- •Я.Козьмук, о.Задубрівська
- •1. Людиномірність
- •1.2. Парадигми філософування
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •2. Філософія античної греції
- •2.2. Космоцентризм і натурфілософія докласичного періоду
- •2.3. Антропоцентричність учення Сократа
- •2.4. Трагедія життя та драма ідей Платона
- •2.5. Енциклопедична філософія Аристотеля
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •3. Філософія західноєвропейського
- •3.2. Особливості філософії епохи Відродження
- •Теми рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •4. Філософія нового часу
- •4.2. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового часу
- •4.3. Докритичний період творчості Канта
- •4.4. Вихідні принципи “Критики чистого розуму”
- •4.5. Етика Канта
- •4.6. Система об’єктивного ідеалізму Гегеля
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •5. Антропологія західноєвропейського
- •5.2. Неоромантизм у філософії культури Освальда Шпенглера
- •5.3. Романтизм і німецька класична філософія
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •6. “Філософія життя”
- •6.1. Філософія волюнтаризму і “всесвітнього песимізму” Артура Шопенгауера.
- •6.2 Філософія Фрідріха Ніцше.
- •6.1. Філософія волюнтаризму і “всесвітнього песимізму” а. Шопенгауера
- •6.2. Філософія Фрідріха Ніцше
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •7. Психоаналітичний вимір людського буття
- •7.2. Аналітична психологія к. Г. Юнга
- •7.3. Неофройдизм Еріха Фромма
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •8. Проблема людини у філософії
- •8.2. Онтологічний і антропологічний аспект філософії Мартіна Гайдеггера
- •8.3. Людина як свобода. Екзистенційна ситуація
- •8.4. Проблема часу
- •8.5. Буття людини між життям і смертю
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •Література
- •Філософія
- •Відповідальний за випуск
- •Літературний редактор
Література
Гайдеггер М. Гельдерлін і сутність поезії /М. Гайдеггер //Всесвіт – 1993. – № 7–8. – С.132–136.
Камю А. Миф о Сизифе. Бунтующий человек /А. Камю. – Минск : ООО „Попурри”, 2000. – С.3–142.
Сартр Ж.-П. Бытие и ничто //Ж.-П. Сартр //Философские науки. – 1989. – № 3. – С. 89–100.
Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм /Ж.-П. Сартр. – М. : Политиздат,1990. – С. 222–318. (Сумерки богов. Сборник)
Бичко А. К. Історія філософії /А. К. Бичко, І. В. Бичко, В. Г. Табачковський. – К. : Либідь, 2001. – С. 264–294.
«Бытие и время» Мартина Хайдеггера в философии ХХ века. Материалы обсуждения //Вопросы философии. – 1998. – № 1. – С.110–121.
Вольский А. Л. Хайдеггер и поэзия: словесное творчество бытия /А. Л. Вольский //Вопросы философии. – 2006. – № 11. – С. 171–176.
Гайденко П. П. Мартин Хайдеггер: изначальная временность как бытийное основание экзистенции /П. П. Гайденко //Вопросы философии. – 2006. – № 3. – С. 165–182.
Дорофеев Д. Ю. Хайдеггер и философская антропология //Мартин Хайдеггер : Сб. статей. /Сост. Д. Ю. Дорофеев. – СПб. : РХГИ, 2004. – С. 368–396.
Задубрівська О. М. Онтологічний та антропологічний аспекти філософії М. Гайдеггера /О. М. Задубрівська, Я. Р. Козьмук. – Чернівці : Рута, 2007. – 32 с.
Марчук М. Г. Провідні філософські напрямки (ХХ століття): навчальний посібник. Частина 1. /М. Г. Марчук, Б. В. Починок. – Чернівці : Рута, 2008. – С.52–68.
Райда К. Ю. Екзистенціальна філософія. Традиція і перспективи. – К. : ПАРАПАН, 2009. – 328 с.
Руткевич А. М. Хайдеггер и нацизм /А. М. Рутвеич //Вопросы философии. – 1988. – № 11. – С.157–166.
Фреде Д. Вопрос о бытии (Вариант Хайдеггера) //Мартин Хайдеггер: Сб. статей. /Сост. Д.Ю. Дорофеев. – СПб. : РХГИ, 2004. – С.130–162.
ТЕСТИ
1. Творцем першої філософії людини вважають:
1) Фалеса;
2) Сократа;
3) Піфагора;
4) Аристотеля;
5) Парменіда.
2. Протагор – представник:
1) Софістів;
2) Атомістики;
3) Кініків;
4) Кіренаїків;
5) Перипатетиків.
3. У чому вбачав основу світу Демокріт?
1) вода;
2) вогонь;
3) апейрон;
4) повітря;
5) атом.
4. Прихильники якої філософської позиції вважають, що першооснова світу – духовна, ідеальна?
1) матеріалізм;
2) реалізм;
3) деїзм;
4) ідеалізм;
5) пантеїзм.
5. У чому полягає внесок Коперника у науковий і філософський світогляд?
1) заперечення існування Бога;
2) відкриття Чумацького шляху;
3) геоцентрична будова світу;
4) відкриття фаз Венери;
5) геліоцентрична будова світу.
6. Думку про рух як спосіб існування світу висловив фразою “Все тече, все змінюється”:
1) Платон;
2) Геракліт;
3) Томас Аквінський;
4) Джон Локк;
5) Мартін Лютер.
7. Філософська позиція, що визнає в основі світу одне першоначало,називається:
1) дуалізм;
2) монізм;
3) плюралізм;
4) номіналізм;
5) реалізм.
8. Найзагальніше уявлення про місце людини у світі дає:
1) соціологія;
2) політологія;
3) юриспруденція;
4) естетика;
5) філософія.
9. Суб’єкт пізнання :
1) той, хто пізнає;
2) той, кого пізнають;
3) той, через кого пізнають;
4) той, для кого пізнають;
5) той, з ким пізнають.
10. Об’єкт пізнання :
1) той, хто пізнає;
2) той, кого пізнають;
3) той, через кого пізнають;
4) той, для кого пізнають;
5) той, з ким пізнають.
11. Наука спирається на:
1) віру;
2) розум;
3) інтуїцію;
4) випадок;
5) передбачення.
12. Наука, яка вивчає специфіку і взаємозв’язок методів пізнання називається:
1) метафізика;
2) онтологія;
3) гносеологія;
4) аксіологія;
5) методологія.
13. Засадничими категоріями моральної свідомості є поняття:
1) Бога й диявола;
2) світла й темряви;
3) добра й зла;
4) чоловічого й жіночого;
5) істини й хиби.
14. Індуктивний метод полягає у:
1) перетворенні матеріального у духовне;
2) сходження від загального до одиничного;
3) перетворення духовного в матеріальне;
4) сходженні від одиничного до загального;
5) жоден із варіантів.
15. Дедуктивний метод полягає у:
1) перетворенні матеріального у духовне;
2) сходження від загального до одиничного;
3) перетворення духовного в матеріальне;
4) сходженні від одиничного до загального;
5) жоден із варіантів.
16. Під поняттям “емпірія” розуміють:
1) знання;
2) розум;
3) пам’ять;
4) досвід;
5) відчуття.
17. Філософське вчення про природу:
1) філософське природознавство;
2) натурфілософія;
3) антропологія;
4) соціальна філософія;
5) космологія.
18. Хто з перелічених не є філософом стародавньої Греції?
1) Сократ;
2) Августин;
3) Платон;
4) Анаксимандр;
5) Піфагор.
19. Що таке схоластика?
1) школа Платона;
2) учення про природу;
3) напрям середньовічної філософії;
4) науковий світогляд;
5) галузь педагогіки.
20. Хто не є представником німецької класичної філософії?
1) Кант;
2) Фхте;
3) Шеллінг;
4) Фарадей;
5) Гегель.
21. У перекладі з латини слово “культура” означає:
1) обробіток, плекання, освіта, виховання;
2) мистецтво, прекрасне, краса;
3) істина , справедливість;
4) мудрість навчання;
5) праця, збирання.
22. Історично перший тип світогляду:
1) наука;
2) філософія;
3) мистецтво;
4) релігія;
5) міфологія.
23. Який тип світогляду був характерний для первісного ладу?
1) культура;
2) міфологія;
3) наука;
4) релігія;
5) філософія.
24. Що таке монізм ?
1) принцип невтручання Бога у людські справи;
2) учення про монади;
3) ідея одного першопочатку світу;
4) політична доктрина;
5) світогляд однієї людини.
25. Який тип світогляду історично сформувався другим?
1) міфологічний;
2) науковий;
3) філософський;
4) мистецтво;
5) релігійний.
26. Для якого світогляду характерне раціональне пізнання?
1) міфологічного;
2) ірраціонального;
3) релігійного;
4) наукового;
5) мистецького.
27. Працю «Крітон» написав:
1) Сократ;
2) Піфагор;
3) Платон;
4) Аристотель;
5) Гегель.
28. Афоризм «Платон мені друг та істина дорожча» приписують:
1) Гегелю;
2) Демокріту;
3) Аристотелю;
4) Парменіду;
5) Фалесу.
29. Хто такий Левкіп?
1) учитель Сократа;
2) увів у філософію поняття “апейрон”;
3) увів поняття атома та порожнечі;
4) засновник елейської школи;
5) вважав, що першоосновою світу є вода.
30. Вислів “буття є, небуття немає” належить:
1) Парменіду;
2) Сократові;
3) Анаксагору;
4) Зенону;
5) Аристотелю.
31. У Сократа головна тема філософських міркувань – це…
1) проблема першооснови світу;
2) проблема людини;
3) питання про нескінченність космосу;
4) гносеологічні проблеми;
5) онтологічні проблеми.
32. Сократ називає діалектикою:
1) вчення про розвиток світу;
2) суперечку, діалог, у якому роблять спробу знайти істину;
3) поділ тексту на елементарні змістові частини;
4) уміння заводити співрозмовника у глухий кут;
5) навчання філософії.
33. Зенон Елейський був учнем:
1) Ксенофонта;
2) Піфагора;
3) Анаксімена;
4) Сократа;
5) Парменіда.
34. П’ять спростувань істинного руху висунув:
1) Платон;
2) Демокріт;
3) Зенон;
4) Анаксімандр;
5) Епікур.
35. Тенденція до ототожнення мислення та буття характерна для:
1) Фалеса;
2) Демокріта;
3) Парменіда;
4) Діогена;
5) Левкіпа.
36. Геракліт уважав першоосновою світу:
1) воду;
2) апейрон;
3) повітря;
4) рух;
5) вогонь.
37. Аристотель розглядає матерію як:
1) причину речей;
2) пасивний “матеріал буття”;
3) єдине начало світу;
4) активне начало з чітко визначеними характеристиками;
5) сукупність атомів.
38. “Пізнай самого себе” – вихідна теза філософії:
1) Платона;
2) Піфагора;
3) Сократа;
4) Епікура;
5) Фалеса.
39. Гармонія космосу як чисельно-кількісна упорядкованість світу мислиться:
1) Демокрітом;
2) Гераклітом;
3) Аристотелем;
4) Піфагором;
5) Парменідом.
40. Онтологія – це:
1) сукупність філософських текстів із певної проблематики;
2) вчення про людину;
3) вчення про буття;
4) вчення про закони мислення;
5) учення про правильну поведінку людини у світі.
41. Автор праці “Держава”:
1) Аристотель;
2) Платон;
3) Сократ;
4) Піфагор;
5) Епікур.
42. Фалес уважає першоосновою світу:
1) воду;
2) вогонь;
3) апейрон;
4) повітря;
5) воду, вогонь, землю, повітря.
43. Автор учення про “апейрон”:
1) Фалес;
2) Анаксимандр;
3) Кант;
4) Анаксимен;
5) Ксенофонт.
44. Платон був учнем:
1) Аристотеля;
2) Гегеля;
3) Демокріта;
4) Сократа;
5) Анаксімена.
45. Епікур був послідовником:
1) Фіхте;
2) Демокріта;
3) Емпедокла;
4) Сократа;
5) Фалеса.
46. Грецьке слово “атом” латинською перекладали як:
1) найдрібніший;
2) індивідум;
3) елементарний;
4) простий;
5) досконалий.
47. Парменід і Зенон:
1) належали до піфагорійської школи;
2) розробляли атомістичне вчення;
3) були учнями Геракліта;
4) це представники елейської школи;
5) заснували першу філософську школу в Афінах;
48. Анаксімен уважав, що першооснова світу:
1) вода;
2) повітря;
3) апейрон;
4) вогонь;
5) атоми й порожнеча.
49. Автор притчі про печеру:
1) Аристотель;
2) Декарт;
3) Сократ;
4) Платон;
5) Шеллінг.
50. Категорії “можливість” і “дійсність” уводить у філософію...
1) Піфагор;
2) Парменід;
3) Аристотель;
4) Епікур;
5) Демокріт.
51. Взаємодію матерії та ідеї виражав математично:
1) Сократ;
2) Левкіп;
3) Платон;
4) Піфагор;
5) Демокріт.
52. Платон був учителем:
1) Сократа;
2) Демокріта;
3) Аристотеля;
4) Протагора;
5) Фалеса.
53. Фалес, Анаксімен, Анаксімандр жили у:
1) Елеї;
2) Афінах;
3) Спарті;
4) Мілеті;
5) Ефесі.
54. Автор праці “Хто мислить абстрактно?”
1) Гегель;
2) Кант;
3) Платон;
4) Ніцше;
5) Шопенгауер.
55. Хто вважав, що Абсолютна Ідея – першооснова буття?
1) Гегель;
2) Парменід;
3) Ніцше;
4) Сартр;
5) Фуко.
56. “Cogito ergo sum” – теза:
1) Аристотеля;
2) Декарта;
3) Ніцше;
4) Суареса;
5) Платона.
57. Бекон, Гоббс – представники:
1) німецької класичної філософії;
2) емпіризму;
3) ”філософії життя”;
4) екзистенціалізму;
5) об’єктивного ідеалізму.
58. Декарт, Спіноза, Ляйбніц – представники:
1) раціоналізму;
2) матеріалізму;
3) екзистенціалізму;
4) мілетської школи;
5) психоаналізу.
59. Гносеологія – це вчення про:
1) людину;
2) культуру;
3) пізнання;
4) буття;
5) релігію.
60. Аксіологія – це вчення про:
1) цінності;
2) науку;
3) релігію;
4) світ;
5) красу.
61. Апологетика – це період:
1) середньовічної філософії;
2) античної філософії;
3) німецької класичної філософії;
4) філософії епохи Відродження;
5) Ренесансу.
62 Поняття “Категоричний імператив” у філософію впроваджує:
1) Гегель;
2) Фіхте;
3) Ніцше;
4) Сартр;
5) Кант.
63. Демокріт був:
1) екзистенціалістом;
2) пантеїстом;
3) агностиком;
4) атомістом;
5) стоїком.
64. Предметом філософії є:
1) вона не має предмета;
2) взаємозв’язок людини та світу;
3) наука;
4) міфологія;
5) буденний світогляд.
65. Вчення про форму та матерію в античності розробив:
1) Аристотель;
2) Сократ;
3) Піфагор;
4) Парменід;
5) Протагор.
66 Досократівська філософія:
1) космоцентрична;
2) екзистенціалістська;
3) герменевтична;
4) антропоцентрична;
5) геоцентрична.
67. Матеріалісти вважають, що першооснова світу:
1) Бог;
2) вода;
3) матерія;
4) природа;
5) дух.
68. У Сократа філософія:
1) космоцентрична;
2) агностицизм;
3) скептицизм;
4) атомістична;
5) антропоцентрична.
69. Вислів “Вірую, тому що абсурдно” належить:
1) Тертуліану;
2) Канту;
3) Гегелю;
4) Камю;
5) Парменіду.
70. Аврелій Августин представник:
1) німецької класичної філософії;
2) екзистенціалізму;
3) патристики;
4) атомістики;
5) герменевтики.
71. Категоріями “буття-в-собі”, буття-для-себе”, “буття-для-іншого” користується:
1) Декарт;
2) Спіноза;
3) Сартр;
4) Шопенгауер;
5) Гоббс.
72. У етичному вченні поняття “гіпотетичний імператив” використовував:
1) Гегель;
2) Ніцше;
3) Шопенгауер;
4) Кант;
5) Спіноза.
73. Вчення про монади розробив:
1) Епікур;
2) Бекон;
3) Ляйбніц;
4) Фройд;
5) Гегель.
74. Вчення про субстанційний дуалізм розробив:
1) Декарт;
2) Парменід;
3) Аристотель;
4) Ясперс;
5) Шопенгауер.
75. Закони діалектики розробив:
1) Паремнід;
2) Спіноза;
3) Бекон;
4) Гегель;
5) Ніцше.
76. Автор праці “По той бік добра і зла”:
1) Аристотель;
2) Бекон;
3) Ніцше;
4) Дільтей;
5) Бергсон.
77. Категорія “воля до влади” ключова у філософії:
1) Ніцше;
2) Сартра;
3) Гайдеггера;
4) Канта;
5) Гуссерля.
78. Категорія “надлюдина” одна з головних у філософії:
1) Шопенгауера;
2) Канта;
3) Ніцше;
4) Сартра;
5) Камю.
79. Засновник класичного психоаналізу:
1) Гоббс;
2) Фромм;
3) Фройд;
4) Сартр;
5) Шопенгауер.
80. Вчення про архетипи розробив:
1) Бінсвангер;
2) Декарт;
3) Гуссерль;
4) Юнг;
5) Фройд.
81. Автор праці “Екзистенціалізм – це гуманізм”:
1) Камю;
2) Гайдеггер;
3) Ясперс;
4) Сартр;
5) Аббаньяно.
82. Термін “екзистенція” перекладається як:
1) турбота;
2) сутність;
3) страх;
4) існування;
5) проблема.
4) світ;
5) краса.
83. Автор праці “Міф про Сізіфа”:
1) Платон;
2) Аристотель;
3) Камю;
4) Шопенгауер;
5) Ясперс.
84. Вчення про два потяги несвідомого – Ерос і Танатос розробив:
1) Фромм;
2) Ляйбніц;
3) Фройд;
4) Адлер;
5) Юнг.
85 Автор праці “Падіння Заходу”:
1) Гуссерль;
2) Ніцше;
3) Шопенгауер;
4) Дерріда;
5) Шпенглер.
86. Представник “філософії життя” – це:
1) Сартр;
2) Ніцше;
3) Кант;
4) Фройд;
5) Аристотель.
87. Першим європейським нігілістом уважав себе:
1) Ніцше;
2) Кант;
3) Камю;
4) Гегель;
5) Ясперс.
88. Людина приречена на свободу – це вислів:
1) Демокріта;
2) Спінози;
3) Бекона;
4) Гегеля;
5) Сартра.
89. Вчення про біофілію та некрофілію розробляв:
1) Шопенгауер;
2) Ніцше;
3) Фромм;
4) Гуссерль;
5) Камю.
90. Категоріями “буття-в-собі”, буття-для-себе”, “буття-для-іншого” користується:
1) Декарт;
2) Спіноза;
3) Сартр;
4) Шопенгауер;
5) Гоббс.
91. Автор праці “Буття і ніщо”:
1) Кант;
2) Камю;
3) Ясперс;
4) Сартр;
5) Ортега-і-Гассет.
92. Метод тлумачення сновидінь використовують:
1) софісти;
2) схоласти;
3) психоаналітики;
4) екзистенціалісти;
5) матеріалісти.
93. Проблему співвідношення сутності та існування розглядали:
1) екзистенціалісти;
2) психоаналітики;
3) атомісти;
4) досократики;
5) скептики.
94. Автор праці “Добро у вченні гр. Толстого та Ніцше”:
1) Ніцше;
2) Гегель;
3) Толстой;
4) Достоєвський;
5) Шестов.
95. Думку про те, що культура перетворила людину на невротика, висловив:
1) Камю;
2) Фройд;
3) Спіноза;
4) Руссо;
5) Кант.