Тематика рефератів

1. Діяльна людина і діяльний дух у німецькій філософії ХVІІІ–ХІХ ст.

2. Свідомість і мова у філософії Томаса Гоббса.

3. Метод індукції у філософії Френсіса Бекона.

4. Принцип універсального сумніву Рене Декарта.

5. Сцієнтистські та екзистенційні аспекти філософії Рене Декарта.

5. Філософська думка епохи Просвітництва.

6. Проблема діяльно-творчих основ буття у філософії Фіхте.

7. Теорія пізнання – філософське вчення про способи, методи й можливості пізнання.

8. “Докритичний” період творчості Канта.

9. Кант і Гегель: роздуми про релігію.

10. Система трансцендентального ідеалізму Шеллінга.

Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи

1. Чому Ф. Бекон уважається родоначальником класичного емпіризму?

2. Визначте поняття “сенсуалізму” Локка.

3. Що означає субстанційний дуалізм Декарта?

4. Чому філософія Спінози визначається як метафізика монізму?

5. Дайте змістовне обґрунтування монадології Ляйбніца.

6. Обґрунтуйте поняття “докритичного” та “критичного” періодів творчості Канта.

7. У чому своєрідність етики Канта?

8. Які принципи, закони та категорії діалектики Гегеля?

9. Які методологічні засади філософії Декарта?

10. Яка відмінність між представниками раціоналістичної лінії та емпіричної у філософії Нового часу?

11. Що означає поняття “коперніканський переворот” у гносеології?

12. Розкрийте сутність діалектики Гегеля.

13. Порівняйте суспільно-політичні вчення Гоббса та Локка.

14. Які особливості філософії Фіхте?

15. Дайте загальну характеристику вчення Маркса.

Література

Гегель Г. Кто мыслит абстрактно? Работы разных лет в 2-х томах. Том 1 /Г. Гегель – М. : Мысль, 1979. – С. 387–394.

Гегель Г. Энциклопедия философских наук. Т. 3. Философия духа /Г. Гегель. – М. : Мысль, 1977. – 471 с.

Кант І. Критика практичного розуму /І. Кант. – К. : Юніверс, 2004. – 240 с.

Кант І. Критика чистого розуму /І. Кант. – К. : Юніверс, 2000. – 504 с.

Попер К. Відкрите суспільство та його вороги. Спалах пророцтва: Гегель, Маркс та послідовники. Т. 2 /К. Поппер. – К. : Основи, 1994. – С. 7–90.

Бичко А. К. Історія філософії /А. К. Бичко, І. В. Бичко, В. Г. Табачковський. – К. : Либідь, 2001. – С. 93–138.

Бродецький О. Є. Новочасний раціоналізм і післяпросвітницький ірраціоналіз /О. Є. Бродецький, І. П. Чорний. – Чернівці : Рута, 2003. – С. 14–39.

Рассел Б. Історія західної філософії /Б. Рассел. – К. : Основи, 1995. – С. 441–539; 584–598; 607–620.

Реали Дж. Западная философия. Т. 3. Новое время /Дж. Реали, Д. Антисери. – СПб. : Петрополис, 1994. – 736 с.

Скирбекк Г. История философии /Г. Скирбекк, Н. Гилье Н. – М. : Владос, 2000. – С. 256–283; 295–321; 332–368; 441–473; 494–553.

Янарас Х. Нерозривна філософія: нариси вступу до філософії /Х. Янарас. – К. : Основи, 2000. – С.89–132.

5. Антропологія західноєвропейського

РОМАНТИЗМУ

5.1. Романтизм як ідейно-світоглядна і теоретична передумова сучасної західної антропології.

5.2. Неоромантизм в філософії культури ОсвальдаШпенглера.

5.3. Романтизм і німецька класична філософія.

Ключові категорії, поняття, терміни: романтизм, ірраціоналізм, амбівалентність, фрагментарність, культура, цивілі­зація, інтелектуальне споглядання, трансцендентальний ідеалізм.

5.1. Романтизм як ідейно-світоглядна і теоретична передумова сучасної західної антропології

У ХІХ ст. у Західній Німеччині (м. Ієна) романтизм набуває специфічного розвитку завдяки таким мислителям, як Фрідріх і Август Шлегелі, Новаліс, Шеллінг. Його появу насамперед спричинили: розчарування в історичних результатах французької буржуазної революції та абсолютизований раціоналістичний світогляд. У романтиків зникає межа між філософією й мистецтвом. Світ пізнається не через розсудкове поняття, а через інтуїтивний символ. Основні характеристики романтизму: романтична іронія – романтики, передусім Ф. Шлегель, вбачають в іронії антидогматичний, антисистематичний засіб пізнання дійсності, який повинен мати ігровий (естетичний) характер. Світ парадоксальний, іронія – це форма парадоксального. Перекладницький нарцисизм – романтизм фіксує неможливість адекватного перекладу, культури заблоковані мовними формами. Фрагментарність – це стиль романтиків. Людина не структурується в логіці понять. Амбівалентність образу – людина неоднозначна. Антиісторизм – цінність має не майбутнє, а минуле.