Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Я.Козьмук, о.Задубрівська
ФІЛОСОФІЯ
Навчальний посібник
Чернівці
Чернівецький національний університет
2012
УДК 1(072)
ББК 87я7
К 594
Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича
Козьмук Я. Р.
К
594
У навчальному посібнику нормативний курс філософії розкривається крізь призму проблеми людини в історії філософії та її сучасних екзистенційно-психологічних аспектах.
Для студентів вищих навчальних закладів юридичного та інших гуманітарних факультетів.
УДК 1(072)
ББК 87я7
© Чернівецький національний
університет, 2012
© Козьмук Я. Р., Задубрівська О. М., 2012
1. Людиномірність
ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ
1.1. Предмет, методи та функції філософії.
1.2. Парадигми філософування.
Ключові категорії, поняття, терміни: філософія, світогляд, софійний та епістемний способи філософування, міфологія, релігія, свідомість, самосвідомість, абстракція, діалектика, метафізика, рефлексія, онтологія, гносеологія, аксіологія, парадигма, істина, критерії науковості.
1.1. Предмет, методи та функції філософії
Філософія – поряд із наукою, мистецтвом, релігією, теологією, літературою, один із шляхів пізнання світу. Вона перетинається з наукою, але при цьому зберігає автономію. Багато хто із філософів узагалі уважає, що до філософії ближче мистецтво, ніж наука. Зокрема А. Шопенгауер зазначав, що науку може вивчати кожен – однин докладаючи менше зусиль, інший – більше, але від мистецтва (як і від філософії) кожен отримує лише стільки, скільки він вносить у нього сам. Мистецтво, на відміну від науки, має справу не тільки з самим розумом, а з найбільш потаємною сутністю людини.
На відміну від наукового знання, філософія передбачає суб’єктивність. Суб’єктивація філософського світосприйняття – істотний фактор доповнення ціннісними й смисловими характеристиками так званої об’єктивної істини. Через філософування кожна людина шукає своє місце у світі, своє призначення, тобто самовизначається як духовна істота.
Головний предмет дослідження філософії – “людина-світ”. До її проблем належать запитання: що таке світ? що таке людина? яке призначення людини в цьому світі? що таке абсолют? як людина може досягти істини? Тобто це так звані світоглядні запитання. Вони можуть розв’язуватися і на рівні буденного, міфологічного чи релігійного мислення (світогляду). Проте у філософії ці запитання знаходять своє теоретичне розв’язання. А тому філософія – це світогляд на теоретичному рівні.
Філософії передують принаймні ще два історичних типи світогляду: міфологічний та релігійний. Для першого з них характерна суб’єкт-об’єктна тотожність свідомості, єдність людини зі світом, людина не виокремлює себе ні з природного світу, ні від суспільства. Для релігійного світогляду властиве вже розчленування свідомості на усвідомлення реального і потойбічного, благочестивого та гріховного та ін. Філософський світогляд “запозичає” від міфології цілісність світосприйняття, а від релігії – амбівалентність свідомості, яка трансформується у філософську рефлексію.
Функції філософії: гносеологічна (пізнавальна), методологічна, культуротворча, людинотворча, критична.
Методи філософії: загальнонаукові (абстрагування, синтез, аналіз, індукція, дедукція), спеціальні (діалектика, метафізика, феноменологія, герменевтика, психоаналіз).
Філософія містить у собі такі розділи: онтологія, гносеологія (епістемологія), аксіологія, філософська антропологія. Існують також спеціальні філософські дослідження: філософія культури, філософія релігії, філософія права, філософія науки, філософія бізнесу тощо.
Філософування завжди передбачає критичне, вільне від упереджень, догматів мислення. Філософія не допускає самозаспокоєності. Вона завжди проблема для самої себе. Запитання: “Що означає бути філософом?” і “Як філософувати?” хвилює кожного філософа, і відповіді тут найрізноманітніші.