівноважна ціна дорівнює граничним витратам

і граничній цінності продукту: MV = P = MC .

190

Мікроекономіка. Практикум

За будь-яких відхилень від рівноваги ці величини не співпадають, розподіл ресурсів не є Парето-ефективним. Ринок досконалої конкуренції автоматично забезпечує їх перерозподіл через зміну ціни. За відновлення рівно-

ваги на рівні MV = MC = P не існує жодної можливості покращити стан покупців чи продавців, економіка стає ефективною за Парето.

У стані рівноваги споживчий і виробничий надлишки досягають макси-

мальної величини. Сукупний надлишок споживачів і виробників показує виграш всього суспільства.

Але економіка не складається з окремих ізольованих ринків. Навпаки, існує система тісно переплетених між собою ринкових цін, зміна яких на одному ринку викликає численні і значні зміни на інших споріднених ринках. Коли всі ринки факторів виробництва і кінцевої продукції досягають частко-

вої рівноваги, встановлюється загальна рівновага економічної системи.

Загальна рівновага – це стан рівноваги, за якого у всій економічній системі, на всіх ринках встановлюються ціни рівноваги. Цінами загальної рівноваги називаються ціни, за якими загальний обсяг споживання кожного блага не перевищує обсягу його виробництва. Загальна рівновага відображає ефекти зворотного зв’язку.

Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на зміни, що виникають на споріднених ринках.

Модель загальної економічної рівноваги Вальраса відображає взаємо-

зв’язок ринків готової продукції і ринків факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції, яка дозволяє забезпечити одночасну рівновагу множини ринків.

Закон Вальраса визначає залежність між окремими ринками за умов досконалої конкуренції: сума надлишкового попиту на всіх ринках повинна дорівнювати нулю.

Модель загальної рівноваги Ерроу – Дебре відображає економіку з сукуп-

ністю споживачів і виробників, кожен з яких діє на власний розсуд і може взаємодіяти з усіма іншими за умови збалансованості видатків і надходжень. Поведінка споживачів і виробників залежить від системи цін. Модель підтверджує чинність принципу “невидимої руки” для конкурентної економіки.

Перша теорема економіки добробуту (теорема „невидимої руки”):

будь-яка конкурентна рівновага є Парето-ефективною.

Друга теорема економіки добробуту: якщо всі споживачі мають криві байдужості, увігнуті до початку координат, завжди можна знайти такі значення цін, за яких будь-який Парето-ефективний розподіл буде конкурентною рівновагою. Її значення полягає у тому, що суспільство може перерозподіляти початкові запаси ресурсів відповідно до прийнятих принципів справедливого розподілу і використовувати ринки для забезпечення ефективного використання цих ресурсів.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]