68Велико- Сороченський іконостас

Досягнення українського малярства в 17-18 ст. Жанр портрету.

Окреме місце в українському бароковому живопису Східної України належить іконостасу Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях Полтавської області, побудованої 1734 p. гетьманом Данилом Апостолом.

Сорочинський іконостас — цілий художній комплекс- більше сотні різних ікон. То яскраві, то глибоко притамовані серед її пишної різьби й позолоти створюють живу кольорову симфонію. А образи правого і лівого бічних вівтарів — "Введення Храму", "Зішестя до пекла" за своїм характером є раніше написаними картинами. Вони вражають експресією, енергійними ракурсами, внутрішньою напруженістю. У цій же майстерні був виконаний й іконостас Вознесенської церкви (м. Борзна біля Чернігова) та, можливо, іконостас Миколаївського собору в м. Ніжині. У цієї групи пам'яток виразно виступає прагнення до витонченої аристократичної культури. форм і ліній, сміливий малюнок, примхливість пензля вказаний виразний вплив рококо, правда, без тих рис світськості які властиві західноєвропейському стилю. Суттєвою ознакою процесу було також вироблення нового типажу релігійних персонажів. Справді, лише умовно можна назвати іконами "Пророка-“Даниїла" та "Св. Уляну" з іконостаса Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях. Тим більше, що вони позначені щедрим користанням орнаменту. Нові тенденції виказали себе в іконах "Мучениць" : це зображення в парі мучениць Анастасії та Іулянії — на Варвари і Катерини — на другій. Зображення святих Анастасії і Іулянії, "тезоіменитих" гетьманш Насті Скоропадської та УЛЯ Апостол — не лишають сумніву в тому, що замовлення надійшли гетьманської родини. На обох іконах вгадується дух рококо. Постаті молодих аристократок, їх ніжні обличчя, прима драпування багатого вбрання, настрій мрійної, поетичної безнадійності. У них збережено декоративне звучання кольору, золочені мережані форми, пишну квітчастість одягу.

Елегантною манерою письма відзначені і деякі інші іконостаси. Та, звичайно, повною мірою рокайльний стиль не виявляє себе. Дух галантності, витонченість, властиві французькому живопису, не відповідали настроям української шляхти, яка не мала тоді належного грунту для гедоністичних емоцій. Тому стиль рококо, хоч і лишив кілька цікавих пам'яток, не поширився.

69Картина «катерина»

Катерина — картина Тараса Григоровича Шевченка виконана ним на тему однойменної поеми влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі. Про створення цієї картини Т. Г. Шевченко повідомляє в листі від 25 січня 1843 року до Г. С. Тарновського:

«...Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче..., а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина.» Праворуч знизу чорною фарбою дата і підпис автора: 1842. Т. Шевченко. Під ними червоною фарбою другий авторський підпис: 1842. Т. Шевченко. Картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка (інв. № ж — 100). Попередні місця збереження: збірка Г. С. Тарновського, Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (№ 427), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, (Харків), Центральний музей Т. Г. Шевченка, (Київ). 1939 року картина експонувалася на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві; 1951 року — на виставці образотворчого мистецтва Української РСР у Москві.