- •Я.Козьмук, о.Задубрівська
- •1. Людиномірність
- •1.2. Парадигми філософування
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •2. Філософія античної греції
- •2.2. Космоцентризм і натурфілософія докласичного періоду
- •2.3. Антропоцентричність учення Сократа
- •2.4. Трагедія життя та драма ідей Платона
- •2.5. Енциклопедична філософія Аристотеля
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •3. Філософія західноєвропейського
- •3.2. Особливості філософії епохи Відродження
- •Теми рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •4. Філософія нового часу
- •4.2. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового часу
- •4.3. Докритичний період творчості Канта
- •4.4. Вихідні принципи “Критики чистого розуму”
- •4.5. Етика Канта
- •4.6. Система об’єктивного ідеалізму Гегеля
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •5. Антропологія західноєвропейського
- •5.2. Неоромантизм у філософії культури Освальда Шпенглера
- •5.3. Романтизм і німецька класична філософія
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •6. “Філософія життя”
- •6.1. Філософія волюнтаризму і “всесвітнього песимізму” Артура Шопенгауера.
- •6.2 Філософія Фрідріха Ніцше.
- •6.1. Філософія волюнтаризму і “всесвітнього песимізму” а. Шопенгауера
- •6.2. Філософія Фрідріха Ніцше
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •7. Психоаналітичний вимір людського буття
- •7.2. Аналітична психологія к. Г. Юнга
- •7.3. Неофройдизм Еріха Фромма
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •8. Проблема людини у філософії
- •8.2. Онтологічний і антропологічний аспект філософії Мартіна Гайдеггера
- •8.3. Людина як свобода. Екзистенційна ситуація
- •8.4. Проблема часу
- •8.5. Буття людини між життям і смертю
- •Тематика рефератів
- •Запитання і завдання для самоперевірки та виконання самостійної роботи
- •Література
- •Література
- •Філософія
- •Відповідальний за випуск
- •Літературний редактор
4. Філософія нового часу
ТА НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ
4.1. Особливості філософської парадигми Нового часу.
4.2. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового часу.
4.3. Докритичний період творчості Канта.
4.4. Вихідні принципи “Критики чистого розуму”.
4.5. Етика Канта.
4.6. Система об’єктивного ідеалізму Гегеля.
Ключові категорії, поняття, терміни: метафізика, логіка, гносеологія, онтологія, раціоналізм, емпіризм, сенсуалізм, індукція, дедукція, дуалізм, монізм, плюралізм, субстанція, монада, атрибут, модус, апріоризм, паралогізм, антиномізм, агностицизм, аналітичні судження, синтетичні судження, трансценденталізм, категоричний імператив, діалектика.
4.1. Особливості філософської парадигми Нового часу
Істотна особливість епохи Нового часу – те, що в цей період сформувалося розуміння раціональності, яке значною мірою зберігається і до сьогодні. Потрібно звернути увагу на те, що саме у Новий час сформувалася наука в сучасному розумінні слова. Відрізок часу від дати публікації праці Коперника “Про обертання небесних сфер” (1543) до публікації праці Ньютона “Математичні начала натурфілософії” (1687) називають періодом (першої) наукової революції. Народження науки в цьому випадку ототожнюється з народженням сучасної фізики та необхідного для неї математичного апарату. У XVII ст. відбувається визнання соціального статусу науки, народження її у якості особливого соціального інституту. Так у 1662 р. виникає Лондонське королівське товариство, а в 1666 р. – Паризька академія наук.
Наука стала узаконеною завдяки даній нею гарантії невтручання в діяльність пануючих інститутів. Вона різко відмежувала себе від інших феноменів культури та їх цінностей, тобто від релігії, моралі, освіти. У статуті Лондонського королівського товариства, який сформульований Робертом Гуком, записано, що мета Товариства: “вдосконалення знання про природні предмети і всі корисні мистецтва... за допомогою експериментів (не втручаючись у богослов’я, метафізику, мораль, політику, граматику, риторику чи логіку)”.
У філософії Нового часу домінуючою стає парадигма філософського мислення “cogito”. Перевага надається гносеологічній проблематиці. Філософи намагаються розробити універсальний метод пізнання. Підчас вирішення цього питання вони розділилися на дві основні течії – емпіристи (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк) і раціоналісти (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Ляйбніц).
Провідні філософи Нового часу, які також були і видатними природодослідниками, зробили спробу вибудовувати філософські системи за зразками науки. У цей період відбувається секуляризація філософії: заміна тиску авторитету церкви авторитетом науки. Відновлюється довіра до розуму. “Монархічна” модель Бога замінюється “деїстичною”, світ у Новий час уже розглядається як механізм, а Бог як годинникар. Окрім цього, у філософії Нового часу відбувається радикалізація сумніву, античне “здивування” витісняється “сумнівом”. Людина втрачає винятковий статус у світобудові, водночас посилюється зацікавленість соціально-етичною проблематикою, філософи пропонують низку доктрин розумного облаштування суспільства.
Загалом філософія у Новий час перебирає від релігії роль чинника єдності соціокультурного буття.