Розділ 4. Теорія поведінки споживача. Мета споживача |
63 |
ЧАСТИНА ІІ. СПОЖИВАННЯ I ПОПИТ НА КОНКУРЕНТНОМУ РИНКУ
ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА. РОЗДІЛ 4
МЕТА СПОЖИВАЧА
Базовий рівень. Основні терміни та поняття
Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини. Потреба – це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збі-
льшуючи споживання благ.
Корисність – це задоволення, яке отримує людина від споживання. Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто у максимізації корисності. У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки спожива-
ча: кардиналістський, або кількісний, та ординалістський, або порядковий.
Кардиналістська версія поведінки споживача ґрунтується на теорії граничної корисності і виходить з припущення, що корисність може мати кількісний вимір, визначатися функціонально.
Сукупна корисність (TU ) – це загальна сума задоволення від споживання благ. Може бути представлена функцією, що показує залежність
корисності від кількості |
споживаних благ: TU = f (X ,Y) |
або |
TU = f ( X ) для випадку |
споживання одного блага. |
|
Максимізація сукупної корисності є метою споживача.
Гранична корисність (MU ) – це додаткова корисність, одержана
від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності. Граничні корисності благ є частковими похідними функції сукупної корис-
ності:
MUX = |
∂f ( X ,Y ) |
; |
MUY = |
∂f ( X ,Y ) . |
|
∂X |
|
|
∂Y |
або для випадку одного блага: MU X = TU X / X.
Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсе-
на) твердить, що величина задоволення від споживання кожної додаткової
64 Мікроекономіка. Практикум
одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби.
Закон спадної граничної корисності стосується абсолютної більшості благ. Але він має винятки: деякі блага (антикваріат, колекціонування), а також антиблага (алкоголь та наркотики для залежних від них осіб) зі збіль-
шенням споживання мають зростаючу граничну корисність.
Закон зростаючої сукупної корисності полягає у тому, що з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає. Динаміка сукупної корисності визначається динамікою граничної корисності, тому сукупна корисність зі збільшенням споживання зростає, але спадним темпом. Сукупна корисність досягає максимуму за нульового значення граничної корисності. Кут нахилу кривої сукупної корисності показує величину граничної корисності.
Набір товарів, який купує споживач, називається ринковим споживчим кошиком. Сукупна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів.
Крива ізокорисності – це крива однакової корисності, яка відображає всі комбінації товарів у ринкових кошиках з однаковим числовим показником рівня сукупної корисності, що забезпечує їх кількісне ранжирування.
Вибравши споживчий кошик певного рівня корисності, споживач може змінювати набір товарів у ньому, не змінюючи рівня сукупної корисності. Пропорції заміни одного товару іншим показує гранична норма заміни благ:
MRSXY = −MUX / MUY .
Ординалістська версія поведінки споживача відкидає необхідність кількісного вимірювання корисності і передбачає лише порядкове ранжирування споживачем множини споживчих наборів.
Ординальною корисністю або порядковою вимірністю корисності називають впорядкованість наборів благ за ступенем їх привабливості для споживача.
В основі ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіо-
ми уподобань):
аксіома порівнянності: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший.
аксіома транзитивності: споживач встановлює певний порядок уподобань, – якщо набір благ A привабливіший, ніж набір B , а набір B привабливіший, ніж набір C , то набір A буде привабливішим також і за набір C .
аксіома ненасичуваності: споживач завжди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.
Припущення щодо уподобань завжди стосуються однієї особи. Парадокс
Розділ 4. Теорія поведінки споживача. Мета споживача |
65 |
Ерроу полягає у тому, що за транзитивності уподобань кожного з індивідів може виникати нетранзитивність колективних уподобань.
Модель бажаного описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який споживчий кошик.
Поверхні байдужості – це множина еквівалентних з точки зору споживача наборів благ. Окремим випадком поверхонь байдужості є двопродуктові набори товарів, для яких поверхні байдужості зображаються криви-
ми байдужості або індиферентності.
Крива байдужості – це крива рівної корисності, всі точки якої показують множину комбінацій двох благ, що забезпечують один і той самий рівень корисності.
Карта байдужості – це сукупність кривих байдужості, кожна з яких представляє інший рівень корисності.
Гранична норма заміни – це кількість одного блага, від якої споживач змушений відмовитись, заради додаткової одиниці іншого. Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:
MRSXY = − Y / X = −MUX / MUY .
Визначення граничної норми заміни у кардиналістській і ординалістській теоріях аналогічні.
Зона субституції (заміни) – це відрізок кривої байдужості, де можлива заміна товарів у кошику.
Властивості кривих байдужості:
криві байдужості не можуть перетинатися;
криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності;
криві байдужості для абсолютної більшості благ мають від’ємний нахил, є спадними і опуклими до початку координат;
в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється, а значення граничної норми заміни зменшується.
Форма кривих байдужості визначається уподобаннями спожи-
вача і залежить від ступеня замінності благ у споживанні. Для абсолютної більшості благ криві байдужості є монотонно спадними.
Проте якщо за умови абсолютної необхідності двох благ споживач все ж таки віддає перевагу одному з них і готовий за додаткову його одиницю відмовитись від значної кількості іншого блага, криві байдужості будуть спадними, але більш стрімкими відносно осі менш бажаного блага. Особливості споживчих уподобань відображає мультиплікативна функція корисності,
яка враховує схильність споживача до споживання того чи іншого блага. Якщо блага є абсолютними замінниками, гранична норма заміни є ста-
лою, а криві байдужості мають вигляд прямих ліній. Якщо блага є абсолютними взаємодоповнювачами, гранична норма заміни є нескінченною або рі-