Базовий рівень. Основні терміни та поняття

фірма приймає рішення: чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то скільки, і визначає, яким буде результат діяльності.

Укороткостроковому періоді:

фірмі слід виробляти продукцію, якщо вона отримує економічний прибуток, або коли сума збитків менша, ніж постійні витрати,

величина яких визначає збитки у випадку закриття;

фірмі слід припинити виробництво, коли збитки перевищують

величину постійних витрат.

Оптимізація рішення фірми щодо виробництва і пропонування продукції на конкурентному ринку передбачає двохетапну процедуру:

◘на першому етапі фірма вибирає оптимальний обсяг випуску – обсяг, який дозволяє максимізувати суму економічного прибутку або мінімізувати збитки за певний період;

◘на другому – обчислює результати діяльності в оптимальному режимі – наскільки вона буде прибутковою або збитковою – з тим, щоб розробляти стратегію свого подальшого розвитку.

Загальне правило вибору оптимального обсягу випуску:

оптимальним обсягом для фірми у будь-якому випадку є обсяг, на якому граничний виторг стає рівним граничним витратам:

MR = MC.

На цьому обсязі фірма перебуває у стані рівноваги, тут вона не має стимулів до зміни обсягів, оскільки будь-яка зміна не поліпшить її стану. Це правило визначає умову рівноваги для фірми. Воно справедливе для всіх фірм, у будь-якій ринковій структурі.

У ситуації прибутковості на оптимальному обсязі випуску фірма отримує максимальний економічний прибуток, правило MR = MC тут визначає

умову максимізації прибутку.

Аналітичний метод визначення оптимального обсягу випуску базуєть-

ся на використанні граничних величин. Умова оптимуму для випадку максимізації прибутку виводиться шляхом диференціювання функції прибутку:

EP(Q) =TR(Q) −TC(Q). У точці максимуму функції прибутку її похідна повинна дорівнювати нулю: TR′(Q) −TC′(Q) = 0. Похідні від функцій сукупного виторгу і сукупних витрат – це граничний виторг і граничні витрати, тобто MR − MC = 0. Це означає, що прибуток максимізується, коли приріст обсягу виробництва не змінює прибутку, тобто EP / Q = 0. Відтак умо-

вою максимізації прибутку є рівність: MR = MC .

Оскільки в умовах ринку досконалої конкуренції граничний виторг MR чисельно дорівнює ціні, то для конкурентної фірми загальне правило максимізації прибутку означає вибір такого обсягу випуску, за якого граничні

Поведінку фірми на конкурентному ринку в короткостроковому періоді вивчають за допомогою двох моделей рівноваги:

¾моделі TRTC – співставлення сукупного виторгу і сукупних витрат та

¾моделі MRMC – співставлення граничного виторгу і граничних ви-

трат (моделі граничного аналізу поведінки фірми на ринку).

Графічний метод визначення оптимального обсягу випуску за моделлю

TRTC передбачає пошук обсягу, для якого відстань між кривими TR і TC по вертикалі є найбільшою, а проведена до TC дотична є паралельною лінії TR . Це означає рівність кутів нахилу обох кривих: ∆TR/∆Q=∆TC/∆Q, звідки випливає відповідність визначеного обсягу правилу MR = MC .

Відшукавши оптимальний обсяг, фірма приступає до другого етапу прийняття рішення – визначення результату діяльності. Результат діяльності – сума економічного прибутку (збитків) на оптимальному обсязі – визначаєть-

ся за формулою: EP =TR −TC і графічно є вертикальним відрізком між кривими TR і TC .

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю TRTC :

¾фірма прибуткова, коли TR > TC , існує точка перетину лінії сукупного виторгу і кривої сукупних витрат;

¾фірма беззбиткова, коли TR = TC , що відповідає точці перетину лінії сукупного виторгу і кривої сукупних витрат;

¾фірма мінімізує збитки шляхом виробництва, коли TC > TR >VC ,

існує точка перетину лінії сукупного виторгу і кривої змінних витрат;

¾фірма мінімізує збитки шляхом закриття, коли TR <VC для всіх Q .

Графічний метод визначення оптимального обсягу випуску за модел-

лю MRMC безпосередньо передбачає пошук точки перетину кривих MC і MR . Якщо MR > MC (P > MC) , то Q < Q* , фірмі доцільно збільшити

обсяг випуску. Якщо MR < MC (P < MC) , то Q > Q* , а фірмі доцільно

зменшити обсяг випуску.

Результат діяльності – сума економічного прибутку (збитків) на оптимальному обсязі – визначається на основі перетворення базової формули

EP = TR −TC :

EP = (TR / Q −TC / Q) Q; TR / Q = AR = P; TC / Q = ATC , звідки: EP = (P − ATC) Q* .

У моделі MRMC сума економічного прибутку (збитків) графічно відпо-

відає площі прямокутника.

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю MRMC :

¾умова прибутковості: P > ATC ;

¾умова беззбитковості: P = min ATC ;

¾умова мінімізації збитків шляхом тимчасового припинення виро-

бництва: P ≤ min AVC ; P = min AVC – точка закриття.

Ці умови разом з умовою рівноваги визначають короткострокову стратегію фірми на досконало конкурентному ринку.

Всі точки перетину кривих МR і МС показують співвідношення можливих цін на продукцію і відповідної кількості продукції, яку фірма запропонувала б на ринку за даними цінами. Тому висхідний відрізок кривої граничних ви-

трат вище мінімуму середніх змінних витрат є короткостроковою кривою пропонування конкурентної фірми. Висхідна коротко-

строкова крива пропонування конкурентної фірми підтверджує закон пропонування: з підвищенням ціни обсяг пропонування зростає.

На конкурентному ринку зустрічаються багато фірм, які взаємодіють між собою і утворюють галузевий ринок. Короткострокова крива рин-

кового пропонування визначає обсяг виробництва галузі. Вона одержується шляхом додавання обсягів пропонування всіх фірм за кожної можливої ціни. Ринкове пропонування є більш еластичним, ніж пропонування окремих фірм галузі. Рівноважна ринкова ціна і рівноважний обсяг випуску галузі визначаються взаємодією ринкового попиту та ринкового пропонування.

Функціонування конкурентного ринку сприяє утворенню вигод для виробників і продавців товару. Кожна точка кривої пропонування фірми визначає мінімальну ціну, за якою фірма могла б беззбитково продати визначений обсяг ви-

робництва (MC = P) . Встановлення рівноважної ринкової ціни, яка переви-

щує граничні витрати для кожної з вироблених одиниць продукції, крім останньої, забезпечує фірмі одержання додаткового виграшу – надлишку виробника.

Виробничий надлишок фірми – це різниця між ринковою ціною та граничними витратами. Графічно відповідає площі, розміщеній між кри-

вою пропонування (MC) та лінією попиту (MR) .

Виробничий надлишок фірми пов’язаний з економічним прибутком, але не дорівнює йому. Оскільки постійні витрати фірми є величиною сталою, то сума всіх граничних витрат дорівнює сумі змінних витрат виробництва про-

дукції від 0 до Q . Тому виробничий надлишок (BH ) обчислюється як рі-