Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mikroekonomika_praktikum.pdf
Скачиваний:
254
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
4.92 Mб
Скачать

74 Мікроекономіка. Практикум

БЮДЖЕТНЕ

РОЗДІЛ 5

ОБМЕЖЕННЯ

 

ТА СПОЖИВЧИЙ ВИБІР

Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Доход споживача, а також ціни товарів і послуг формують бюджетне обмеження споживача.

Мікроекономічна модель бюджетного обмеження – модель можли- вого– визначає множину наборів товарів, доступних споживачу.

Рівняння бюджетного обмеження визначає сукупні видатки споживача на придбання двох товарів ( X ,Y) в межах певного доходу (I) :

І = PX X + PY Y .

Множину можливого вибору споживчих кошиків, доступних споживачу, графічно відображає бюджетна лінія.

Бюджетна лінія це лінія рівних видатків. Вона є межею між можливим і неможливим. Всі споживчі кошики, які відповідають точкам на бюджетній лінії або під нею, доступні для споживача, всі точки над бюджетною лінією відповідають недоступним споживчим кошикам. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій двох товарів, видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача.

Бюджетна лінія має від’ємний нахил і показує компроміс, на який повинен піти споживач у виборі між двома товарами: щоб одержати додаткову одиницю одного товару, він повинен відмовитись від певної кількості іншого. Пропорції можливої заміни (кут нахилу бюджетної лінії) визначаються спів-

відношенням цін товарів (PX / PY ) або відносною ціною товару.

Зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача.

Зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що також впливає на купівельну спроможність споживача.

Звичайно бюджетне обмеження має вигляд прямої лінії. Але у випадках раціонування споживання, зміни ціни залежно від кількості товару, що купується, бюджетні лінії можуть бути ламаними.

Розширене бюджетне обмеження відображає можливості фор-

мування багатопродуктового споживчого кошика, набір благ у якому пред-

ставлений специфічною парою „благо X + видатки на всі інші блага“.

Рівняння розширеного бюджетного обмеження відображає видатки

Розділ 5. Бюджетне обмеження та споживчий вибір

75

споживача на множину товарів у межах його доходу і має вигляд:

I = PX X + PY Y + ... + PN N

або I = PX X + E .

Графічно лінія розширеного бюджетного обмеження не відрізняється від простої бюджетної лінії, але її побудова має відміни: на горизонтальній осі

відкладається кількість блага Х в натуральному виразі (QX ) , а на вертикальній – споживчі видатки на інші блага(E) у грошовому виразі. Нахил лінії

розширеного бюджетного обмеження дорівнює ціні блага X PX .

Вибір споживача полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури оптимального споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Кардиналістський підхід до проблеми споживчого вибору і пошуку рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між граничними корисностями і цінами товарів.

Правило максимізації корисності: споживач максимізує кори-

сність, якщо розподіляє бюджет так, що гранична корисність на останню грошову одиницю видатків є однаковою для кожного з видів товарів. Або: корисність максимізується вибором такого кошика в границях бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх оди-

ниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ:

MU X / PX = MUY / PY = ... = MUn / Pn .

Це співвідношення є принципом рівної корисності або еквімаржина- льним принципом у визначенні оптимуму споживача.

Загальне правило оптимізації вибору споживача: вибір є оптимальним, якщо в межах бюджетного обмеження відношення граничних корисностей будь-якого виду благ дорівнює відношенню їхніх цін:

MU X / MUY = PX / PY .

Ціни вимірюють граничні корисності благ виключно індивідуально для кожного споживача, оскільки оцінка граничної корисності грошової одиниці, так само, як і граничної корисності благ, у різних споживачів неоднакова. Проте оптимальне співвідношення між граничними корисностями різних благ є однаковим для всіх споживачів, оскільки однаковою для всіх є ціна будь-якого блага на конкурентному ринку.

Прийнявши оптимальне рішення, споживач перебуває у стані рівноваги. Рівновагу споживача описує другий закон Госсена: для максимального задоволення потреб в умовах обмеженості благ необхідно припинити споживання всіх благ у точках, де інтенсивність задоволення від споживання кож-

ного блага стає однаковою. Рівновага у споживанні максимізує добробут

споживача.

76 Мікроекономіка. Практикум

Якщо умова рівноваги не виконується, споживач цілеспрямовано змінює структуру споживання, переключає попит з одного товару на інший, послідовно рухається до оптимального стану, в якому змінювати структуру споживання стає невигідно.

Ординалістській підхід до оптимізації споживчого вибору ґрунтується на поєднанні графічних моделей бажаного і можливого.

Оптимальний кошик повинен знаходитись на поверхні байдужості найвищого рівня корисності і мати спільну точку з множиною досяжних на-

борів. Він відповідає точці дотику бюджетної лінії та кривої байдужості,

в якій їх нахил є однаковим. Ця точка є точкою рівноваги споживача, вона задовольняє умові максимізації корисності.

Нахил кривої байдужості ( Y / X ) відображає гранична норма заміни MRSXY = MU X / MUY , а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін

(PX / PY ) .

У точці рівноваги справджується принцип рівної граничної корисності на останню грошову одиницю, витрачену на придбання благ:

MUX / MUY = PX / PY , або MUX / PX = MUY / PY .

Ця рівність є рівнянням рівноваги споживача.

Обидві моделі поведінки споживача – і кардиналістська, і ординалістська, дають один і той самий результат – еквімаржинальний принцип оптимізації споживчого вибору:

MU X / MUY = PX / PY .

Цей принцип застосовується до ситуацій вибору як мінімум з двох абсолютно необхідних благ.

Існують і особливі випадки рівноваги, пов’язані з різними функціями корисності. У випадку, коли людина зовсім не споживає деяких благ виникає кутове рішення. Якщо споживач купує тільки один товар, гранична норма заміни або прямує до нескінченності і перевищує значення кута нахилу бю-

джетної лінії на всіх рівнях споживання (MRSX ,Y > PX / PY ) , або є меншою за нахил бюджетної лінії (MRSX ,Y < PX / PY ) . Оптимальний вибір для та-

ких випадків – витратити весь доход на покупку

товару

X ,

якщо

MRSX ,Y

> PX / PY ; витратити весь доход на покупку

товару

Y ,

якщо

MRSX ,Y

< PX / PY . Навіть якщо інший товар також є бажаним для спожива-

ча, ринкові ціни можуть визначити доцільність витрачання всього доходу лише на одне з благ. Кутова рівновага матиме місце і у випадку вибору з двох абсолютних замінників, споживач купуватиме той з них, ціна якого є нижчою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]