Базовий рівень. Основні терміни та поняття

споживача на множину товарів у межах його доходу і має вигляд:

I = PX X + PY Y + ... + PN N

або I = PX X + E .

Графічно лінія розширеного бюджетного обмеження не відрізняється від простої бюджетної лінії, але її побудова має відміни: на горизонтальній осі

відкладається кількість блага Х в натуральному виразі (QX ) , а на вертикальній – споживчі видатки на інші блага(E) у грошовому виразі. Нахил лінії

розширеного бюджетного обмеження дорівнює ціні блага X – PX .

Вибір споживача полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури оптимального споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Кардиналістський підхід до проблеми споживчого вибору і пошуку рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між граничними корисностями і цінами товарів.

Правило максимізації корисності: споживач максимізує кори-

сність, якщо розподіляє бюджет так, що гранична корисність на останню грошову одиницю видатків є однаковою для кожного з видів товарів. Або: корисність максимізується вибором такого кошика в границях бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх оди-

ниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ:

MU X / PX = MUY / PY = ... = MUn / Pn .

Це співвідношення є принципом рівної корисності або еквімаржина- льним принципом у визначенні оптимуму споживача.

Загальне правило оптимізації вибору споживача: вибір є оптимальним, якщо в межах бюджетного обмеження відношення граничних корисностей будь-якого виду благ дорівнює відношенню їхніх цін:

MU X / MUY = PX / PY .

Ціни вимірюють граничні корисності благ виключно індивідуально для кожного споживача, оскільки оцінка граничної корисності грошової одиниці, так само, як і граничної корисності благ, у різних споживачів неоднакова. Проте оптимальне співвідношення між граничними корисностями різних благ є однаковим для всіх споживачів, оскільки однаковою для всіх є ціна будь-якого блага на конкурентному ринку.

Прийнявши оптимальне рішення, споживач перебуває у стані рівноваги. Рівновагу споживача описує другий закон Госсена: для максимального задоволення потреб в умовах обмеженості благ необхідно припинити споживання всіх благ у точках, де інтенсивність задоволення від споживання кож-

ного блага стає однаковою. Рівновага у споживанні максимізує добробут

споживача.

76 Мікроекономіка. Практикум

Якщо умова рівноваги не виконується, споживач цілеспрямовано змінює структуру споживання, переключає попит з одного товару на інший, послідовно рухається до оптимального стану, в якому змінювати структуру споживання стає невигідно.

Ординалістській підхід до оптимізації споживчого вибору ґрунтується на поєднанні графічних моделей бажаного і можливого.

Оптимальний кошик повинен знаходитись на поверхні байдужості найвищого рівня корисності і мати спільну точку з множиною досяжних на-

борів. Він відповідає точці дотику бюджетної лінії та кривої байдужості,

в якій їх нахил є однаковим. Ця точка є точкою рівноваги споживача, вона задовольняє умові максимізації корисності.

Нахил кривої байдужості ( Y / X ) відображає гранична норма заміни MRSXY = MU X / MUY , а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін

(PX / PY ) .

У точці рівноваги справджується принцип рівної граничної корисності на останню грошову одиницю, витрачену на придбання благ:

MUX / MUY = PX / PY , або MUX / PX = MUY / PY .

Ця рівність є рівнянням рівноваги споживача.

Обидві моделі поведінки споживача – і кардиналістська, і ординалістська, дають один і той самий результат – еквімаржинальний принцип оптимізації споживчого вибору:

MU X / MUY = PX / PY .

Цей принцип застосовується до ситуацій вибору як мінімум з двох абсолютно необхідних благ.

Існують і особливі випадки рівноваги, пов’язані з різними функціями корисності. У випадку, коли людина зовсім не споживає деяких благ виникає кутове рішення. Якщо споживач купує тільки один товар, гранична норма заміни або прямує до нескінченності і перевищує значення кута нахилу бю-

джетної лінії на всіх рівнях споживання (MRSX ,Y > PX / PY ) , або є меншою за нахил бюджетної лінії (MRSX ,Y < PX / PY ) . Оптимальний вибір для та-

ча, ринкові ціни можуть визначити доцільність витрачання всього доходу лише на одне з благ. Кутова рівновага матиме місце і у випадку вибору з двох абсолютних замінників, споживач купуватиме той з них, ціна якого є нижчою.